Між Першою та Другою світовими війнами багатоетнічне місто Львів перебувало у складі східної Польщі. В ньому мешкала одна з найбільших єврейських громад країни. Євреї складали приблизно третину населення Львова. Напередодні Другої світової війни їх чисельність становила близько 100 000 осіб.
Розмаїтість львівського єврейства проявлялася у багатьох аспектах повсякденного життя. Більшість євреїв Львова була багатомовна й спілкувалася різними мовами, залежно від контексту. Приміром, багато хто вдома говорив на їдиш, але німецькою чи польською на роботі та в школі. Євреї здобували різноманітні професії та працювали на різних посадах. Вони також були членами багатьох політичних, суспільних і громадських організацій, як-от профспілки. Єврейські діти навчалися в державних або приватних школах. Деякі приватні школи були афілійовані з конкретними напрямками юдаїзму. Інші були повʼязані з різними єврейськими політичними партіями.
Між Першою та Другою світовими війнами розмаїта єврейська громада Львова задовільняла свої релігійні потреби в десятках синагог і молитовних будинків. Ця поштівка приблизно 1917 року зображає Прогресивну синагогу у Львові, відому також як Темпль. Побудована в 1840-х роках, вона спершу мала назву “Німецько-Ізраїлітський Дім Молитви” та слугувала потребам міської громади прогресивного юдаїзму. Починаючи з 1904 року, раввин синагоги регулярно читав проповіді польською мовою. Нацисти зруйнували цю синагогу в 1941 році.
Перегляд елемента
Цей портрет, знятий близько 1922 року, зображає три покоління родини Менакерів. Зачіски та одяг висвітлюють процес акультурації – пристосування до панівної неєврейської культури або навіть запозичення її елементів – в одній єврейській родині зі Львівщини. Голову старшої жінки покриває перука, а її сукня має довгі рукави й високий комір. Ортодоксальні єврейські жінки традиційно носили закрите вбрання й покривали голову перукою або хусткою. Натомість Шпринца (в центрі) вбрана в сукню з коротшими рукавами та глибшим, напівпрозорим вирізом. Її голова непокрита. Чоловік Шпринци Яков – кошерний різник – виглядає більш типово для єврея, бо має традиційну бороду, а його голову вкрито кіпою. Зовнішній вигляд їхніх синів не має ознак єврейства. Старші діти вбрані в одяг, типовий для більшості школярів Польщі того часу. Ефраїм – немовля, що сидить на колінах Шпринци – має коротке волосся. Натомість хасидські хлопчики до трирічного віку носили довге нестрижене волосся. Поголені голови решти хлопчиків також не відображають єврейську традицію.
У вересні 1939 року Радянський Союз вторгся у Польщу зі сходу. Родина Менакерів жила під радянською окупацією майже два роки. Ефраїма мобілізували до радянської армії в 1941 році, ймовірно тоді, коли Німеччина здійснила напад на СРСР. Він служив у радянському війську до завершення війни. Решта родини Менакерів залишилася на Львівщині, окупованій Німеччиною. Менакери та інші євреї потерпали від принижень, грабунків, примусової праці, насильства і вбивств. З осені 1941 по осінь 1942 року німецька влада змусила євреїв Львова та навколишньої території переселитися до Львівського ґетто. Врешті німці депортували Менакерів та інших вʼязнів ґетто до табору смерті Белжець, де їх було вбито. З родини Менакерів лише Ефраїм пережив Голокост.
Перегляд елемента
Цей портрет з 1935 року зображає Самуеля й Адель Шибер з трьома дітьми – Соломоном (ліворуч), Матильдою (в центрі) та Емануелем (праворуч). Шибери були єврейською родиною, що мешкала у Львові. Самуель володів текстильною майстернею. Вдома Самуель і Адель говорили на їдиш, а діти спілкувалися між собою польською. На цій фотографії немає очевидних маркерів єврейської ідентичності. Діти вбрані так само, як більшість польських школярів. Серед інших ознак акультурації – зачіски членів родини. Приміром, непокрите волосся Аделі є відступом від практики більш традиційних релігійних єврейських жінок, які покривали свої голови на вияв скромності. На відміну від більш традиційних релігійних євреїв, які виконували всі приписи юдаїзму, Самуель має непокриту голову й не має бороди.
У вересні 1939 року, згідно з умовами німецько-радянського пакту, Радянський Союз окупував Львів. Емануеля відправили до радянського військового училища в Кіровограді (нині Кропивницький, Україна). Після випуску Емануель служив навідником у радянській артилерійській частині. 1943 року його перевели до Першої польської піхотної дивізії імені Тадеуша Костюшка (ця частина перебувала під радянським командуванням). Емануель пережив війну. Повернувшись зі своєю частиною до Львова в липні 1944 року, він дізнався, що у травні 1941 року радянські органи заарештували його брата Саломона за звинуваченням у належності до нелегальної сіоністської організації. Згодом Саломона вбили. Батьків Емануеля та сестру Матильду німці депортували до табору смерті, де їх було вбито.
Перегляд елемента![Sophie's parents, Daniel and Laura Schwarzwald, pictured on a beach in Zaleszczyki, Poland, shortly after they were married. [LCID: 01332]](https://encyclopedia.ushmm.org/images/large/0d7b76a5-fb46-461f-bccf-79888f24a03c.jpg "Sophie's parents, Daniel and Laura Schwarzwald, pictured on a beach in Zaleszczyki, Poland, shortly after they were married. [LCID: 01332]")
Це передвоєнне фото зображує молодят Даніеля та Лауру (в дівоцтві Литвак) Шварцвальд, які відпочивають на пляжі в Заліщиках, Польща (нині Україна). Шварцвальди були євреями зі Львова. Вони одружилися 1935 року й мешкали у престижному львівському районі, де євреї становили меншість. І Лаура, і Даніель навчалися в університеті й володіли польською, російською, німецькою та їдиш. Даніель також говорив англійською. На час одруження Даніель був успішним підприємцем. Він був власником компанії з експорту деревини. Після окупації Львова радянська влада експропріювала компанію Даніеля.
Німці окупували Львів у 1941 році. Шварцвальди та їхня маленька дочка Сельма були примусово переселені в ґетто, разом з тисячами інших євреїв. Сподіваючись втекти з ґетто, Даніель придбав для родини фальшиві посвідчення особи. Однак Даніель загинув, перш ніж вони залишили ґетто. Лаурі з Сельмою вдалося втекти в 1942 році. Вони втекли до польського курортного містечка Буско-Здруй. Там вони жили під фіктивною ідентичністю поляків-християн. Мовні навички Лаури відіграли ключову роль для їхнього виживання. Вільне володіння німецькою допомогло їй знайти працю перекладачки для німецької влади, а вільна польська запевнила, що фіктивна ідентичність родини не викликала підозр.
Перегляд елемента
Учні сидять за партами у класі польськомовної державної початкової школи у Львові (близько 1930 року). У міжвоєнній Польщі діти могли навчатися в державних або приватних школах. Навчальні програми в цих школах взорувалися на моделі світської освіти, на відміну від традиційних єврейських шкіл – хедерів, де хлопчиків навчали єврейським текстам і традиціям. Ця школа містилася у здебільшого єврейському районі і майже всі її учні були євреями. Перш ніж піти до школи, Тамара Райцель Абрамович (внизу ліворуч) вивчала традиційні єврейські тексти вдома.
Тамара та її родина покинули Польщу до початку Другої світової війни (вересень 1939 року). Батько емігрував до Лондона у 1933 році. Її брат Янкель долучився до нього 1938 року. Тамара з матірʼю послідували за ними у червні 1939 року. Вся родина пережила часи Голокосту у Великій Британії. 1951 року Тамара емігрувала до Сполучених Штатів, де вийшла заміж.
Перегляд елемента
На цьому груповому портреті зображено виховників молодіжного сіоністського руху Ганоар Гаціоні у літньому таборі у Львові (Польща, 1936 рік). Уніформи, в які вбрано цих молодих людей, у поєднанні зі сценою літнього табору, нагадують про ширший скаутський рух у Європі. Між Першою та Другою світовими війнами скаутський рух був дуже популярний серед польської молоді. Скаутський рух мав виразний національний характер. Він надихнув молодіжні рухи серед євреїв, яких не допускали до польських скаутських організацій, або тих, хто прагнув досягти власних єврейських національних сподівань. Деякі серед цих груп мали відмінні ідеологічні платформи або були афілійовані з різними політичними партіями. Ідеологічні та політичні орієнтації цих молодіжних рухів відображали політичне розмаїття міжвоєнного польського єврейства. Ганоар Гаціоні був одним з кількох скаутських рухів, відданих ідеям сіонізму. Сіонізм закликав до створення незалежної єврейської держави на прабатьківщині євреїв.
Перегляд елемента
На цій фотографії зображено Площу Ринок у Львові (Польща), незадовго до початку Другої світової війни. Обіч фонтану сидить літній чоловік, який тримає курку та кошик, ймовірно, з продуктами. Його довга борода і вбрання (зокрема довге пальто й капелюх) дають підстави припустити, що він був традиційним, релігійним євреєм. За традицією, євреї, котрі дотримувалися релігійних приписів, носили бороду й покривали голову.
На тротуарі поряд з чоловіком сидить літня жінка. На відміну від нього, в її вигляді важко побачити ознаки етнічної, релігійної чи національної ідентичності. Літні жінки різної релігійної та етнічної належності зазвичай носили хустки на манеру зображеної на фотографії. Релігійні єврейки іноді такожі вкривали голову перуками замість хусток, але здебільшого для спеціальних подій.
Перегляд елемента
Люсі Лінд робить закупи на ринку просто неба у Львові (Польща, 1930-ті роки). Люсі народилася у заможній єврейській родині 23 січня 1909 року. У той час Лемберг (Львів) входив до складу Австро-Угорської Імперії. Люсі здобула освіту у Відні. До Другої світової війни вона була домогосподинею. Її перший чоловік був художником, знаним у всій Європі. 1936-го року народилася їхня донька. Модне вбрання Люсі, її капелюшок і рукавички є типовими для жінок вищих соціальних прошарків тогочасної Польщі, незалежно від релігії та етнічної належності.
Люсі, разом зі своєю матірʼю і дочкою, пережила Голокост, прибравши фіктивну ідентичність поляків-християн. Перший і другий чоловік Люсі, а також її брат та інші родичі загинули під час Голокосту.
Перегляд елемента
We would like to thank Crown Family Philanthropies, Abe and Ida Cooper Foundation, the Claims Conference, EVZ, and BMF for supporting the ongoing work to create content and resources for the Holocaust Encyclopedia. View the list of donor acknowledgement.
![German soldier watches Ukrainian civilians drag a Jew down a street in Lvov. [LCID: 69737]](https://encyclopedia.ushmm.org/images/thumb/0f7a4ea9-f480-49a8-aa62-b42655ea741e.jpg)