Науковці

Як і в інших сферах, різноманітні фахівці наукового світу — від президентів університетів до деканів і професорів — активно здійснювали звільнення єврейських колег або погоджувалися з цим.

Наукові експерти, особливо в галузі фізичної антропології, психіатрії та генетики — палкі прихильники євгеніки до приходу нацистів до влади — стали публічними рупорами нацистської расової політики. Деякі з них проводили дослідження, щоб визначити, хто є «євреєм», а хто ні, у випадку спірного «расового» походження. Майже всі найвідоміші генетики, психіатри та антропологи засідали в спеціальних судах зі спадкового здоров’я, які створювали ауру належної правової процедури для програми примусової стерилізації, у той час як інші надавали експертні висновки. Наукові експерти викладали курси для лікарів СС.

Науковці в галузі кримінальної психології, які працювали під егідою поліції, проводили дослідження населення ромів та сінті, що проживали в Німеччині. Їхні дослідження, у яких відображалося переконання, що ця група населення є асоціальною і генетично схильною до злочинної поведінки, були використані СС під час війни, щоб зібрати ромів для депортації в Аушвіц-Біркенау.

Вчителі

Вчителі державних шкіл були зобов’язані вступити до нацистської профспілки вчителів і, як й інші державні службовці, скласти присягу на вірність Гітлеру як фюреру. Освітяни презентували матеріали про відмінності між «расами» та інші нові предмети, запроваджені нацистським міністром освіти. У такий спосіб вони допомагали легітимізувати нацистські переконання, що євреї належать до «чужої раси», яка становить біологічну загрозу для міцності та здоров’я німецького народу. Проте і в класі, і за його межами існувала можливість для індивідуального розсуду.

 «Школа, моя улюблена школа». — Гізела Глейзер (Gisela Glaser) описує, як її однокласники та вчителі раділи, коли її разом із родиною депортували до концентраційного табору.

Остання редакція: Nov 3, 2023