Авраам Левент

Авраам народився в єврейській родині у столиці Польщі Варшаві. Його дідусь володів швейною фабрикою та крамницею, якою керував його батько. Сім’я Авраама жила в єврейській частині Варшави, і він відвідував єврейську школу. Єврейська громада польської столиці була найбільшою у Європі та становила майже третину населення міста.

1933-39: після того, як 8 вересня 1939 року розпочалися бомбардування Варшави, сім’я Авраама більше не мала чим прогодуватися. Магазини зрівняли із землею, а родина не мала ні води, ні тепла. Ухиляючись від німецьких бомб, Авраам вирушив на пошуки їжі і вкрав сім банок маринованих огірків із сусіднього консервного заводу. Кілька тижнів його сім’я жила на соліннях і рисі. Пожежі, спричинені бомбардуваннями не гасили через брак води. Становище покращилося тільки тоді, коли столиця здалася.

1940-44: у квітні 1943 року Авраам перебував у варшавському ґетто в огородженій зоні для примусових робітників. Під час повстання в ґетто він бачив полум’я. Хлопець не міг у це повірити. З одного боку Авраам бачив цілі вулиці у вогні, а з іншого – поляків у неєврейській частині Варшави, котрі готувалися до Великодня. Коли нацисти ліквідували ґетто після повстання, Авраам і його батько були серед тих, кого виводили для депортації. Поляки стояли на тротуарі, розглядаючи валізи, які несли євреї, і казали: «Зрештою, ви все одно йдете на смерть. Залиште це нам».

Авраама депортували у Майданек, а потім до семи інших нацистських таборів, зокрема у Бухенвальд. Його звільнили під час перевезення у табір Дахау 30 квітня 1945 року.