Джордж Кадіш

До Другої світової війни

Джордж Кадіш, уроджений Цві (Гірш) Кадушін, з'явився на світ 1910 року в місті Расейняй, Литва. Після навчання в місцевій єврейській школі переїхав із родиною до Каунаса. В університеті Алексотас, розташованому в одному з передмість Каунаса, він вивчав інженерію, готуючись до викладацької кар’єри, і приєднався до правого сіоністського руху під назвою Бетар. У передвоєнні роки він викладав математику, природничі науки та електроніку в місцевій єврейській середній школі.

Однак саме його хобі згодом мали найбільший вплив на його життя та життя інших. Він зацікавився фотографією та почав конструювати власні фотоапарати, включно з камерою, призначеною для використання на поясі штанів.

У Каунаському ґетто

Каунаське ґетто складалося з двох частини — «малого» та «великого» ґетто, — розділених вулицею Панеріу. Кожне ґетто було обгороджено колючим дротом і ретельно охоронялося. Обидва були перенаселені, на кожну людину припадало менше одного квадратного метра житлової площі. Німці постійно зменшували розміри ґетто, змушуючи євреїв кілька разів переселятися. Німці знищили мале ґетто 4 жовтня 1941 року, а майже всіх його мешканців вбили в Дев'ятому форті. Пізніше того ж місяця, 29 жовтня 1941 року, німці влаштували те, що лишилося в історії під назвою «Велика акція». За один день вони розстріляли в Дев’ятому форті 9200 євреїв.

Кадіш використовував кожну нагоду, щоб задокументувати повсякденне життя в Каунаському ґетто та його останні дні після своєї втечі в 1944 році. Результатом стали одні з найважливіших фотодокументальних свідоцтв життя ґетто в часи Голокосту. Фотографувати життя Каунаського ґетто було надзвичайно ризикованою справою. Німці суворо забороняли це, і як і при будь-яких актах непокори, без вагань вбивали порушників.

Таємна купівля та проявлення плівки за межами ґетто були такими ж небезпечними, як використання прихованих камер у ґетто. Кадіш отримав наказ працювати інженером з ремонту рентгенівських апаратів для німецьких окупаційних військ у місті Каунас. Опинившись у місті, він знайшов можливість отримати шляхом обміну плівку та інші необхідні речі. Він проявляв свої негативи в німецькому військовому шпиталі, використовуючи ті самі хімікати, як і для проявлення рентгенівської плівки, і йому вдавалося таємно виносити їх всередині комплекту милиць.

Об’єкти фотозображень Кадіша були різними, але, здавалося, його особливо цікавило відображення реальності повсякденного життя ґетто. У червні 1941 року, ставши свідком жорстокості перших погромів, він сфотографував слово на їдиш Некома («Помста»), похапцем намальоване кров'ю на дверях квартири вбитого єврея.

Фото

Руїни в Каунаському ґетто (Фото)

Руїни будівлі в Каунаському ґетто були спустошені, коли німці намагалися вигнати євреїв зі схованок під час остаточного знищення ґетто. Сфотографував Джордж Кадіш. Каунас, Литва, серпень 1944 року.

Джерело:

• US Holocaust Memorial Museum, courtesy of George Kadish/Zvi Kadushin

З камерою в руках або, коли це було необхідно, фотографуючи крізь петлицю свого пальта, він робив знімки євреїв, яких принижували та мучили литовські та німецькі охоронці в пошуках контрабандної їжі, євреїв, які перетягали свої речі з одного місця в інше на санях чи возах, євреїв з примусових робочих бригад тощо. Кадіш також зафіксував новий режим регламентованої щоденної діяльності на садово-городніх ділянках, у школах, дитбудинках та майстернях Ältestenrat (так називалася єврейська рада в Каунасі). Крім зображення суворих умов життя в ґетто, він від першої особи фотографував портрети, запустіння безлюдних вулиць та інтимність неформальних, імпровізованих зібрань.

Серед останніх фотографій Кадіша з ґетто є ті, що фіксують депортацію в’язнів ґетто до таборів примусової праці в Естонії. У липні 1944 року, втікши з ґетто, він сфотографував ліквідацію ґетто з іншого берега річки. Коли німці втекли, він повернувся, щоб сфотографувати ґетто в руїнах, а також невеликі групи його колишніх мешканців, які пережили останні дні, переховуючись.

Збереження колекції

Кадіш рано усвідомив небезпеку втрати своєї дорогоцінної колекції. Він заручився допомогою Єгуди Зуповіца, високопоставленого офіцера єврейської поліції ґетто, щоб допомогти приховати свої негативи та відбитки. Зуповіц не розказав про роботу Кадіша чи місцезнаходження його колекції навіть під час «Поліцейської акції» 27 березня 1944 року, коли Зуповіца катували та вбили у в’язниці Дев’ятого форту. Після повернення до зруйнованого ґетто Кадіш забрав свою колекцію фотонегативів.

Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 року Кадіш виїхав з Литви до Німеччини разом зі своєю надзвичайно цінною документальною колекцією. В американській зоні окупованої Німеччини він організовував виставки своїх фотографій для вцілілих, які проживали в таборах для переміщених осіб. Відтоді кілька музеїв, зокрема Єврейський музей Нью-Йорка, офіційно експонували його роботи.