Країни нацистського блоку (Осі) та Голокост

Нацистська Німеччина була провідником і головним виконавцем переслідувань і масових убивств європейських євреїв. Кожна з інших європейських держав Осі певною мірою брала участь у Голокості. Цими країнами були Італія, Угорщина, Румунія, Словаччина, Болгарія та Хорватія. 

Будучи членом гітлерівської коаліції, Японія чинила тяжкі масові злочини на власних окупованих територіях в Азії та Тихоокеанському регіоні. Проте ця країна не брала участі в Голокості. Деякі європейські євреї навіть знайшли притулок на території, контрольованій японцями, як от у Шанхаї.

Всі європейській союзники нацистської Німеччини по Осі запровадили антисемітські закони на кшталт Нюрнберзьких законів Німеччини та узаконили переслідування своїх єврейських підданих як ворожої раси. 

До 1942 року нацистська Німеччина та її європейській союзники по Осі контролювали майже весь європейський континент та його населення в дев’ять мільйонів євреїв. Нацистська Німеччина ухвалила «Остаточне розв’язання» з метою вбивства всіх євреїв у Європі. І вона сподівалася, що її європейські партнери по Осі допоможуть досягти цієї мети. Уряди кожної з цих країн тією чи іншою мірою брали участь у здійсненні політики нацистської Німеччини з «Остаточного розв’язання». Румунія та Хорватія вбивали євреїв у межах своїх кордонів та на окупованих ними територіях. Болгарія, Словаччина, а також окуповані Німеччиною Угорщина та північна Італія передавали євреїв із підконтрольних їм земель німцям для вбивства. Кількість євреїв, убитих або переданих під опіку Німеччини урядами й силами цих шести країн, перевищила 800 000. 

Отож європейській союзники нацистської Німеччини по Осі сприяли загибелі шести мільйонів людей за те, що вони були євреями, та знищенню єврейських громад по всій Європі. Тим не менш, «Остаточне рішення» було нацистською ініціативою. Нацистська Німеччина була рушійною силою та головним призвідником Голокосту.

Європейські союзники Німеччини та Голокост

Італія

У 1938 році фашистський уряд Італії ухвалив антисемітські расові закони на зразок Нюрнберзьких расових законів нацистської Німеччини 1935 року. Протягом перших чотирьох років Другої світової війни італійські війська не брали участі в масових розстрілах євреїв і не вчиняли їх. Італійський уряд та військові також відмовлялися передавати під німецьку опіку будь-яких євреїв в Італії або на окупованих Італією територіях. Тисячі євреїв втекли до окупованих Італією земель, де вони були у відносній безпеці. Італійська влада навіть евакуювала деяких євреїв на материкову частину Італії. 

Однак у вересні 1943 року, після повалення Муссоліні та капітуляції нового італійського уряду перед союзниками, німецькі війська окупували центральну та північну Італію. Німці поставили Муссоліні на чолі маріонеткового уряду, що містився в північному італійському місті Сало. За офіційною згодою уряду Сало та за допомогою фашистської влади й ополчення німці заарештували та ув’язнили тисячі євреїв. 

Усього німці депортували 8564 італійських євреїв та іноземних євреїв, що проживали в Італії. Повернулися з них лише 1009 людей.

Угорщина

Угорський уряд запровадив антисемітські расові закони в 1938 і 1941 роках. Після нападу на Радянський Союз у 1941 році угорські війська з території, анексованої в Чехословаччини, вивезли не менше 16 000 євреїв на окуповану німцями територію України, де їх розстріляли. У січні 1942 року угорські війська розстріляли кілька тисяч євреїв на території, яку Угорщина анексувала в Югославії. Проте, починаючи з 1942 року, угорський уряд відхиляв неодноразові прохання Німеччини про депортацію євреїв, які мешкали в Угорщині та на анексованих нею територіях. 

Після того як німецькі війська окупували Угорщину в березні 1944 року, угорський уряд погодився депортувати євреїв, які перебували під його контролем. У період із середини травня до середини липня 1944 року угорська поліція заарештувала й депортувала в Аушвіц близько 440 000 євреїв. Відразу ж було вбито понад 300 000 людей. У жовтні 1944 року німці встановили в Угорщині радикально-антисемітський уряд, який жорстоко переслідував і вбивав угорських євреїв, котрі залишилися, що призвело до загибелі близько 100 000 людей.

Румунія

Антисемітські закони та насильство існували в Румунії ще до того, як вона забажала стати союзником нацистської Німеччини. Після того як у червні 1941 року румунські війська разом із німецькими вторглися до Радянського Союзу, румуни розпочали вбивство десятків тисяч румунських та українських євреїв. Румунська влада також депортувала багатьох румунських євреїв у ґетто та табори в окупованій Румунією Україні, де вони помирали від голоду та хвороб. На територіях під контролем Румунії загинуло від 150 000 до 200 000 євреїв. 

У 1942 році лідер Румунії, маршал Іон Антонеску, почав побоюватися, що країни нацистського блоку програють війну й Румунію буде покарано за переслідування та вбивства євреїв. Тому Румунія не виконала своєї обіцянки депортувати євреїв, що залишилися, в окуповану Німеччиною Польщу. Як наслідок, близько 300 000 євреїв у Румунії не стали жертвами програми німців з «Остаточного розв’язання».

Словаччина

У період між 1939 та 1941 роками в Словаччині було запроваджено низку антисемітських расових законів, що стали відомі як Єврейський кодекс. У березні 1942 року Словаччина першою із союзників Німеччини погодилася депортувати своє єврейське населення. У період із березня по жовтень 1942 року словацька поліція та воєнізовані організації зігнали близько 57 000 євреїв у словацькі трудові та концентраційні табори й депортували їх до окупованої німцями Польщі. Лише близько 300 осіб пережили війну. 

Восени 1942 року Словаччина зупинила депортацію своїх решти 24 000 євреїв. Під час Словацького повстання в 1944 році німецькі війська вбили кілька тисяч словацьких євреїв та депортували понад 12 000. Під час Другої світової війни в німецькі катівні було депортовано понад 70 000 словацьких євреїв. Німці вбили понад 60 000 із них. 

Болгарія

У січні 1941 року Болгарія запровадила свою версію Нюрнберзьких расових законів, що їх засудили багато болгар і Болгарська православна церква. У березні 1943 року болгарські військові та поліцейські, що окупували території в Греції та Югославії, депортували 11 343 неболгарських євреїв із цих земель до окупованої німцями Польщі. Практично всіх їх  було одразу вбито в Треблінці. План болгарського уряду щодо депортації болгарських євреїв спричинив протести та масове неприйняття. У травні 1943 року болгарський уряд вислав 20 000 євреїв із Софії в сільську місцевість, конфіскував їхнє майно та помістив людей у табори примусової праці. Болгарський уряд не депортував жодного єврея в межах Болгарії до німецького ув’язнення. Отож майже всі болгарські євреї пережили Другу світову війну. 

Хорватія

Незалежна держава Хорватія виникла 10 квітня 1941 року. Через три тижні вона почала переслідувати та кидати у в’язниці хорватських та боснійських євреїв, які перебували під її контролем. Хорватські сили усташів почали вбивати євреїв улітку 1941 року. Хорватська влада вбила від 20 000 до 25 000 євреїв і депортувала близько 7000 євреїв до Німеччини.