Протоколи сіонських мудреців

«Якщо якийсь літературний твір і міг стати причиною масової ненависті – то саме цей. . . . Книга написана про брехню та наклеп».
– Елі Візель, лауреат Нобелівської премії миру

«Протоколи сіонських мудреців» – найбільш сумнозвісне та широко розповсюджене антисемітське видання сучасності. Викладена в ньому брехлива інформація стосовно євреїв, яка неодноразово була спростована, продовжує поширюватися і сьогодні, особливо в Інтернеті. Особи та групи, які використовували «Протоколи», пов'язані спільною метою: насаджувати в суспільстві ненависть до євреїв.

«Протоколи» – це повністю вигаданий художній твір, навмисно написаний, щоб звинуватити євреїв у різноманітних негараздах. Ті, хто поширює цей твір, стверджують, що в ньому задокументовано єврейську змову задля панування у світі. Ані змови, ані її уявних лідерів, так званих сіонських мудреців, ніколи не існувало.

Витоки брехні

1903 року уривки «Протоколів сіонських мудреців» були послідовно опубліковані в російській газеті «Знамя» (Прапор). Однак версія «Протоколів», яка витримала інтерес читачів і згодом перекладалася десятками мов, вперше була опублікована в Росії в 1905 році як додаток до книги російського письменника та містика Сергія Нілуса «Велике в малому: пришестя антихриста і царства диявола на землі».

Хоча точне походження «Протоколів» невідоме, їх наміром було зобразити євреїв як змовників проти держави. У 24 розділах, або ж нібито протоколах зустрічей єврейських лідерів, «описано таємні плани» євреїв правити світом, керуючи економікою, контролюючи засоби масової інформації та розпалюючи релігійні конфлікти.

Після російської революції 1917 року емігранти-представники антибільшовицького руху представили «Протоколи» Заходу. Незабаром видання поширилися по всій Європі, в Сполучених Штатах, Південній Америці та Японії. Арабський переклад вперше з'явився в 1920-х роках.

Починаючи з 1920 року, газета автомобільного магната Генрі Форда The Dearborn Independent публікувала серію статей, які частково спиралися на «Протоколи». Книга «Міжнародне єврейство», що входила у цю серію, була перекладена щонайменше 16 мовами. Що Адольф Гітлер, що Йозеф Геббельс, який пізніше став міністром пропаганди, схвально висловлювалися стосовно Форда та «Міжнародного єврейства».

Викриття брехні

1921 року лондонське видання Times представило переконливі докази того, що «Протоколи» виявилися «незграбним плагіатом». Times підтвердила, що «Протоколи» були значною мірою скопійовані з французької політичної сатири, в якій євреї ніколи не згадувалися, – «Діалогу в пеклі між Макіавеллі та Монтеск'є» (1864) Моріса Жолі. Інші дослідження показали, що одна глава роману «Біарріц» прусського письменника Германа Гедше (1868) також стала «натхненням» для «Протоколів».

Епоха нацизму

Ідеолог нацистської партії Альфред Розенберг познайомив Гітлера з «Протоколами» на початку 1920-х років, коли Гітлер формував свій світогляд. Гітлер посилався на «Протоколи» в деяких своїх ранніх політичних промовах, і протягом всієї своєї кар'єри експлуатував міф, що «євреї-більшовики» мають таємний намір контролювати світ.

Протягом 1920-х і 1930-х років «Протоколи сіонських мудреців» були важливим елементом пропагандистського арсеналу нацистів. Нацистська партія опублікувала щонайменше 23 видання «Протоколів» між 1919 та 1939 роками. Після захоплення нацистами влади в 1933 році деякі школи використовували «Протоколи» як інструмент ідеологічної обробки учнів.

Викриття брехні

1935 року швейцарський суд оштрафував двох нацистських лідерів за розповсюдження німецькомовного видання «Протоколів» у Берні, Швейцарія. Головуючий суддя проголосив текст «наклепом», «очевидною підробкою» та «безглуздою нісенітницею».

У 1964 році Сенат США опублікував доповідь, в якій заявив, що «Протоколи» були «сфабриковані». Сенат назвав зміст твору «тарабарщиною» та розкритикував тих, хто «торгував» виданням, за те, що вони використовували ті ж самі пропагандистські прийоми, що й Гітлер.

У 1993 році російський суд постановив, що ультраправа націоналістична організація «Память» вчинила антисемітський акт, опублікувавши «Протоколи».

Незважаючи на такі неодноразові викриття «Протоколів» як брехні, вони залишаються найвпливовішим антисемітським текстом останнього століття, який незмінно привертає увагу різноманітних антисемітських осіб та груп.

«Протоколи» сьогодні

Згідно зі «Звітом щодо глобального антисемітизму» Державного департаменту США від 2004 року,

«Чітка мета [Протоколів] – розпалювати ненависть до євреїв та Ізраїлю».

У Сполучених Штатах та Європі неонацисти, прибічники руху «переваги білої раси» та ті, хто заперечує Голокост, схвалюють і поширюють «Протоколи». Книги, засновані на «Протоколах», доступні по всьому світу, навіть у країнах, де майже немає євреїв, наприклад Японії.

Багато шкільних підручників у арабських та ісламських країнах представляють «Протоколи» як правдиву інформацію. Безліч політичних промов, редакційних статей та навіть дитячих мультфільмів створено на основі «Протоколів». У 2002 році спонсорований урядом Єгипту телеканал випустив у ефір міні-серіал, заснований на «Протоколах». Цю подію згодом засудив Державний департамент США. Палестинська організація ХАМАС частково спирається на «Протоколи», щоб виправдати свій тероризм проти цивільних ізраїльтян.

Інтернет значно розширив доступ до «Протоколів». Попри те, що багато веб-сайтів викривають «Протоколи» як брехню, Інтернет спростив використання тексту задля поширення ненависті до євреїв. Сьогодні звичайний пошук в Інтернеті пропонує кілька сотень тисяч сайтів, на яких «Протоколи» поширюються, продаються, обговорюються або викриваються як брехня.