Ніколи не забуду ту ніч, першу ніч у таборі, що перетворила моє життя на одну довгу ніч за сімома печатями.
Ніколи не забуду той дим.
Ніколи не забуду маленькі обличчя дітей, що на моїх очах ставали димом у мовчазному небі.
Ніколи не забуду те полум‘я, що поглинуло мою віру назавжди.
Ніколи не забуду нічну тишу, яка позбавила мене бажання жити на віки вічні.
Ніколи не забуду ті хвилини, що вбили мого Бога й душу та перетворили мої мрії на попіл.
Ніколи не забуду цього, навіть якщо буду приречений жити так довго, як Сам Бог.
— Уривок із книги «Ніч», автор Елі Візель1

Хто такий Елі Візель?

Елі Візель (1928–2016) був однією з найвідоміших вцілілих жертв Голокосту та всесвітньо відомим письменником і правозахисником. У першій книзі Елі Візеля під назвою «Ніч» ідеться про його страждання в підлітковому віці в Аушвіці. Ця книга стала класикою літератури Голокосту. У 1986 році Візель нагороджений Нобелівською премією миру.

Візель народився 30 вересня 1928 року в трансільванському місті Сигіт (Румунія, з 1940 до 1945 року частина Угорщини). У 1944 році разом із родиною був депортований до Аушвіца. Голокост пережили тільки він і дві з його трьох сестер.

Після Другої світової війни Візель став журналістом, багато писав, також став професором і правозахисником. Був почесним професором юдаїки в Міському університеті Нью-Йорка (1972–1976). У 1976 році отримав вчене звання професора гуманітарних наук імені Ендрю В. Меллона у Бостонському університеті, де також був на посаді професора університету. Протягом 1982–83 навчального року Візель був першим запрошеним науковцем за програмою Генрі Люса в галузі гуманітарних наук і соціальної думки в Єльському університеті. 

Візель невтомно виступав за те, щоб зберегти пам‘ять про Голокост і винести уроки з цієї трагедії. Він був рушійною силою створення Меморіального музею Голокосту в США. Через власний досвід щодо геноциду він почав виступати від імені пригноблених людей у всьому світі. Нобелівський комітет присудив йому премію миру «за те, що він був посланцем до людства, а його послання — це послання миру, спокути та гідності».

Елі Візель помер 2 липня 2016 року на 87-му році життя.

Ув‘язнення Елі Візеля в часи Голокосту

У березні 1944 року нацистська Німеччина окупувала союзну Угорщину. У період з 15 травня до 9 липня 1944 року угорські чиновники в співпраці з німецькою владою депортували майже 440 000 євреїв насамперед до Аушвіца, де більшість із них було вбито. Серед перших депортованих були євреї Сигіту, зокрема Візель, його батьки та три його сестри. Йому було 15 років. 

Сім‘я Візелів була відправлена в Аушвіц-Біркенау, який слугував і концентраційним табором, і табором смерті. Коли родина прибула, мати Елі Візеля Сара й молодша сестра Ціпора були відібрані на смерть та вбиті в газових камерах. Двох його старших сестер, Беатріс і Хільду, відібрали для примусової праці і вони пережили війну. 

Елі Візель і його батько Шломо також були відібрані для примусових робіт. Елі був призначений на роботу на фабриці штучного каучуку Буна в Аушвіці III (Моновіц). Пізніше його разом із батьком перевезли з Аушвіца до Бухенвальда, де його тато помер. 

Перша книга Візеля: La Nuit (Ніч)

Після війни Візель навчався в Парижі та зрештою став журналістом. Протягом майже десятиліття він мовчав про те, що пережив у таборах Аушвіц і Бухенвальд. Під час інтерв‘ю з французьким письменником Франсуа Моріаком у 1954 році Візеля переконали більше не мовчати. Згодом він написав La Nuit (Ніч). З моменту публікації в 1958 році La Nuit (Ніч) було перекладено на 30 мов. Книга розійшлася мільйонами примірників. 

У книзі Ніч Візель пише про свої страждання від рук нацистів під час Голокосту. Серед іншого він описує:  

  • облаву на свою сім‘ю та сусідів у румунському місті Сигіт
  • депортацію скотовозом до концтабору Аушвіц-Біркенау
  • процес селекції, під час якого його мати та молодша сестра були відібрані для негайної смерті в газових камерах
  • той самий процес відбору, під час якого він, його батько та дві інші сестри були вибрані для примусової праці
  • марш смерті з Аушвіц-Біркенау до концтабору в Бухенвальді.

Крім того, Візель описує душевні та фізичні страждання, які він і його товариші по ув‘язненню пережили в результаті нелюдського поводження в жорстоких умовах табору. Він також пише про свою духовну боротьбу та кризу віри.  

Елі Візель як автор

Візель багато писав і був мислителем. Окрім Ночі він написав понад 40 книг, за які отримав ряд літературних нагород, зокрема:

  • гран-прі Медічі за книгу A Beggar in Jerusalem (Бідняк у Єрусалимі) (1968)
  • Книжкова премія Інтер за книгу The Testament (Заповіт) (1980)
  • Гран-прі з літератури від міста Париж за книгу The Fifth Son (П‘ятий син) (1983)

Його праці також включають мемуари у двох томах. Перший том називається All Rivers Run to the Sea (Всі річки біжать до моря) (1995). Другий — And the Sea is Never Full (І море не переповнюється) (1999).

Елі Візель як правозахисник

У 1978 році президент Джиммі Картер призначив Візеля головою президентської комісії з Голокосту. Візель написав доповідь Комісії, в якій рекомендував уряду Сполучених Штатів створити меморіальний музей Голокосту у Вашингтоні, округ Колумбія. 

У 1980 році Візель став головою-засновником Ради Меморіального музею Голокосту Сполучених Штатів, яка відповідала за виконання рекомендацій Комісії. Візель вважав, що Меморіальний музей Голокосту США повинен служити «живим меморіалом», який надихне нинішнє та майбутні покоління на протистояння ненависті, запобігання геноциду та сприяння людській гідності.

У 1992 році Візель став президентом-засновником розташованої в Парижі правозахисної організації «Всесвітня академія культур».

Зусилля Візеля щодо захисту прав людини та миру в усьому світі принесли йому Президентську медаль Свободи, Золоту медаль Конгресу США та Нагороду Свободи, а також звання Гран-Круа у Французькому Почесному легіоні. Він отримав понад 100 почесних ступенів від закладів вищої освіти. 

У 1986 році Елі Візель був удостоєний Нобелівської премії миру. У прес-релізі Нобелівський комітет так охарактеризував Візеля:

Візель є посланцем до людства; його послання є посланням миру, спокути та людської гідності. Його переконання, що сили, які борються зі злом у світі, можуть бути переможними, далося йому нелегко. Його послання ґрунтується на власному досвіді нелюдського приниження та абсолютного презирства до людства, що панувало в таборах смерті Гітлера. Послання має форму свідчення, повторюється та поглиблюється через твори великого автора.2

Через три місяці після отримання Нобелівської премії миру Елі Візель і його дружина Меріон створили фонд The Elie Wiesel Foundation for Humanity (Фонд людяності Елі Візеля). Місія фонду — сприяти справі дотримання прав людини та миру в усьому світі шляхом створення нового форуму для обговорення нагальних етичних питань, що постають перед людством.

Премія Елі Візеля 

Премія Елі Візеля присуджується щорічно Меморіальним музеєм Голокосту США. Нагороду отримують визначні особи на міжнародній арені, чиї дії просунули бачення Музею для всього світу, в якому люди протистоять ненависті, запобігають геноциду та сприяють людській гідності. Премію Елі Візеля засновано в 2011 році як Нагороду Меморіального музею Голокосту США. Її перейменовано на честь інавгураційного лауреата Елі Візеля. Премія є найвищою відзнакою музею.

Поширені запитання

Чи знайшов Елі Візель своїх сестер?

Після звільнення Візель возз‘єднався зі своїми старшими сестрами Беатріс і Хільдою. Після війни Візеля спочатку відправили до дитячих будинків у Франції, де зробили його фото. Хільда побачила фото брата в газеті. Вони возз‘єдналися в Парижі. Через кілька місяців вони дізналися, що Беатріс також вижила. Молодша сестра Візеля, Ціпора, була вбита в Аушвіці. 

Чи вижив хтось із сім‘ї Елі Візеля?

Вижили старші сестри Візеля — Беатріс і Хільда. Його батьки Сара та Шломо й молодша сестра Ціпора були вбиті.

Коли помер Елі Візель?

Елі Візель помер 2 липня 2016 року на 87-му році життя.

Чому Елі Візель отримав Нобелівську премію?

Елі Візель був нагороджений Нобелівською премією миру за його зусилля щодо захисту прав людини та миру в усьому світі. У 1986 році Нобелівський комітет написав: «Візель є посланцем до людства; його послання є посланням миру, спокути та людської гідності». 

Скільки років було Елі Візелю наприкінці Ночі?

На момент завершення подій, описаних у книзі Ніч, Елі Візелю виповнилося 16 років. 

В‘язнем яких концтаборів був Елі Візель?

Візель був депортований в Аушвіц-Біркенау в травні 1944 року. Потім його відправили на примусові роботи в Аушвіц III, який також називався Моновіц, розташований в декількох милях від головного табору. У січні 1945 року Візеля було перевезено до концтабору Бухенвальд. 

Як Елі Візель описав свою віру в Бога до та після Голокосту?

Елі Візель розмірковував про свої стосунки з Богом у працях, промовах та інтерв‘ю. Збірник мемуарів Ніч він розпочинає з того, що пише про свою віддану віру та релігійну освіту в юності. Коли Візель стає свідком нелюдських подій в Аушвіці, які описані в книзі Ніч, він почав сумніватися в Бозі. Понад 50 років після звільнення він розмірковував над цим: «А як щодо моєї віри в тебе, Володарю Всесвіту? Тепер я усвідомлюю, що ніколи не втрачав її, навіть там, у найтемніші години свого життя.»3