Арійці
Слово арієць має давню історію. Спочатку воно використовувалося для позначення груп людей, які розмовляли різними пов’язаними між собою мовами, включно з більшістю європейських та декількома азіатськими. Однак згодом це слово набуло нових та кардинально інших значень. Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття деякі вчені, і не тільки, перетворили арійців на міфічну «расу», яка, за їх твердженнями, є вищою від інших рас. У Німеччині нацисти пропагували це хибне уявлення, яке прославляло німецький народ як представників «арійської раси», водночас принижуючи євреїв, чорношкірих, ромів та сінті (циган) як «неарійців».
Ключові факти
-
1
У нацистській Німеччині терміни «арієць» і «неарієць» спочатку використовувалися для визначення того, хто належав до німецького суспільства, а хто ні.
-
2
Слово «арієць» є прикладом того, як слова, що виникли як терміни для опису, здавалося б, нейтральних понять, можуть бути адаптовані, змінені та радикалізовані задля втілення ідеологічних або зловісних цілей.
-
3
Термін «арієць» часто неправильно використовувався для опису расової групи людей. Однак арійці не є расою, і «арійської панівної раси» не існує.
Походження терміну «арієць»
Європейські вчені дев’ятнадцятого століття використовували термін «арієць» для ідентифікації індоєвропейських або індо-німецьких народів, які тисячі років тому розселилися по всій Індії, Персії (Іран) та Європі. Класифікація спочатку описувала схожість між більшістю європейських мов, а також санскритом та перською мовою (фарсі). Водночас європейські вчені також визначили євреїв та арабів як семітів, щоб описати схожість між єврейською, арабською та іншими пов’язаними мовами. Пізніше ця мовна категорія була неправильно інтерпретована як така, що стосується етнічної чи расової приналежності. Письменники на кшталт французького расового теоретика Артура Гобіно (1816–1882) спеціально використовували термін «арієць» як расову категорію. Вони також стверджували, що арійці перевершують інші народи. Це расове використання терміну сприяло розповсюдженню поширеній, але хибній концепції існування «арійської раси».
Використання в нацистській Німеччині
На початку ХХ століття науковці та багато інших людей продовжували використовувати термін арієць на позначення расового поділу народів, хоча оригінальне визначення базувалося на дослідженні мовної структури. Деякі вчені, як-от Х’юстон Стюарт Чемберлен (1855–1927), пропагували ідею, що арійці були расово та культурно вищими за інші групи людей.
Із самого початку існування нацистської партії у 1920-х роках Адольф Гітлер та ідеологи націонал-соціалізму просували цю концепцію. Вони адаптували, змінювали й радикалізували необґрунтовану віру в існування «арійської раси» та її перевагу, відповідно до власної ідеології та політики. Нацистські чиновники використовували цю концепцію для підтримки ідеї, що німці належать до «панівної раси». Окрім того, вони зазначали, що поняття «неарійці» стосується насамперед євреїв, які були визначені як основна расова загроза німецькому суспільству. Термін застосовувався також до ромів, сінті (циган) і чорношкірих людей.
У перші роки після призначення Гітлера канцлером у 1933 році термін арієць вживався в різних сферах суспільного життя нацистської Німеччини, в тому числі у законодавстві. Першим значним законом, що позбавляв єврейських громадян прав, був «Закон про відновлення професійної державної служби». Виданий 7 квітня 1933 року, він містив пункт, що називався Arierparagraph (арійський параграф). Це було перше юридичне формулювання, яке використовувалося для виключення євреїв (а часто й інших «неарійців») з організацій, професійних сфер та інших аспектів суспільного життя. В законі говорилося: «Державні службовці, які не мають арійського походження, повинні бути звільнені». Дотримувалися цього принципу й інші організації, в тому числі приватні або релігійні, які застосовували до нових членів пункт про арійське походження.
Однак визначення неарієць було широким, неточним і зовсім не «науковим». Згідно з Законом про державну службу, німець міг бути класифікований як «неарієць», якщо лише один дідусь або одна бабуся були євреями. За іронією долі, Нюрнберзькі расові закони від вересня 1935 року давали набагато вужче юридичне визначення терміну єврей. «Чистокровними» євреями вважалися ті, у кого було три або чотири єврейські бабусі й дідусі. У деяких випадках «чистокровною» могли вважати людину із двома єврейськими дідусями або бабусями, яка водночас належала до єврейської громади.
Щоб довести свій «арійський» расовий статус, окремі особи мали простежити свій родовід до 1800 року, а для членів СС — до 1750 року. Багато німців наймали фахівців із генеалогії для пошуку в церквах, синагогах або офіційних бюро статистики записів про народження, хрещення та свідоцтв про смерть. Після завершення цього трудомісткого дослідження інформацію відправляли для перевірки в Державне відомство з вивчення спорідненості (Reichsstelle für Sippenforschung).
Слово арієць виявилося важким для визначення саме з расової точки зору. Нацистські вчені не схвалювали його використання, оскільки воно базувалося на мовній схожості, а не на спадкових фізичних чи інтелектуальних характеристиках. Нацистські чиновники припинили вживати терміни арієць і неарієць у законодавстві після ухвалення Нюрнберзьких расових законів. Натомість вони стали вживати фразу «німецької або спорідненої крові». Офіційно особами «спорідненої крові» були люди європейського походження. Міністр внутрішніх справ Вільгельм Фрік заявив, що національні меншини в Німеччині, як-от поляки та датчани, мають споріднену кров і, таким чином, мають право бути німецькими громадянами. Згідно з нацистською расовою термінологією, євреї, чорношкірі, роми та сінті (цигани) вважалися «неєвропейцями». А отже, їм було заборонено ставати німецькими громадянами. Крім того, їм заборонялося мати статеві стосунки або одружуватися з особами «німецької або спорідненої крові».
Незважаючи на незрозуміле визначення, термін арієць продовжував використовуватися неофіційним чином. Деякі нацисти вживали його для позначення північних європейців загалом. Однак його продовжували використовувати всередині та за межами Німеччини для позначення не тільки німців, але й інших європейських народів, як-от італійців, норвежців та хорватів. Хоча поляки, росіяни та деякі інші слов’яни зазнали жорстоких переслідувань за нацистського правління, вони вважалися «арійцями». Расові вчені та антропологи теж стверджували, що слов’яни складаються з тих самих рас, включно з нордичною, що й німці. Вважалося, що вони мають споріднену кров.
На додаток до того, що термін арієць використовувався як іменник для позначення людей, це слово також використовувалося як прикметник, що означав «неєврейський». Наприклад, частину Варшави за межами створеного Німеччиною єврейського ґетто в народі називали «арійською стороною».
Слово арієць також було основою для іншого пов’язаного терміну: Arisierung («аріанізація»). Цей термін описував процес конфіскації та передачі єврейського бізнесу та майна неєвреям у нацистській Німеччині та окупованій Німеччиною Європі.
Сучасне використання
Слово арієць є прикладом того, як слова та поняття розвиваються із плином часу. У європейському та американському контексті термін «арієць» виник як наукове поняття, що використовувалося для опису древніх людей, які розмовляли спорідненими мовами. Однак із часом термін арієць почав стосуватися расової категорії. Нацистський режим прийняв його як основне поняття в своїй расистській ідеології.
Останніми десятиліттями прихильники панування білої раси по всьому світу почали використовувати слово «арієць» як загальний ярлик для білих людей неєврейського походження. Це слово також означає їхню підтримку расистських переконань та практики геноциду нацистської Німеччини.