Портрет родини Менакерів (Львів, Польща, близько 1922 року)

Цей портрет, знятий близько 1922 року, зображає три покоління родини Менакерів. Зачіски та одяг висвітлюють процес акультурації – пристосування до панівної неєврейської культури або навіть запозичення її елементів – в одній єврейській родині зі Львівщини. Голову старшої жінки покриває перука, а її сукня має довгі рукави й високий комір. Ортодоксальні єврейські жінки традиційно носили закрите вбрання й покривали голову перукою або хусткою. Натомість Шпринца (в центрі) вбрана в сукню з коротшими рукавами та глибшим, напівпрозорим вирізом. Її голова непокрита. Чоловік Шпринци Яков – кошерний різник – виглядає більш типово для єврея, бо має традиційну бороду, а його голову вкрито кіпою. Зовнішній вигляд їхніх синів не має ознак єврейства. Старші діти вбрані в одяг, типовий для більшості школярів Польщі того часу. Ефраїм – немовля, що сидить на колінах Шпринци – має коротке волосся. Натомість хасидські хлопчики до трирічного віку носили довге нестрижене волосся. Поголені голови решти хлопчиків також не відображають єврейську традицію.

У вересні 1939 року Радянський Союз вторгся у Польщу зі сходу. Родина Менакерів жила під радянською окупацією майже два роки. Ефраїма мобілізували до радянської армії в 1941 році, ймовірно тоді, коли Німеччина здійснила напад на СРСР. Він служив у радянському війську до завершення війни. Решта родини Менакерів залишилася на Львівщині, окупованій Німеччиною. Менакери та інші євреї потерпали від принижень, грабунків, примусової праці, насильства і вбивств. З осені 1941 по осінь 1942 року німецька влада змусила євреїв Львова та навколишньої території переселитися до Львівського ґетто. Врешті німці депортували Менакерів та інших вʼязнів ґетто до табору смерті Белжець, де їх було вбито. З родини Менакерів лише Ефраїм пережив Голокост.