Львівський погром 1 липня 1941 року

1 липня 1941 року в окупованому німцями місті Львові, Польща (сьогодні Львів, Україна), спалахнув погром проти євреїв. Термін «погром» — це російське слово, яке використовується для позначення насильницьких нападів, скоєних групами неєвреїв проти євреїв. Того дня натовп жорстоко напав на євреїв. Цей натовп складався з німецьких військових, членів нової української міліції, українських націоналістичних активістів і деяких місцевих мешканців, включаючи етнічних поляків та українців. Насильство натовпу у Львові включало мародерство, побиття, зґвалтування та вбивства. Під час погрому було вбито від кількох сотень до кількох тисяч євреїв. Багато хто був поранений.

До погрому: Друга світова війна та радянська окупація Львова

Фото

Парад німецьких військ по Варшаві (Фото)

Парад німецьких військ по Варшаві після їхнього вторгнення до Польщі. Варшава (Польща), 28-30 вересня 1939 року.

Джерело:

• National Archives and Records Administration, College Park, MD

• Переглянути архівні документи

Друга світова війна прийшла до Львова 1 вересня 1939 року. Того дня німецькі війська бомбардували місто в ході вторгнення до Польщі. Пізніше того ж місяця, 17 вересня, Радянський Союз напав на Польщу зі сходу. У Німецько-радянському пакті Німеччина й Радянський Союз домовилися розділити Польщу між собою. Львів був розташований на сході Польщі у визначеній радянській зоні. Радянські війська окупували Львів 22 вересня 1939 року.

Протягом наступних 21 місяця радянські окупанти перевернули повсякденне життя Львова. Вони запровадили нову політику, спрямовану на трансформацію існуючих соціальних та економічних структур. Вони також заарештовували, депортували і страчували уявних ворогів з усіх етнічних спільнот міста. Наплив біженців з окупованої Німеччиною Польщі, в тому числі великої кількості євреїв, ще більше виснажив ресурси. Ці обставини посилили напруженість, що існувала між трьома основними етнічними групами міста: поляками, євреями та українцями. До літа 1941 року антисемітизм посилився, оскільки деякі неєвреї дедалі більше асоціювали євреїв із радянським режимом.

У травні та червні 1941 року, незадовго до несподіваного нападу Німеччини на Радянський Союз, радянська влада розпочала чергову серію арештів. Багато із заарештованих були етнічними українцями, яких радянська влада підозрювала у зв'язках із підпільною праворадикальною націоналістичною організацією — Організацією українських націоналістів (ОУН). Більш радикальне крило ОУН, ОУН Бандери (або ОУН(б)), була особливо впливовою у Львові та околицях із 1940 року.

Нацистська Німеччина напала на Радянський Союз 22 червня 1941 року в ході операції під кодовою назвою «Барбаросса». У результаті радянська влада мала лічені дні, щоб покинути Львів. Готуючись до швидкого відступу, радянські війська вбили від 2000 до 3000 політичних в'язнів. Вони вбивали цих в'язнів, бо не могли їх евакуювати. У поспіху, радянська влада залишала тіла жертв у в'язницях або в братських могилах на території тюрем. Більшість убитих в'язнів були нещодавно заарештованими членами ОУН і членами їхніх родин. Німці виявили їхні тіла через кілька днів. Це стало одним із каталізаторів антиєврейського насильства, яке спалахнуло у Львові.

30 червня 1941 року: німці окупували Львів

Німецька армія окупувала Львів 30 червня 1941 року. Від самого початку війна Німеччини проти Радянського Союзу була надзвичайно жорстокою, особливо щодо євреїв і комуністів. Коли німецькі війська просувалися на схід, вони принесли із собою антисемітську політику та насильство.

Німці увійшли до Львова разом з активістами ОУН(б) і німецьким військовим батальйоном, що складався з етнічних українців (багато з яких також належали до ОУН(б)). Сподіваючись на створення української держави, ОУН надавала німцям військову допомогу і розвідувальну підтримку напередодні операції «Барбаросса».

Прибувши до Львова, німці та активісти ОУН(б) виявили трупи жертв масових вбивств у радянських в'язницях. Німецька влада наказала новоствореній українській міліції виловлювати євреїв. Вони силою забирали євреїв з вулиць і з їхніх домівок. Потім вони змусили їх прибирати трупи з трьох із чотирьох в'язниць, де сталися масові вбивства лише кількома днями раніше. Вони також словесно й фізично знущалися над євреями, коли вели їх до цих в'язниць.

Вже у в'язницях німецькі окупанти і члени української міліції продовжували ображати й бити єврейських чоловіків і жінок. Єврейські чоловіки повинні були виносити або ексгумувати трупи. Жінкам доводилося прибирати тіла, що розкладалися. Євреїв також змушували виставляти тіла на загальний огляд.

Протягом 30 червня, до початку погрому, місцеві поляки, українці та інші неєврейські цивільні особи були свідками насильства проти євреїв, яке здійснювалося за наказом німців. На вулицях і біля в'язниць почали утворюватися натовпи, коли євреїв хапали і знущалися над ними. Німці та активісти ОУН(б) підбурювали натовп до насильства, публічно звинувачуючи євреїв у різанині в'язнів. І все це незважаючи на те, що масове вбивство здійснила радянська влада. Це фальшиве звинувачення спиралося на антисемітську теорію змови під назвою «юдео-більшовизм». «Юдео-більшовизм» звинувачував усіх євреїв у комунізмі. Це був важливий елемент пропаганди як нацистів, так і ОУН(б). Посилаючись на цю теорію змови, німці та активісти ОУН(б) скористалися існуючими антисемітськими упередженнями серед місцевих мешканців. Незабаром деякі люди в натовпі взяли приклад з українських міліціонерів та німецьких військових. Люди з власної ініціативи хапали євреїв і доставляли їх до в'язниць. Вони також почали грабувати та нападати на євреїв.

1 липня 1941 року: погром

Насильство проти євреїв розпочалося 30 червня з німецькою окупацією Львова. Потім воно продовжилося 1 липня, коли переросло у погром. Під час погрому натовп переслідував, бив і вбивав євреїв. До цього натовпу входили місцеві українці та поляки, окремі німецькі солдати, українські міліціонери та українські націоналістичні активісти.

Насильство натовпу

Як і напередодні, насильство з боку натовпу значною мірою сталося в трьох в'язницях і на прилеглих вулицях. Натовпи цивільних осіб зростали, коли німецькі війська та українська міліція змушували євреїв виносити, прибирати та публічно виставляти на показ тіла в'язнів, що розкладалися, вбитих радянською владою. Біля в'язниць серед цивільного натовпу також були люди, які шукали зниклих родичів та друзів серед жертв радянських масових вбивств. Знову ж таки, неєврейське цивільне населення приєдналося до українських міліціонерів і німецьких військ у фізичному та словесному знущанні над єврейськими чоловіками та жінками. Члени цього натовпу, що збільшувався, також грабували своїх жертв-євреїв.

Насильство з боку натовпу посилювалося протягом дня. Це насильство розмило межу між народним насильством і насильством, вчиненим у рамках німецької окупації міста. До натовпу входили неєврейські чоловіки й жінки різного віку, а також місцеві цивільні особи, німецькі війська, українські міліціонери та активісти ОУН(б). Вони принижували, фізично знущалися та нападали на євреїв у різних частинах міста. Деяких євреїв змушували повзти до в'язниць на руках і колінах. Інших примушували чистити тротуари голими руками або зубними щітками. Зловмисники відрізали бороди більш релігійним єврейським чоловікам, що трималися своїх традицій. Натовп вигукував антисемітські образи і бив євреїв. Активісти ОУН(б) і німецька влада продовжували пропагувати фальшиву теорію змови що «юдео-більшовизму». Наприклад, вони змушували деяких євреїв співати радянські пісні та прославляти радянського лідера Йосипа Сталіна.

Зловмисники з натовпу, серед яких були підлітки і діти, тягали єврейських жінок за волосся, били їх, а іноді роздягали догола. Деяких жінок зґвалтували. Насильство проти євреїв переросло у вбивства, оскільки люди з натовпу штовхали й били євреїв, у тому числі різними предметами, такими як палки та інструменти. Це групове насильство призвело до вбивства невідомої кількості євреїв у Львові.

Наступного дня насильство почало вщухати. Деякі насильницькі дії тривали до полудня. Знову ж таки, євреям було доручено прибрати, очистити і виставити на огляд тіла жертв масових вбивств у радянських в'язницях. До кінця 2 липня німецька влада припинила погроми. Проте окремі випадки нападів місцевого цивільного населення на євреїв відбувалися протягом тижня, а потім знову наприкінці липня.

Насильство, вчинене німецькими окупантами

Того ж дня, коли відбувся погром, окупаційна німецька влада вбила кілька сотень євреїв у в'язницях. Серед цих євреїв були люди, які стали жертвами погрому, що відбувався раніше того ж дня. Єврейські чоловіки, яким доручали прибирати тіла жертв масових вбивств у радянських в'язницях, особливо часто піддавалися тортурам і розстрілам. Так сталося, наприклад, у в'язниці Бригідки, де німецькі війська розстріляли до 100 євреїв.

Жертви погрому та початок Голокосту у Львові

Суперечливі свідчення очевидців і хаос першого тижня німецької окупації у Львові ускладнюють оцінку кількості євреїв, вбитих під час погрому.

Найчастіше називають цифру в 4000 жертв. Однак окремі оцінки коливаються від 2000 до 8000. Нещодавні наукові дослідження свідчать, що ці цифри є завищеними. Найімовірніше, ці цифри, включають як жертв погромів, так і жертв страт, здійснених німцями протягом липня 1941 року.

Під час погрому було вбито щонайменше кілька сотень євреїв. Набагато більше євреїв зазнали принижень, жорстоких нападів і поранень.

Насильство на початку липня 1941 року було лише початком Голокосту у Львові. Протягом наступних трьох років євреї Львова зазнали примусової праці, ґеттоїзації, масових розстрілів та депортацій до центрів вбивства. До кінця війни більшість євреїв у регіоні було вбито.