Емануель Рінґельблюм і створення архіву Онег Шабат (Oneg Shabbat)
Ключові факти
-
1
Емануель Рінґельблюм (1900-1944) був варшавським істориком, політичним активістом і соціальним працівником, а також видатним діячем єврейської системи самодопомоги.
-
2
У Варшавському ґетто він заснував підпільну організацію, яка мала на меті ретельне документування подій, що відбувалися в окупованій Німеччиною Польщі під час існування ґетто. Цей архів став відомим як «Oneg Shabbat» (буквально «Радість від суботи», також відомий як Архів Рінґельблюма).
-
3
Лише частково відновлений після війни, Архів Рінґельблюма залишається безцінним джерелом інформації про життя в ґетто та німецьку політику щодо євреїв Польщі.
Емануель Рінґельблюм до Другої світової війни
Рінґельблюм народився 21 листопада 1900 року в Бучачі, Польща (нині частина України). У 1927 році він здобув ступінь доктора історії у Варшавському університеті. У Варшаві він познайомився зі своєю дружиною Єгудіс Герман. У 1930 році у них народився син Урі.
З юних років Емануель Рінґельблюм належав до лівого крила соціалістично-сіоністської політичної партії «Поалей Ціон» і брав активну участь у єврейському громадському житті, працюючи вчителем середньої школи та співробітником Американського єврейського об'єднаного розподільчого комітету (JDC) у Польщі.
Рінґельблюм також почав здобувати репутацію серйозного історика польсько-єврейського життя. Разом з групою інших польсько-єврейських істориків він заснував історичне товариство. Емануель став одним із провідних науковців групи та редактором видань товариства. До 1939 року він самостійно опублікував 126 наукових статей. Ця наукова продуктивність була передвісницею його плідної роботи у Варшавському ґетто.
У листопаді 1938 року в рамках своєї роботи в «Джойнті» Рінґельблюм поїхав до польського прикордонного міста Збоншинь. Там 6000 єврейських біженців з Німеччини, голодних і змерзлих, застрягли на кордоні, оскільки після вигнання з Німеччини їм було відмовлено у в’їзді до Польщі. Рінґельблюм провів у Збоншині п'ять тижнів. Він організував допомогу біженцям, які застрягли на кордоні, створивши бюро соціального забезпечення, юридичний відділ та міграційний департамент. Він також організовував культурні заходи.
Досвід, отриманий Рінґельблюмом у Збоншині, глибоко вплинув на нього й підготував його до роботи у Варшаві під час війни.
Початок Другої світової війни та створення архіву
Коли 1 вересня 1939 року Німеччина вторглася до Польщі, Рінґельблюм щойно повернувся до Варшави зі Швейцарії, де був делегатом 21-го сіоністського конгресу в Женеві від партії «Поалей Ціон». Хоча багато ключових єврейських лідерів покинули польську столицю, Рінґельблюм відмовився виїжджати. Під час облоги Варшави він брав активну участь у патрулюванні цивільної оборони під шквальним вогнем і допомагав пораненим під час повітряних нальотів. Він продовжив свою роботу у «Джойнті», допомагаючи організовувати екстрену допомогу та підтримку біженців.
Під час війни два основні напрямки самореалізації Емануеля ще з довоєнних років — історія та соціальне забезпечення — об’єдналися. Він став лідером єврейської організації взаємодопомоги у Варшаві Aleynhilf («Самопоміч»). Рінґельблюм сприяв координації допомоги біженцям та благодійним їдальням. Він також допоміг організувати розгалужену мережу будинкових комітетів і намагався перетворити їх на соціальну базу Aleynhilf.
Рінґельблюм допоміг заснувати в ґетто Товариство розвитку культури їдиш (Yidishe Kultur Organizatsye; YIKOR). Однак найважливішою його ініціативою було створення підпільного архіву Oneg Shabbat — таємного архіву Варшавського ґетто. Терміном Oneg Shabbat, що відноситься до традиційних суботніх зустрічей членів громади, було названо підпільний архів, оскільки його організатори проводили свої регулярні таємні збори саме в суботу. Започаткований як індивідуальна хроніка Рінґельблюма у жовтні 1939 року, архів переріс в організовану підпільну діяльність з кількома десятками авторів після закриття ґетто від зовнішнього світу в листопаді 1940 року.
Доля Рінґельблюма та архіву
Рінґельблюм і його родина втекли з Варшавського ґетто у березні 1943 року. Вони переховувалися в неєврейській частині Варшави. Він повернувся до ґетто, коли там спалахнуло повстання. Рінґельблюма схопили і депортували до табору Травники. Після втечі звідти за допомогою поляка та єврейки він повернувся до своєї сім’ї, яка переховувалася. Їхнє місце сховку було виявлено в березні 1944 року. Сім'ю Емануеля та інших євреїв, разом з якими вони переховувалися, вивезли на руїни Варшавського ґетто і там убили.
На жаль, лише перші дві частини архіву були знайдені після війни. Вони зберігаються в Єврейському історичному інституті у Варшаві та складають одну з найважливіших колекцій документів про долю польського єврейства під час Голокосту.