Йосип Кіржнер

Йосип був другим із чотирьох синів, які народилися в єврейській родині у південноукраїнському портовому місті Одесі, що до Другої світової війни мало найбільшу єврейську громаду в Радянському Союзі. Батько Йосипа працював капелюшником, а мати виховувала дітей.

1933–1939 роки. У 1936 році Йосип вступив до Червоної Армії (збройні сили Радянського Союзу) і пройшов навчання з водіння танка. Після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року Радянський Союз скористався пактом про ненапад із німцями, щоб претендувати на фінську територію. Фіни чинили їм опір і в листопаді почалася війна. Йосип воював на фінському фронті в складі танкового підрозділу. Хоча фіни мали недостатню чисельність, вони завзято боролися, і війна вирувала й у наступному році.

1940–1944 роки. Червона армія перемогла фінів у березні 1940 року. Трохи більше року по тому Німеччина напала на Радянський Союз. Влітку 1942 року, намагаючись уповільнити наступ німецьких військ у районі Ростова, танковий загін Йосипа був захоплений на ст. Паницька. Німці тримали їх у кількох таборах, перш ніж депортувати в Аушвіц. Йосип разом із кількома друзями намагався втекти, але їх упіймали. Начальник казарми жорстоко карав їх: бив до крові по босих ногах, а потім змушував працювати без взуття.

 В рамках так званого процесу «фільтрації», що виявляв зрадників серед військовополонених, котрі прагнули репатріації в СРСР, ВНК допитало Йосипа, якого Червона Армія звільнила у 1945 році. Йому дозволили повернутися до Одеси. У 1978 році Йосип емігрував до Америки.