Антисемітська змова: Протоколи сіонських мудреців

«Протоколи сіонських мудреців» — це видання, яке вперше з’явилося на початку XX століття. Відтоді антисемітські конспірологи використовують його для підтримки брехні про те, що таємна організація євреїв контролює світ. Протягом десятиліть було опубліковано багато видань і версій «Протоколів». Вони продовжують виходити й сьогодні. Останніми роками «Протоколи» широко розповсюджувалися в різних засобах масової інформації, включаючи Інтернет і соціальні мережі. 

Вперше «Протоколи» були опубліковані в газеті в Російській імперії в 1903 році. Видавець стверджував, що виявив справжній документ, який доводить існування єврейської світової змови. Це була неправда. Відтоді журналісти, суди та уряди викрили «Протоколи» як фальшивий документ, що пропагує антисемітську брехню. 

Незважаючи на те, що це підробка, люди, які прагнуть поширювати теорії змови про євреїв, використовують «Протоколи» вже понад 120 років. «Протоколи» регулярно адаптуються до поточних подій. Їх привабливість — як і привабливість конспірологічного мислення — ґрунтується на здатності давати прості пояснення складному світу.

Що таке «Протоколи сіонських мудреців»?

У «Протоколах» стверджується, що вони є таємними письмовими записами зустрічей, які нібито проводила група під назвою «Сіонські вчені мудреці». Записи зустрічей — фальшивка. Ці зустрічі ніколи не відбувалися, а згадані лідери, так звані сіонські мудреці, ніколи не існували. 

Ранні публікації включали 24 розділи або «протоколи» (протоколи засідань). Кожен розділ стверджує, що документує таємні плани мудреців контролювати світову політику, економіку, фінансові ринки, засоби масової інформації, освіту та інші сфери життя суспільства на користь євреїв. Інша антисемітська брехня включає твердження, що євреї знищать християнство та всі інші світові релігії. У «Протоколах» також ідеться про те, що євреї отримають вигоду від того, що світ перебуватиме у стані війни. 

Існують різні версії або редакції «Протоколів», але всі вони використовуються з однією метою: пояснити світові проблеми, звинувативши в них євреїв. Звинувачення когось у помилках інших називається пошуком цапа-відбувайла. Метою тих, хто просуває «Протоколи», завжди є звинувачення єврейського народу в різних проблемах, аби демонізувати євреїв. 

Давні антисемітські теорії змови та «Протоколи»

Фото

Нацистська антисемітська пропаганда (Фото)

Нацистська пропаганда часто-густо зображувала євреїв як заколотників, які таємно готують провокації на роздмухування війни. У цьому випадку стереотипний єврей задумує змову за кулісами, щоб управляти Союзними державами, представленими британським, американським і радянським прапорами. Підпис на зображенні говорить: «За спиною ворожих держав: єврей.» Орієнтовно 1942 рік.

Джерело:

• US Holocaust Memorial Museum, courtesy of Helmut Eschwege

Антисемітські теорії змови існують вже багато століть. Ці теорії еволюціонували з часом, використовуючи релігійні, економічні, націоналістичні та расистські ідеї для розпалювання ненависті до євреїв. Євреїв неправдиво звинувачували у вбивстві Ісуса (боговбивстві);1Footnote 11 розпалюванні воєн і революцій; і навіть у поширенні епідемій та пошестей. Їх безпідставно звинувачували в тому, що вони контролюють політику та світову економіку. 

Антисемітизм став більш поширеним у XIX столітті. У цей час європейські та північноамериканські суспільства переживали значні соціальні, економічні й політичні зміни. Відбувся прогрес у сфері комунікацій, у тому числі поліграфічних технологій. Це дозволило людям швидше поширювати ідеї по всьому світу. Один із різновидів антисемітизму того часу стверджував, що євреї організували всі ці зміни для власної вигоди. Такі антисемітські теорії змови з’являються в багатьох версіях «Протоколів». 

Хоча «Протоколи» не винайшли цих упереджень проти євреїв, вони об’єднали їх в одному джерелі. Книга підкріплює найпопулярніші антисемітські теорії змови та посилює їх.  

Походження «Протоколів». З чого почалася брехня?

Перша версія «Протоколів сіонських мудреців» датується 1903 роком. Восени того ж року «Протоколи» були надруковані в газеті «Знамя» (Прапор), що виходила в Санкт-Петербурзі, Росія. Власником газети був Павло Крушеван. Крушеван був успішним письменником і запеклим антисемітом. Він володів кількома газетами в Російській імперії та використовував їх для пропаганди ненависті до євреїв. У квітні 1903 року антисемітські статті в одній із газет Крушевана допомогли спровокувати погром у Кишиневі.2Footnote 22

Деякі вчені переконані, що Крушеван був першим автором «Протоколів». Коли його газета опублікувала текст, він написав передмову та післямову. Він стверджував, що «Протоколи» — це протокол зустрічі «Всесвітньої спілки масонів і сіонських мудреців».3Footnote 33 Крушеван звинувачував євреїв у змові з метою контролювати світ. Як начебто «доказ» він посилався на сіоністський рух, що зароджувався. Як і інші націоналістичні рухи того часу, сіонізм виступав за створення незалежної єврейської держави на давній єврейській батьківщині. Дехто стверджує, що «Протоколи» — це протокол засідання Першого сіоністського конгресу, що відбувся в Базелі, Швейцарія, у 1897 році. Це неправда. 

У 1905 році «Протоколи» були опубліковані як додаток до книги про пришестя антихриста. Цю книгу написав російський містик-антисеміт Сергій Нілус. У ній йдеться про те, що євреї є агентами сатанинських сил, які прагнуть знищити світ. 

Поширення «Протоколів» у всьому світі

«Протоколи сіонських мудреців» почали поширюватися дедалі більше після більшовицької революції 1917 року. Того року російський цар зрікся престолу в розпал народного повстання. Демонстранти вимагали продовольства, закінчення Першої світової війни та припинення царського імперського правління. Через кілька місяців більшовицька партія захопила владу в Росії в результаті перевороту, відомого як більшовицька революція. Пізніше більшовицька партія стала відома як Комуністична партія. 

Страх перед подібними комуністичними революціями, що поширювалися по всій Європі, посилював одну з головних антисемітських теорій змови, що містилася в «Протоколах»: що євреї винні у виникненні комунізму і в підготовці цієї революції. Це фальшиве звинувачення часто називають «юдео-більшовизмом».4Footnote 44

У наступні роки «Протоколи» знайшли сприйнятливу аудиторію в багатьох інших країнах. Вони були перекладені десятками мов і видані в усьому світі. Німецькомовне видання з’явилося в Німеччині в 1919 році. Протягом 1920-х років версії «Протоколів» з’явилися в Європі та Сполучених Штатах. У Парижі вийшов французький переклад, а в Лондоні, Нью-Йорку та Бостоні — англійський. Незабаром з’явилися видання японською (1920), італійською (1921), шведською (1921), норвезькою (1921) та польською (1923) мовами. Арабський переклад опубліковано в Сирії у 1925 році. 

«Протоколи» надихнули на написання багатьох інших книг, які пропагували антисемітські теорії змови. Однією з найвідоміших у Сполучених Штатах була книга Генрі Форда «Міжнародне єврейство. Найважливіша проблема світу». Форд був засновником Ford Motor Company. До 1920-х років він був одним із найвідоміших і найшанованіших людей у Сполучених Штатах. Вперше «Міжнародне єврейство» було надруковане в газеті Форда «Дірборн індепендент». Твір був невдовзі опублікований у вигляді книги та перекладений щонайменше 16 мовами, включаючи німецьку. Лідери нацистської партії, зокрема Адольф Гітлер, черпали натхнення в «Міжнародному єврействі».

У міру того, як «Протоколи» поширювалися по всьому світу, специфіка тексту часто змінювалася відповідно до поточних подій і місцевих обставин. Це одна з причин, чому зміст «Протоколів» варіюється від видання до видання та від мови до мови. Тим не менш, основні антисемітські ідеї в усіх версіях залишаються незмінними. 

Викриття «Протоколів» у брехні: 1920-ті роки 

У 1920 році британський журналіст і дипломат Люсьєн Вольф опублікував книгу, в якій викривав «Протоколи» як брехню. Він виявив, що в одному з розділів німецькомовного роману «Біарріц» (1868) містяться ідеї, які були використані для створення тексту.5Footnote 55 У цьому художньому творі єврейські лідери таємно зустрічаються на Старому єврейському кладовищі в Празі. Наприкінці зустрічі з’являється Диявол, щоб підтримати їх.

Наступного року лондонська газета «Таймс» оголосила «Протоколи» «фальшивкою» та «незграбною підробкою». Газета «Таймс» виявила, що значна частина «Протоколів» була скопійована з маловідомої французької політичної сатири: «Діалог у пеклі між Макіавеллі та Монтеск’є» Моріса Жолі (1864 року). У «Діалозі в пеклі» немає жодної згадки про євреїв.

Незабаром у Сполучених Штатах і Німеччині з’явилися інші доповіді, що викривали ці «Протоколи». Репортер «Нью-Йорк Геральд» Герман Бернштейн опублікував роботу «Історія брехні. Протоколи сіонських мудреців» (The History of a Lie: The Protocols of the Wise Men of Zion) у 1921 року. Через три роки німецький журналіст Беньямін Зеґель написав книгу «Протоколи сіонських мудреців, критично висвітлені» (Die Protokolle der Weisen von Zion, kritisch beleuchtet). У передмові до англійського видання своєї книги Зеґель писав: 

«Ця підробка завдала євреям невимовних страждань і все ще справляє неймовірний вплив на уми обдурених мас».

Адольф Гітлер і «Протоколи» 

Фото

Коментар Альфреда Розенберга 1923 року до «Протоколів сіонських мудреців» (Фото)

Коментар Альфреда Розенберга 1923 року до «Протоколів» консолідував нацистську антиєврейську ідеологію. Це четверте видання. Опубліковано в Мюнхені, 1933 рік.

Джерело:

• US Holocaust Memorial Museum

Провідний ідеолог нацистської партії Альфред Розенберґ познайомив Адольфа Гітлера з «Протоколами» на початку 1920-х років. Теорії змови, викладені в книзі, зміцнили й без того сильне переконання Гітлера, що євреї відповідальні за поразку Німеччини в Першій світовій війні.

Гітлер посилався на «Протоколи» в деяких своїх ранніх політичних промовах у 1920-х роках. Він також написав про книгу в автобіографії «Майн Кампф» (1925). Гітлер стверджував, що «Протоколи» «розкривають природу і діяльність єврейського народу та викривають... його кінцеві цілі». Він також передбачив, що те, що він називав «єврейською загрозою», буде «розбите» після того, як «Протоколи» стануть більш широко відомими.   

Після того, як Гітлер став канцлером Німеччини в 1933 році, він не посилався безпосередньо на «Протоколи» в публічних виступах. Але він часто повторював багато брехливих тверджень із цієї книги. Серед них було твердження, що євреї відповідальні за поширення комунізму. Ця антисемітська теорія змови відома як юдео-більшовизм. 

Нацистська пропаганда та «Протоколи» 

«Протоколи» були викриті як брехня більш ніж за десять років до приходу нацистів до влади в 1933 році. Тим не менш, нацистська пропаганда іноді використовувала «Протоколи», щоб згуртувати німців навколо ідеї, що Німеччина повинна захищатися від єврейських агресорів. Хоча більшість німців, швидше за все, не читали Протоколів, вони були знайомі з антисемітською брехнею з невпинних нацистських пропагандистських кампаній.

Йозеф Геббельс, міністр народної просвіти й пропаганди нацистської Німеччини, розумів, що «Протоколи» можуть бути використані для демонізації євреїв. Задовго до того, як він обійняв цю посаду, Геббельс посилався на «Протоколи» у своєму щоденнику. Він писав: «Я вважаю, що «Протоколи сіонських мудреців» є підробкою». Проте Геббельс продовжував: «Я вірю у природню, але не фактичну правду «Протоколів»». Для Геббельса важливим було те, що «Протоколи» могли сприяти просуванню антисемітських планів нацистів.

Деякі з найбільш агресивних антисемітських пропагандистів нацистської партії використовували ці «Протоколи». Наприклад, Юліус Штрайхер, видавець антисемітської газети «Дер Штюрмер», протягом 1930-х років опублікував багато статей, які спиралися на ідеї, що містилися в «Протоколах». Центральне видавництво нацистської партії (Franz Eher Verlag) з 1919 по 1938 роки випустило 22 видання «Протоколів». 

Викриття «Протоколів» у брехні: 1930-ті роки

Нацистські симпатики за межами Німеччини також поширювали копії «Протоколів». Їхні дії були оскаржені у двох судових справах. 

У 1934 році в Ґремстауні, Південна Африка, було порушено справу проти лідерів південноафриканського націонал-соціалістичного руху неєвреїв (також відомого як «сірі сорочки»). За розповсюдження документа, схожого на «Протоколи», цих нацистських симпатиків притягнули до суду й оштрафували. Одна з колегій Верховного суду Південної Африки постановила, що «Протоколи» є «наклепницьким документом».

У 1935 році швейцарський суд оштрафував двох нацистських лідерів за розповсюдження німецькомовного видання «Протоколів» під час демонстрації Національного фронту. Національний фронт був крайньою націоналістичною антисемітською організацією в Берні, Швейцарія. Головуючий на судовому засіданні оголосив «Протоколи» «безглуздою нісенітницею».

Нацистські видання «Протоколів» під час Другої світової війни 

Під час Другої світової війни (1939–1945 роки) Німеччина захопила та окупувала більшу частину Європи, включаючи частини Радянського Союзу. Нацисти поширювали «Протоколи» в окупованих ними країнах. Навіть після того, як мільйони євреїв були вбиті в межах «остаточного розв’язання», у 1943 році німецька влада опублікувала видання «Протоколів» російською, українською та білоруською мовами. Версії «Протоколів» та інших текстів, що пропагували брехню про єврейські змови, також з’явилися в окупованих Німеччиною Франції, Бельгії та Польщі.

Викриття «Протоколів» у брехні: після Голокосту 

У 1964 році підкомітет Сенату США оприлюднив доповідь, в якій оголосив, що «Протоколи» були «навмисною містифікацією». Доповідь була написана в момент підвищеного занепокоєння щодо комунізму під час холодної війни. У доповіді було наведено пояснення, що «Протоколи» «є одним із низки фальшивих документів, які поширюють міф про “міжнародну єврейську змову”». Сенат назвав «Протоколи» «тарабарщиною».

Антисемітизм, заперечення Голокосту та «Протоколи» сьогодні

Викриття «Протоколів сіонських мудреців» як брехні після Голокосту не змогло зменшити вплив книги. «Протоколи» та конспірологічні уявлення про євреїв продовжують підживлювати антисемітизм. Видання «Протоколів» десятками мов доступні в друкованому вигляді та онлайн. Посилання на книгу часто публікують у соціальних мережах. Згідно зі звітом Державного департаменту США за 2024 рік «Протоколи» зберігають значний вплив у Росії, країні свого походження.

Деякі новіші редакції «Протоколів» покладають на євреїв відповідальність за пандемію COVID-19. Вони також звинувачують євреїв у війнах і терористичних актах (як-от нападах на США 11 вересня 2001 року). У деяких регіонах світу «Протоколи» були включені до шкільних підручників. Вони навіть стали основою для телевізійних програм. 

«Протоколи» також використовувалися в політичній пропаганді і главами держав. Наприклад, колишній президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад (2005–2013 роки) використовував теми з «Протоколів» у своїй антисемітській риториці. Інші впливові політичні та громадські лідери, особливо на Близькому Сході, публічно заявляли, що книга є автентичною. «Протоколи» використовувалися терористичною організацією Хамас для виправдання закликів до знищення як єврейського народу, так і Держави Ізраїль.  

Деякі останні версії «Протоколів» заперечують, що відбувався Голокост (заперечення Голокосту). Інші видання спотворюють історію Голокосту. Наприклад, деякі видання неправдиво стверджують, що євреї співпрацювали з нацистами з метою створення Держави Ізраїль.  

Мета цих сучасних адаптацій «Протоколів» залишається незмінною: сприяти поширенню антисемітських теорій змови проти євреїв.