Нацистська кріпо (кримінальна поліція)

Кримінальна поліція (Kriminalpolizei) була розшуковим поліцейським підрозділом нацистської Німеччини. Її часто називають кріпо, що є абревіатурою від «Kriminalpolizei». Поліцейські підрозділи під назвою Kriminalpolizei досі поширені в німецькомовному світі. Англійською мовою цей тип поліції часто називають детективним підрозділом або відділом кримінальних розслідувань.

До нацистів

У Веймарській Німеччині кожна німецька земля мала власні розшукові підрозділи. Ці організації кримінальної поліції використовували передові досягнення криміналістики та кримінології. Вони користувалися повагою та визнанням у міжнародній поліцейській спільноті. Починаючи з 1929 року, Велика депресія перевернула німецьке економічне, соціальне та політичне життя. Це вплинуло і на роботу кримінальної поліції. В останні роки Веймарської республіки детективи були перевантажені роботою. Вони відчували себе недооціненими, коли намагалися реагувати на нові соціальні умови.

Деякі з цих детективів перейшли на бік нацистської партії. Вони вірили, що нацисти вирішать, низку соціальних і правових проблем, що, як вони вважали, впливають на їхнє професійне та особисте життя. Нацисти обіцяли жорстко боротися зі злочинністю. Вони відкинули веймарську систему кримінального правосуддя як занадто м’яку. Вони також звинуватили уряд у тому, що він дозволив газетам перетворювати злочинців на знаменитостей через сенсаційні кримінальні історії. Кілька берлінських детективів підтримали ці позиції та стали активними учасниками нацистського руху.

Поглинання нацистами, 1933 рік

Фото

Гітлер репетирує виголошення промови (Фото)

Адольф Гітлер уважно культивував імідж лідера нацистської партії, оскільки він усвідомив пропагандистське значення поширення інформації фотографіями. Генріх Гоффманн, офіційний фотограф Гітлера, створив образи, що мали центральне значення для зростання «культу фюрера». У 1927 році Гоффманн зафіксував низку динамічних кадрів, одним з яких є кадр, на якому Гітлер репетирує виголошення промови.

Джерело:

• Bayerische Staatsbibliothek München

Адольф Гітлер був призначений канцлером 30 січня 1933 року. Новий нацистський уряд ліквідував індивідуальні гарантії захисту, закріплені у Веймарській конституції. Він також розширив повноваження поліції. Це дозволило нацистському режиму змінити практики кримінальної поліції. Прусський указ від 13 листопада 1933 року запровадив «превентивне ув’язнення» (Vorbeugungshaft) у концентраційному таборі. Указ стосувався так званих професійних злочинців. Інші німецькі землі наслідували цей приклад. Цей указ задовольнив давні бажання багатьох співробітників кримінальної поліції та криміналістів. Він дозволяв кримінальній поліції затримувати людей, якщо їх тричі заарештовували і засуджували до позбавлення волі щонайменше на шість місяців за умисні злочини.

Спочатку застосування превентивного ув’язнення було досить обмеженим. Наприкінці 1935 року в прусських концтаборах перебував 491 імовірний професійний злочинець. Однак ця відносна стриманість тривала недовго. З розбудовою нацистської поліцейської держави політика нацистів щодо злочинців радикалізувалася. І разом із нею радикалізувалося і використання кріпо превентивного ув’язнення.

Відносини між кріпо та гестапо

Нацистський режим створив сильну, централізовану поліцейську державу під керівництвом лідера СС Генріха Гіммлера. Створена Гіммлером система складалася з двох взаємодоповнюючих слідчих поліцейських підрозділів, які працювали в штатському. Це були кріпо та гестапо. У червні 1936 року вони стали відомі як поліція безпеки (Sicherheitspolizei або SiPo). Поліцію безпеки очолив заступник Гіммлера Райнгард Гейдріх. Однією з цілей централізації було пов’язати ці поліцейські організації між собою. Намір також полягав у тому, щоб зрештою об’єднати їх із розвідувальною службою СС (Sicherheitsdiesnt, служба безпеки або СД).

Починаючи з лютого 1938 року, кандидати на службу в гестапо та кріпо навчалися разом у поліцейських академіях. Поліцейських часто переводили між цими двома схожими організаціями. Пересічній людині було важко розрізнити агентів гестапо та кріпо.

У вересні 1939 року Гіммлер офіційно об’єднав кріпо, гестапо та СД. Вони були об’єднані під керівництвом головного управління безпеки рейху (Reichssicherheitshauptamt, РЗГА). Командувачем РЗГА був Райнгард Гейдріх. Кріпо стала управлінням 5 (Amt V) в РЗГА. До липня 1944 року кріпо перебувала під керівництвом Артура Небе. Він був давнім берлінським детективом і нацистом.

У складі кріпо діяло безліч спеціалізованих підрозділів боротьби з різними злочинними угрупованнями. До них належали шахраї, грабіжники, кишенькові злодії, наркоторговці та міжнародні секс-торговці. Багато підрозділів існували й до нацистської епохи. Однак були й такі, що мали очевидний зв’язок із нацистською ідеологією. У жовтні 1936 року Гіммлер створив окремий підрозділ під назвою «Центральне управління рейху з боротьби з гомосексуалізмом та абортами» (Reichszentrale zur Bekämpfung der Homosexualität und der Abtreibung).

Нацистська інтерпретація злочину

Під впливом нацистської ідеології кріпо теоретично обґрунтувала та реалізувала расово-біологічну інтерпретацію злочину. Нацисти розглядали злочинців як спадково та расово вироджених. Вони вважали, що злочинці загрожують расовому здоров’ю німецького суспільства. На думку нацистської держави та лідерів кріпо, злочинців потрібно було примусово вилучати із суспільства, щоб захистити народну спільноту (Volksgemeinschaft).

У своїй промові в серпні 1939 року директор кримінальної поліції рейху Небе визначив злочин як «рецидивуючу хворобу на тілі народу». Ця хвороба нібито передавалася спадково від злочинців та «асоціальних індивідів» їхнім дітям. У нацистській державі асоціальними вважалися люди, поведінка яких виходила за межі соціальних норм. До цієї категорії входили люди, яких ідентифікували як волоцюг, жебраків, повій, сутенерів, алкоголіків, ледарів (arbeitsscheu) і бездомних. До цієї категорії також належали роми. Нацистський режим вважав ромів поведінково ненормальними та расово нижчими. Визначення злочинності як хвороби, пов’язаної з певними групами, радикалізувало практики кріпо.

Радикалізація практик кріпо

Кріпо прийняла нацистську інтерпретацію злочину. Багато її агентів вважали, що вони зобов’язані переслідувати людей, які, на їхню думку, були біологічно, расово чи спадково схильні до злочинів. У 1937 році нові укази дали їм такі повноваження. Ці укази розширили практику превентивного ув’язнення. Кріпо змогла ув’язнити в концентраційних таборах тисячі людей, які ніколи не були засуджені за злочини. Серед затриманих були люди, ідентифіковані як асоціальні особи. Кріпо обґрунтовувала ці заходи тим, що такі особи або їхні нащадки можуть у майбутньому стати злочинцями.

Кріпо широко застосовувала цю практику. Ці зусилля збіглися з розширенням системи концентраційних таборів у 1937–1938 роках та сприяли цьому. Починаючи з 1937 року, заарештовані кріпо як професійні злочинці та асоціальні індивіди становили значний відсоток в’язнів таборів. Їх часто називали за кольором табірних значків: зелені – для професійних злочинців, чорні – для асоціальних осіб.

Після 1938 року в’язнів концтаборів утримували або під превентивним арештом кріпо, або під захисним арештом гестапо (Schutzhaft). Жоден із цих процесів не підлягав судовому розгляду. Обидва мали на меті захистити расову, політичну та соціальну цілісність «народної спільноти».

У період із 1933 по 1945 рік кріпо відправила до концентраційних таборів понад 70 тисяч осіб. Щонайменше половина з цих в’язнів загинула внаслідок нацистської жорстокості та недбалості.

Фото

Перший концентраційний табір (Фото)

Багато перших концентраційних таборів були імпровізованими. На цій фотографії на борту судна, що використовувалося як плавучий концентраційний табір, відбувається перекличка для політичних в’язнів. Табір «Охстумзанд» біля Бремена (Німеччина), 1933 або 1934 рік.

Джерело:

• Staatsarchiv Bremen

Кріпо, війна та масові вбивства

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина розпочала Другу світову війну нападом на Польщу. Війна розв’язала руки нацистській жорстокості і зрештою призвела до масових убивств.

Разом із німецькими військовими розгорнули свою діяльність і поліцейські кріпо та різноманітні інші типи поліцейських підрозділів. Найбільш сумнозвісним було те, що поліція безпеки та СД, до якої входили поліцейські кріпо, були організовані в айнзацгрупи. Айнзацгрупи відповідали за виявлення та нейтралізацію потенційних ворогів німецького панування. Вони також мали завдання захоплювати важливі об’єкти та запобігати диверсіям. Крім того, айнзацгрупи вербували колаборантів та створювали розвідувальні мережі. Разом з іншими підрозділами СС та поліції в 1939–1940 роках вони розстріляли тисячі євреїв і десятки тисяч представників польської еліти.

Чотири айнзацгрупи були розгорнуті під час німецько-радянської війни, яка почалася в червні 1941 року. Артур Небе, лідер кріпо, особисто командував одним із цих підрозділів. Він очолював айнзацгрупу B з червня по листопад 1941 року. Під час перебування Небе на посаді цей смертоносний підрозділ був відповідальний за масові вбивства 45 тисяч людей у районах Білостока, Мінська та Могильова. Багато з цих жертв були євреями.

Кріпо та експерименти з отруйним газом

Особливо важливим і смертоносним підрозділом кріпо був Кримінально-технічний інститут поліції безпеки (Kriminaltechnisches Institut der Sicherheitspolizei, KTI). Цей відділ складався з експертів-криміналістів, які отримали природничу та інженерну освіту.

Співробітники кріпо з КТІ розробили перші методи використання газу для масового вбивства людей. У жовтні 1939 року Небе доручив KTI провести експерименти щодо методів убивства людей з розумовими та фізичними вадами. Ці заходи проводилися у співпраці з Програмою евтаназії. Інженер-хімік і експерт з токсикології КТІ Альберт Відман випробував можливі методи вбивства. Зрештою він запропонував чадний газ. Восени 1941 року Відман допомагав створювати газові фургони. У фургонах використовували чадний газ, що утворюється з вихлопних газів. Цю розробку взяли на озброєння організатори центрів убивств операції «Райнгард». У Белжеці, Собіборі та Треблінці для виробництва чадного газу в газових камерах використовували великі моторні двигуни.

Окрім масових розстрілів, айнзацгрупи та інші підрозділи СС і поліції використовували такі газові фургони. Фургони використовувалися як метод убивства євреїв та людей з інвалідністю в окупованій нацистами Східній Європі.

Переслідування та масові вбивства ромів

Кріпо була відповідальною за переслідування та масові вбивства ромів. Ці дії ґрунтувалися на давно усталеній практиці європейських поліцейських сил відстежувати, переслідувати та утискати представників цієї спільноти.

У 1933 році кріпо та інші поліцейські органи в Німеччині почали більш суворо застосовувати донацистське законодавство проти тих, хто дотримувався способу життя, який називали «циганським» (Zigeuner). Нацисти вважали таких людей расово неповноцінними. У 1936 році Гіммлер створив Центральне управління рейху по боротьбі з циганською загрозою (Reichszentrale zur Bekämpfung des Zigeunerunwesens) як частину кріпо. У 1930-х роках кріпо заснувала та керувала таборами для ромів у деяких частинах Німеччини. Найбільш сумнозвісним із цих ранніх «циганських таборів» (Zigeunerlager) був Марцан, поблизу Берліна. Під час війни кріпо посилила інтернування ромів. Згодом кріпо також координувала їх депортацію та вбивства.

Висновок

Нацистська Німеччина зазнала поразки в 1945 році. Після цього багато детективів кріпо намагалися дистанціюватися від нацистської держави та її злочинів. Вони стверджували, що не зробили нічого поганого, а всі злочини були вчинені гестапо. У своїх післявоєнних розповідях співробітники кріпо залишалися аполітичними. Вони стверджували, що просто виконували звичайну поліцейську роботу. Але це було свідомим перекручуванням фактів. На інституційному та індивідуальному рівнях нацистська кріпо була безпосередньо причетна до злочинів Третього рейху, включно з Голокостом.