Вступ

Голокост був систематичним, офіційним, державним переслідуванням і вбивством шести мільйонів єврейських чоловіків, жінок і дітей нацистським режимом та його колабораціоністами. Нацисти, які прийшли до влади в Німеччині в січні 1933 року, вважали німців «вищою расою» і хотіли утворити «расово чисту» державу. Євреї розглядалися «нижчими» й чужими, і тим самим ніби становили загрозу для так званої німецької расової спільноти.

Перший концентраційний табір

В часи Голокосту німецькі органи влади переслідували й вбивали представників інших етнічних груп, зокрема і дітей, через їхню расову та біологічну неповноцінність: ромів (циганів), німців з інвалідністю та представників деяких слов’янських народів (особливо поляків і росіян). Інші групи переслідувалися на політичних, ідеологічних і поведінкових засадах. Серед них були комуністи, соціалісти, Свідки Єгови та гомосексуали.

Оскільки нацисти виступали за вбивство нащадків «небажаних» груп, діти — насамперед єврейські та ромські — були особливо вразливими в часи Голокосту.

Важким завданням є підрахунок точної чисельності людей, яких було вбито внаслідок нацистської політики. Не існує жодного документу часів війни, складеного нацистськими чиновниками, в якому була б вказана кількість жертв вбитих під час Голокосту або Другої світової війни.

Щоб точно оцінити масштаби людських втрат, науковці, державні установи та єврейські організації ще з 1940-х років мали в своєму розпорядженні різні записи, зокрема звіти про перепис населення, захоплені архіви Німеччини і країн Осі та післявоєнні розслідування, які дозволили скласти ці статистичні дані. По мірі виявлення більшого числа документів і більш глибокого розуміння вченими подій Голокосту, підрахунки людських втрат можуть зазнавати змін.

Найважливіше, про що слід пам’ятати, намагаючись задокументувати кількість жертв Голокосту, що ніде світі не існує єдиного загального списку загиблих.

Далі йдуть найточніші поточні підрахунки числа мирних жителів та військовополонених, вбитих нацистським режимом та його колабораціоністами.

Підрахунки здійснюються на основі звітів воєнного часу, складених тими, хто реалізовував нацистську демографічну політику, а також післявоєнних демографічних досліджень щодо втрат населення протягом Другої світової війни.

Кількість загиблих

Група Кількість загиблих
Євреї 6 мільйонів

Радянські мирні жителі

близько 7 мільйонів (зокрема 1,3 мільйона євреїв з числа радянських мирних жителів, які входять до 6 мільйонів євреїв)

Радянські військовополонені близько 3 мільйонів (зокрема близько 50 000 євреїв з числа солдатів)
Польські мирні жителі (не євреї) близько 1,8 мільйона (зокрема від 50 000 до 100 000 членів польських еліт)
Сербські мирні жителі (на території Хорватії, Боснії та Герцеговини) 312 000
Особи з інвалідністю, які жили в спеціальних закладах до 250 000
Роми (цигани) від 250 000 до 500 000
Свідки Єгови близько 1900
Рецидивісти і так звані асоціальні елементи не менше 70 000
Німецькі опозиційні діячі та активісти руху опору на окупованих країнами Осі територіях не встановлено
Гомосексуали сотні, можливо тисячі (вірогідно, частково враховані серед вищенаведених 70 000 рецидивістів й так званих асоціальних елементів)

Втрати єврейського населення за місцем смерті

Що стосується кількості євреїв, які загинули під час Голокосту, то нижче наводяться найточніші розрахунки з розподілом за місцем загибелі:

Location of Death Jewish Losses
Комплекс Аушвіц (зокрема Біркенау, Моновіц і допоміжні табори) приблизно 1 мільйон
Треблінка 2 приблизно 925 000
Белжець 434 508
Собібор не менше 167 000
Хелмно не менше 167 000
Розстріли в різних місцях центральної та південної частини Польщі, окупованої Німеччиною (генерал-губернаторство) не менше 200 000
Розстріли в анексованій Німеччиною західній частині Польщі (адміністративний округ Вартеланд) не менше 20 000
Смерть в інших установах, позначених німцями в якості концентраційних таборів не менше 150 000
Розстріли та застосування мобільних газових камер у сотнях місць на окупованих Німеччиною територіях Радянського Союзу не менше 1,3 мільйони
Розстріли в Радянському Союзі (німецькі, австрійські, чеські євреї, депортовані до Радянського Союзу) приблизно 55 000
Розстріли та застосування мобільних газових камер в Сербії не менше 15 088
Розстріляні або закатовані до смерті в Хорватії за режиму усташів 23 000–
25 000
Померли в ґетто не менше 800 000
Інші1 не менше 500 000

Примітки щодо документації

Немає жодного єдиного документа часів війни

Немає жодного документа часів війни, в якому були б вказані вищенаведені розрахунки числа вбитих євреїв.

Є три очевидні та взаємопов'язані причини відсутності єдиного документа:

  1. Ведення вичерпної статистики щодо євреїв, вбитих німецькою владою та владою інших країн Осі, розпочалось у 1942 та 1943 роках. Але за півтора роки до закінчення війни цю діяльність було згорнуто.
  2. Починаючи з 1943 року, коли стало зрозуміло, що війна програна, німці та їх партнери з країн Осі знищили більшість існуючої документації. Також вони знищили фізичні докази масових вбивств.
  3. До самого кінця Другої світової війни та нацистського режиму вже не передбачався персонал, який би займався підрахунком числа загиблих євреїв. Загальна оцінка проводилась після закінчення війни на основі даних про демографічні втрати і документів злочинців. Хоча ці джерела не є вичерпними, вони все ж дають загальні цифри, виходячи з яких можна провести розрахунки.

Пережило війну лише одне комплексне статистичне дослідження, ініційоване шефом СС Генріхом Гіммлером. Його копія була знайдена серед документів, які опинилися в руках Армії США в 1945 році. Так само декілька регіональних збірок цих жахливих даних були знайдені серед документів, якими заволоділи американські, британські та радянські збройні сили після Другої світової війни. США, Великобританія та Радянський Союз у той чи інший час використовували більшість з цих документів як речові докази в кримінальних або цивільних справах проти нацистських злочинців.

Число втрат польського та радянського мирного населення

Діти з родини Маргулесів носять єврейські значки.

Що стосується числа втрат польського та радянського мирного населення, то досі немає відповідних інструментів демографічного аналізу, який дозволив би історикам розрізнити:

  1. осіб, переслідуваних за расовими ознаками;
  2. осіб, які фактично брали участь у підпільному опорі або вважались такими;
  3. осіб, вбитих під час репресій за фактичну або ймовірну діяльність в опорі, яку насправді проводила інша особа;
  4. Втрати, пов’язані з так званими жертвами серед мирного населення під час реальних військових операцій.

При цьому загибель практично всіх радянських, польських та сербських мирних жителів у ході військових та протипартизанських операцій мала расистську складову. Німецькі підрозділи проводили ці операції з ідеологічно виправданою та свідомою зневагою до життя мирного населення.

Висновок

Підрахунок числа жертв має велике значення для дослідження та розуміння масштабів злочинів. І цей масштаб чітко означений. За кожною цифрою стоять люди, чиї надії та мрії були зруйновані. Зусилля щодо встановлення імен жертв важливі для відновлення індивідуальності та гідності, які так прагнули знищити їхні вбивці.

Примітка (1)
До категорії «Інші» відносяться, наприклад, особи, вбиті під час розстрілів у Польщі в 1939–1940 р. р.; загиблі партизани в Югославії, Греції, Італії, Франції чи Бельгії; знищені «робочі батальйони» в Угорщині; загиблі під час антисемітських акцій в Німеччині та Австрії до війни; вбиті Залізною гвардією в Румунії в 1940–1941 рр.; загиблі під час маршів для евакуації з концентраційних та трудових таборів протягом останніх шести місяців Другої світової війни. Сюди також зараховують осіб, які переховувались, були виявлені та вбиті в Польщі, Сербії та на інших територіях Європи, окупованих Німеччиною.