<p>Євреї з Прикарпатської Русі виходять з депортаційного поїзда і збираються на пероні біля табору смерті «Аушвіц-Біркенау» в окупованій Польщі. Травень 1944 року.</p>

Основна інформація про Голокост

Голокост позначає  систематичне переслідування і вбивство шести мільйонів євреїв, що його вчинив офіційно та за допомогою державної бюрократії нацистський режим і колабораціоністи. Нацисти прийшли до влади в Німеччині в січні 1933 року. Вони вважали, що німці належали до «вищої раси», ніж інші народи. Вони стверджували, що євреї були «меньшовартими » і загрожували так званій німецькій расовій спільноті.

Ключові факти

  • 1

    До 1945 року німці та колабораціоністи замордували  близько дві третини європейських євреїв у рамках так званого «остаточного розв’язання єврейського питання». «Остаточне розв’язання єврейського питання» позначало нацистську політику, спрямовану на знищення  євреїв у Європі.

  • 2

    У часи Голокосту німецькі органи влади переслідували також інші етнічні групи через їхню гадану расову й біологічну меншовартість. Зокрема це були роми, люди з інвалідністю та інші, як-от поляки, радянські цивільні особи та чорношкірі.

  • 3

    Німецькі органи влади переслідували й інші групи за політичними, ідеологічними та поведінковими ознаками. Серед них були комуністи, соціалісти, Свідки Єгови та гомосексуали.

Вступ

Голокост позначає  систематичне, переслідування і вбивство шести мільйонів євреїв, що його вчинив офіційно та за допомогою державної бюрократії нацистський режим і колабораціоністи. Голокост — слово грецького походження, що означає «всеспалення». Нацисти, які прийшли до влади в Німеччині в січні 1933 року, вважали, що німці німці належали до «вищої раси», ніж інші народи, і що євреї, котрих вони вважади «меншовартими», були чужинцями та становили загрозу для так званої німецької расової спільноти.

У часи Голокосту німецькі органи влади переслідували й інші етнічні групи через їхню гадану расову та біологічну меншовартість: ромів, людей з інвалідністю та деякі слов’янські народи (поляків, росіян тощо). Інші групи зазнавали переслідувань на політичних, ідеологічних і поведінкових підставах. Серед них були комуністи, соціалісти, Свідки Єгови та гомосексуали.

Що таке Голокост? 

Фотографія Давида СамоссуляНа 1933 рік єврейське населення Європи становило понад дев’ять мільйонів. Більшість європейських євреїв жили в країнах, що їх нацистська Німеччина згодом окупувала або на які чинила вплив під час Другої світової війни. До 1945 року німці та їхні колабораціоністи вбили близько дві третини європейських євреїв, здійснюючи  так зване «остаточне розв’язання єврейського питання» - нацистської політику знищення євреїв у Європі.

Нацисти вважали євреїв головною небезпекою для Німеччини. Хоча євреї були головними жертвами нацистського расизму, серед інших жертв також були роми й люди з психічними або фізичними вадами. Нацисти вбили близько 200 000 ромів та щонайменше 250 000 пацієнтів із психічними або фізичними вадами, здебільшого німців, що перебували у спеціальних установах, у рамках так званої програми «евтаназії».

Мірою того, як нацистська тиранія ширилася Європою, німці та колабораціоністи переслідували та вбили мільйони інших людей. Від двох до трьох мільйонів радянських військовополонених було вбито чи померло від голоду, хвороб, недбалого або жорстокого поводження. Німці переслідували неєврейську польську інтелігенцію, а також убили мільйони польських і радянських цивільних або перемістили їх для примусової праці в Німеччину чи в окуповану Польщу, де ці люди працювали і часто гинули в жалюгідних умовах.

З перших років нацистського режиму німецька влада переслідувала гомосексуалів та інших осіб, чия поведінка не відповідала визначеним соціальним нормам. Службовці німецької поліції переслідували тисячі політичних опонентів (зокрема комуністів, соціалістів і профспілкових діячів) та релігійних дисидентів (як-от Свідків Єгови). Багато з цих осіб загинули внаслідок ув’язнення та жорстокого поводження.

Здійснення «остаточного розв’язання єврейського питання» 

Депортація євреїв з гетто у КовноУ перші роки нацистського режиму націонал-соціалістичний уряд створив концентраційні табори для ув’язнення реальних та уявних політичних й ідеологічних опонентів. До початку війни посадовці СС і поліції також утримували в цих таборах чимдалі більше євреїв, ромів та інших жертв етнічної та расової ненависті.

Щоби скупчити єврейське населення та наглядати за ним, а також полегшити подальшу депортацію євреїв, у роки війни німці та колабораціоністи створили мережу ґетто, транзитних таборів і таборів примусової праці для євреїв. Німецькі органи влади також створили численні табори примусової праці для неєвреїв, чию працю німці прагнули експлуатувати, як у так званому Великому Німецькому Райху, так і на окупованій Німеччиною території.

Після вторгнення до Радянського Союзу в червні 1941 року ескадрони смерті СС (айнзатцгрупи), а згодом мілітаризовані батальйони офіцерів Поліції порядку, рухалися за німецькими військами для здійснення масових убивств євреїв, ромів, радянських посадовців і членів комуністичної партії СРСР. Німецькі підрозділи СС і поліції, за підтримки підрозділів Вермахту і Ваффен СС, вбили більше мільйона єврейських чоловіків, жінок і дітей, а також сотні тисяч представників інших груп населення.

З 1941 по 1944 рік нацистська німецька влада депортувала мільйони євреїв з Німеччини, окупованих територій і багатьох країн-союзників Осі до ґетто й центрів знищення, знаних як табори смерті, де людей вбивали у спеціально влаштованих газових камерах.

Моя мама підбігла до мене, схопила мене за плечі і сказала: «Лейбеле, я більше тебе не побачу. Піклуйся про свого брата». 
Лео Шнайдерман описує прибуття в Аушвіц, селекцію та відокремлення від своєї сім’ї.

Завершення Голокосту 

В останні місяці війни охоронці СС переміщували мешканців таборів поїздом або пішки, намагаючись запобігти звільненню Союзниками великої кількості в’язнів. Часто такі марші називають «маршами смерті». Коли союзні війська просувалися Європою в серії наступів на Німеччину, вони почали стикатися з концтаборами та звільняти звідти в’язнів, а також ув’язнених під час примусового переходу з одного табору до іншого. Марші тривали до 7 травня 1945 року, коли німецькі збройні сили беззастережно капітулювали перед Союзниками.

Для західних Союзників Друга світова війна в Європі офіційно закінчилася наступного дня, 8 травня (День Перемоги в Європі), а радянські сили оголосили свій «День Перемоги» 9 травня 1945 року.

Після Голокосту багато з тих, хто вижив, знайшли притулок у таборах для переміщених осіб, якими керували союзні держави. З 1948 по 1951 рік майже 700 000 євреїв емігрували до Ізраїлю, зокрема 136 000 осіб, переміщених з Європи. Решта переміщених євреїв емігрували до Сполучених Штатів та інших країн. Останній табір для переміщених євреїв закрився 1957 року.

Злочини, вчинені під час Голокосту, спустошили більшість європейських єврейських громад і повністю знищили сотні єврейських громад в окупованій Східній Європі.

 

Thank you for supporting our work

We would like to thank The Crown and Goodman Family and the Abe and Ida Cooper Foundation for supporting the ongoing work to create content and resources for the Holocaust Encyclopedia. View the list of all donors.