Операція Райнгард (Einsatz Reinhard)

Загальні відомості

Операція «Райнгард» (Aktion Reinhard або Einsatz Reinhard) – це кодова назва німецького плану вбивства євреїв, що проживали в так званому Генерал-губернаторстві. Там мешкали приблизно два мільйони євреїв. Для досягнення мети операції «Райнгард» німці побудували три центри для вбивств: Белжець, Собібор і Треблінку. Окрім вбивства приблизно 1,5 мільйона євреїв у цих центрах, службовці СС та поліції також здійснили низку пов’язаних вбивчих операцій. Серед них була операція «Свято врожаю» 3–4 листопада 1943 року. Загалом виконавці операції «Райнгард» вбили приблизно 1,7 мільйона євреїв у спеціальних центрах для вбивств та шляхом масових розстрілів.

Операцію «Райнгард» було розпочатоа восени 1941 року. Пізніше ця операція отримала назву на честь генерала СС Райнгарда Гайдріха. Гайдріх помер у червні 1942 року від поранень, отриманих під час замаху проти нього, що його здійснили чеські партизани. З вересня 1939 року й до самої смерті він обіймав посаду начальника Головного управління безпеки Райху (Reichssicherheitshauptamt, RSHA). Головне управління безпеки Райху було нацистським органом, відповідальним за координацію депортації європейських євреїв до центрів вбивств в окупованій Німеччиною Польщі. 

Гайдріх був ключовим творцем «Остаточного розв’язання єврейського питання». У січні 1939, грудні 1940 і липні 1941 року Адольф Гітлер і Герман Ґерінґ особисто доручали йому розробити плани розв’язання «єврейського питання».

Реалізація операції «Райнгард»

Генерал СС Оділо Ґлобочник керував операцією «Райнгард» у період з осені 1941 року до кінця літа 1943 року. Ґлобочник був керівником СС і поліції в Люблінському окрузі Генерал-губернаторства. Для виконання операції «Райнгард» він поділив своїх підлеглих на два відділи. 

Першим стала координаційна група з депортації під командуванням майора СС Германа Гефле. Гефле відповідав за організацію персоналу та транспорту для запланованих депортацій. Він також координував депортаційні операції, які зазвичай проходили під командуванням командира СС та поліції, за підтримки регіональної СС та поліції та цивільної окупаційної влади.

Другим відділом була Інспекція спеціальних загонів СС. Її очолив капітан кримінальної поліції Кристіан Вірт. Вірт відповідав за будівництво та управління центрами вбивств для операції «Райнгард». Їх було три: Белжець, Собібор і Треблінка. Керували цими центрами невеликі загони німецького особового складу. Охороняли майданчики загони поліцейських допоміжних підрозділів. Допоміжні підрозділи проходили навчання в тренувальному таборі «Травники».  

Зв’язок із операцією Т4 (програма «Евтаназія»)

Переважна більшість німецького персоналу, розміщеного в таборах операції «Райнгард», походила з операції «Т4» (програма «Евтаназія»). Операція Т4 була першою секретною програмою нацистів із масового вбивства, під час якої було вбито пацієнтів психіатричних лікарень. У цій програмі для вбивств використовувався чистий чадний газ у пляшках. Отож співробітники Т4 принесли в операцію «Райнгард» досвід щодо процесу вбивства. Вони мали безпосередні знання з використання газів та кремації. Без винятку, кожен комендант центру вбивства операції «Райнгард» потрапив до окупованої Німеччиною Польщі після участі в акції Т4. Кристіан Вірт також брав участь у цій програмі. Вірт став головним інспектором операції «Райнгард». Це була роль, подібна до тієї, яку він виконував в операції Т4. 

У березні 1942 року до Генерал-губернаторства прибули функціонери Т4. Персонал «Евтаназії», відправлений до Любліна для участі в операції «Райнгард», увійшов до складу СС і носив сіру польову форму Ваффен-СС. Вони підлягали прямим наказам Ґлобочника. Однак формально вони залишилися співробітниками організації Т4. Штаб Т4 містився в Берліні за адресою: Тірґартенштрассе, 4. Посадові особи «Евтаназії» керували всіма кадровими питаннями щодо нових виконавців операції «Рейнгард», включаючи зарплату, відпустку та пільги. 

Цілі операції «Райнгард»

Генерал СС Ґлобочник подав свій остаточний звіт про операцію «Райнгард» райхсфюреру СС Генріху Гіммлеру в січні 1944 року. Він перелічив такі цілі операції «Рейнгард»:

• «переселити» євреїв Генерал-губернаторства (під «переселенням» Глобочник фактично мав на увазі їх вбивство); 
• використати кваліфіковану або ручну працю деяких польських євреїв, перш ніж вбити їх;
• заволодіти особистим майном євреїв (одягом, валютою, ювелірними виробами та іншими речами);
• виявити та заволодіти ймовірними прихованими та нерухомими активами, такими як фабрики, квартири та земля.

Центри вбивств операції «Райнгард»: Белжець, Собібор і Треблінка 

Для досягнення цілей операції «Райнгард» було відкрито три центри вбивств. Це були Белжець, Собібор і Треблінка. Будівництво розпочалося восени 1941 року. 

Капітан Вірт застосував свій досвід операції Т4 для будівництва центрів вбивств. Вірт відіграв значну роль в операції Т4 в Німеччині в період із 1939 по 1941 рік. У програмі Т4 чадний газ використовували для вбивства пацієнтів психіатричних лікарень. На всіх трьох об’єктах операції «Райнгард» співробітники також вбивали своїх жертв чадним газом. Цей газ спочатку утворювався від вихлопів великих двигунів, а потім направлявся в стаціонарні газові камери. 

Масові вбивства в Белжеці почалися в березні 1942 року. До цього особовий склад здійснив кілька випробувань газом на польських та радянських військовополонених. Вбивства в Белжеці тривали до грудня 1942 року. Собібор почав діяти в травні 1942 року й функціонував до жовтня 1943 року. Центр вбивств у Треблінці, який називався Треблінкою II, був відкритий у липні 1942 року. Треблінку II було зачинено в серпні 1943 року.

Під час операції «Райнгард» у центрах вбивств німецькі співробітники та їхні допоміжні підрозділи, більшість із яких проходили підготовку в тренувальному таборі Травники, вбили приблизно 1,5 мільйона євреїв та невизначену кількість поляків, ромів (циган) та радянських військовополонених. Кількість єврейських жертв у кожному з центрів вбивства становила:

• Белжець: щонайменше 434 508
• Собібор: щонайменше 167 000 
• Треблінка: приблизно 925 000

Майно жертв зберігалося на складах у місті Люблін, у концентраційному таборі Люблін-Майданек, а також у таборах примусової праці Травники та Понятова.

Депортації до центрів вбивств операції «Райнгард»

Переважну більшість жертв операції «Райнгард» у центрах вбивств становили євреї, депортовані з ґетто в окупованій Німеччиною Польщі. Після того, як запрацювали центри вбивств, німецькі СС і поліція ліквідували ґетто. Євреїв залізницею депортували до цих центрів вбивств.

Жертвами Белжеця стали переважно євреї з ґетто південної Польщі. Серед них були німецькі, австрійські та чеські євреї, яких утримували в транзитних ґетто Пяски та Ізбиця в Люблінському окрузі.

Євреї, депортовані в Собібор, походили переважно з району Любліна та інших ґетто східної частини Генерал-губернаторства. Цей центр вбивств також приймав ув'язнених із Франції та Нідерландів.

Жертви Треблінки походили переважно з центральної Польщі, насамперед із варшавського ґетто. Також були ув'язнені з Радомського й Краківського округів Генерал-губернаторства та з Білостоцького округу. Крім того, були депортації з окупованої болгарами Фракії та Македонії.

Інші табори операції «Райнгард»

Також у рамках операції «Райнгард» діяло кілька таборів примусової праці для євреїв у Люблінському окрузі. До них належали Понятова, Травники, Будзин і Красник. Поза тим, серед таборів примусової праці був Люблін-Майданек, перш ніж він був формально перетворений на концтабір у лютому 1943 року. Довгий час Майданек також був місцем вбивства євреїв, яких СС вже не могла вбити в Белжеці наприкінці осені 1942 року.

Завершення операції «Райнгард»

У червні 1943 року центр вбивств у Белжеці був ліквідований. Єврейські примусові робітники, що перебували там, були або розстріляні, або депортовані в Собібор для отруєння газом. Центри вбивств Треблінка й Собібор були ліквідовані восени 1943 року після повстань полонених. Керівники табору наказали розібрати табори й убити решту ув’язнених. У Белжеці та Треблінці нацистська влада збудувала помешкання та посадила дерева та зернові, щоб замаскувати цю територію під виглядом ферми. На цих об’єктах розміщувався колишній допоміжний підрозділ поліції для подальшого їх маскування та запобігання мародерству.

Генріх Гіммлер побоювався подальших повстань у Генерал-губернаторстві. Він наказав вбити решту єврейських в’язнів, які були зайняті на примусових роботах у Люблінському окрузі. Ця акція отримала кодову назву «Свято врожаю» (Erntefest). Вона відбулася 3–4 листопада 1943 року в трудових таборах Люблін-Майданек, Травники та Понятова. Було залучено понад 2000 стрільців із підрозділу Ваффен-СС та регіональних підрозділів поліції. Ця дводенна операція забрала життя близько 42 000 євреїв і завершила операцію «Райнгард». Ґлобочник подав остаточний звіт Гіммлеру в січні 1944 року. Більшість німецького персоналу після цього перевели до Трієста для ведення протипартизанської війни. Вони також мали здійснити «Остаточне розв’язання єврейського питання» на окупованій Німеччиною території Італії. Ці заходи відбувалися під командуванням Кристіана Вірта. 

Загалом у рамках операції «Райнгард» СС і поліція вбили приблизно 1,7 мільйона євреїв. З них приблизно 1,5 мільйона були вбиті в центрах вбивств під час операції «Райнгард». Інші єврейські жертви загинули під час пов’язаних із нею масових розстрілів. Жертвами операції «Райнгард» стала також невизначена кількість поляків, ромів (циган) та радянських військовополонених.