Нацистська Німеччина і її союзники та колабораціоністи вчиняли масові розстріли євреїв на території, відвойованій у радянських військ. Цю подію іноді називають «Голокостом від куль». Близько 2 мільйонів євреїв було вбито в цих масових розстрілах та пов’язаних з ними звірствах. 

Німецькі танки під час операції «Барбаросса»

У 1939–1940 роках, після того, як Німеччина та Радянський Союз розділили Польщу, СРСР анексував Балтійські країни та регіони довоєнної Польщі і Румунії, де було багато єврейського населення. Після німецького вторгнення в Радянський Союз у червні 1941 року (відомого як операція «Барбаросса») німці і їхні союзники та колабораціоністи провели тисячі масових розстрілів на захоплених у радянських військ територіях. Оскільки німецька армія швидко просувалася по Східній Європі, нацисти проводили масові розстріли в маленьких містечках, таких як Ейшишкес (Ейшишки), крупніших поселеннях, як Кам’янець-Подільський, і великих містах, таких як Київ. Цивільні адміністрації, створені Німеччиною та її союзниками на захоплених територіях, зосередили решту євреїв у ґетто й продовжували періодично вбивати їх у масових розстрілах. 

Велика частина вшанування пам’яті та досліджень зосереджується на ролі, яку відіграли в Голокості ґетто, концентраційні табори та табори смерті. Менше уваги приділялося ключовому значенню масових розстрілів у вбивстві шести мільйонів жертв Голокосту.

Початок та ескалація масових розстрілів, літо 1941 року

У червні 1941 року нацистська Німеччина напала на Радянський Союз. Німецькій військовій і поліцейській владі було доручено вести «війну на знищення» (Vernichtungskrieg) проти імовірних расових та ідеологічних ворогів нацистської Німеччини. Серед цих ворогів були комуністи, євреї, роми та інші радянські мирні жителі.

Німецькі підрозділи СС і поліції майже відразу після вторгнення почали масово розстрілювати місцевих євреїв. Спочатку вони зосереджувалися на вбивствах єврейських чоловіків призовного віку, але від серпня 1941 року почали знищувати цілі єврейські громади, незалежно від віку та статі. Це ознаменувало радикальну ескалацію нацистської антиєврейської політики, яка в кінцевому підсумку завершилася «остаточним вирішенням єврейського питання» — нацистським планом вбивства всіх європейських євреїв. 

Багато різних німецьких підрозділів проводили масові розстріли на територіях, захоплених у радянських військ. Найбільш сумнозвісними є айнзатцгрупи (спеціальні групи поліції безпеки та СБ). Однак айнзатцгрупи нараховували лише 3000 осіб, які мали широкий спектр завдань і були розгорнуті безпосередньо позаду всього східного фронту. Інші німецькі підрозділи, включаючи батальйони поліції порядку, підрозділи військ СС та німецькі військові частини (вермахт), також проводили численні масові вбивства. Їхній особовий склад був важливим для проведення «Голокосту від куль». 

Крім того, масові розстріли проводили не тільки німецькі підрозділи. У багатьох місцях вони спиралися на підтримку місцевих допоміжних частин, які працювали із СС та поліцією. Ці допоміжні підрозділи складалися з місцевих цивільних осіб, військових та поліцейських. Окрім того, силами союзника Німеччини Румунії проводилися масові розстріли євреїв на захопленій і контрольованій ними території.

Процес вбивства

Загін СС веде групу поляків у ліс на страту

Хоча масові розстріли не завжди відбувалися за однаковим сценарієм, вони, як правило, вчинялися подібним чином. Зазвичай, першим кроком у масовому розстрілі (німецькою мовою його називали «акція» (Aktion)) було те, що німецькі підрозділи та місцеві колабораціоністи збирали єврейських мешканців села, містечка чи міста. Потім вони відвозили євреїв у заздалегідь визначене місце на околиці. Далі примушували копати братську могилу або відвозили до завчасно підготовлених братських могил. Врешті, німці та/або місцеві колабораціоністи розстрілювали всіх чоловіків, жінок і дітей у цих ямах.

У деяких місцях вбивці використовували стратегію, відому зневажливою назвою Sardinenpackung («упаковка сардин»), коли жертв змушували лежати на землі, а потім стріляли в потилицю та скроню. На щойно загиблих насипався тонкий шар ґрунту, наступних жертв примушували лягати на них і також розстрілювали. Часто людям доводилося спостерігати, як їхні близькі вмирають раніше за них.

Масові розстріли часто відбувалися серед білого дня й на очах місцевих жителів.

Після масових вбивств німці свідомо намагалися приховати ці братські могили. Більшість із них залишалися непоміченими протягом десятиліть, а багато і донині є безіменними. Невідомо скільки масових поховань по всій Східній Європі досі залишаються невиявленими та неідентифікованими. 

Газові фургони як альтернативна форма масового вбивства 

Масові розстріли були ресурсномісткими, вимагали багато стрільців та охоронців для супроводу, а також зброї, боєприпасів і транспорту. Занепокоєння з приводу неефективності розстрілів та їх психологічного впливу на стрільців призвело до винайдення спеціальних фургонів, оснащених шлангами, які перекачували вихлопний газ двигуна в герметичний кузов автівки. Євреїв закривали у кузові, а потім везли до братської могили та душили під час подорожі. 

Однак фургони мали труднощі з навігацією по нерівних дорогах у негоду і їм потрібно було паливо та запчастини, яких не вистачало. Також, щоб вбити дуже великі групи жертв за допомогою газових фургонів потрібно було набагато більше часу. Крім того, німецькому персоналу не подобалося витягувати тіла жертв і вичищати кузови. Протягом усієї німецької окупації радянських територій масові розстріли залишалися основним методом вбивства євреїв.

Масштабні масові вбивства 1941 року

Масові вбивства, вчинені Айнзатцгрупами у Східній Європі

Німці, їхні союзники та колабораціоністи проводили масові розстріли, які іноді забирали життя сотень чи тисяч жертв, а подеколи навіть десятків тисяч. Загалом, масштабні розправи є, наразі, більш відомими. Це пов’язано з великою кількістю жертв і тим, що масштабні масові розстріли вчинялися поблизу великих містечок та міст. Зловмисники не змогли зберегти ці злочини в таємниці та приховати від місцевого населення. 

Серед найбільших масових розстрілів, проведених у перші місяці операції «Барбароса», були масові вбивства в Кам’янець-Подільському та Бабиному Яру. 

Кам’янець-Подільський

26–28 серпня 1941 р. німецькі загони СС і поліції за підтримки українських допоміжних військ знищили 23 600 євреїв у Кам’янець-Подільському на окупованій Україні. Серед жертв були місцеві євреї, а також євреї, депортовані з угорської території на окуповані німцями землі. 

Бабин Яр

29–30 вересня 1941 року загони СС і німецької поліції та їх допоміжні війська вбили в Бабиному Яру значну частину єврейського населення, яке залишилося в Києві. На той час Бабин Яр знаходився неподалік від міста. Згідно зі звітами айнзатцгрупи до штабу за ці два дні було вбито 33 771 єврея. Після цієї різанини Бабин Яр став місцем, де німці вбили десятки тисяч людей, переважно неєвреїв, у період із 1941 по 1943 рік. За підрахунками, в Бабиному Яру було вбито близько 100 000 людей.

Місця вбивства: місця чисельних вбивств

 Поблизу деяких міст на територіях, захоплених у Радянського Союзу, німці облаштовували місця, де вони неодноразово проводили масові вбивства. Десятки тисяч людей, більшість з яких євреї, були вбиті на кожному з цих місць. Найвідоміші з них:  

  • Форт IX у Каунасі
  • Ліси Румбула і Бікерніекі в Ризі
  • Понари поблизу Вільнюса
  • Малий Тростенець під Мінськом

На цих місцях німці та місцеві колабораціоністи вбили десятки тисяч місцевих євреїв. Вони також депортували десятки тисяч німецьких, австрійських та чеських євреїв із Центральної Європи до цих місць у 1941 та 1942 роках. 

Операція «Свято врожаю»

Найбільша масова розстрільна операція Голокосту відбулася не на територіях, захоплених у Радянського Союзу. Вона проходила в Генерал-губернаторстві (Generalgouvernement, частина окупованої Німеччиною Польщі, яку Рейх не анексував). Німці назвали цю масову акцію розстрілу «Святом врожаю» (Erntefest). Метою операції «Свято врожаю» було вбивство євреїв, які залишилися в Генерал-губернаторстві. Ці розстріли відбулися 3–4 листопада 1943 р. у концтаборі Люблін/Майданек та таборах примусової праці Травники і Понятова.  Німецькі підрозділи СС та поліції зібрали в’язнів-євреїв із цих та кількох інших таборів і розстріляли їх у виритих для цього ямах. 

Ця дводенна операція забрала життя близько 42 000 євреїв. Вона стала завершенням операції Рейнгард, німецького плану вбивства приблизно двох мільйонів євреїв, які проживали в Генерал-губернаторстві. 

Кількість людей, убитих під час масових розстрілів

Молоді дівчата позують у дворі в місті Ейшишкес

Визначити точну кількість жертв Голокосту, які загинули в результаті масових розстрілів, неможливо, оскільки німці не вели точний підрахунок і знищили майже всі звіти про розстріли до закінчення війни. 

На основі кількох доступних звітів воєнного часу та демографічних досліджень довоєнного та післявоєнного єврейського населення підраховано, що німці, їхні союзники та колабораціоністи вбили до 2 мільйонів євреїв у масових розстрілах або газових фургонах на території, захопленій у Радянського Союзу.