Мартін Німеллер: «Спочатку вони прийшли…»

Цитата

Спочатку вони прийшли за комуністами. Я мовчав, бо не був комуністом.

Потім вони прийшли за профспілковими діячами. Я мовчав, бо я не був профспілковим діячем.

Потім вони прийшли за євреями. Я мовчав, бо я не був євреєм.

Потім вони прийшли за мною. І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені.

Мартін Німеллер

Цю цитату приписують видатному німецькому пастору Мартіну Німеллеру. Іноді її помилково називають «віршем». 

Після Другої світової війни Німеллер відкрито говорив про свою співучасть у діяннях нацистів на початку їхнього правління й про остаточну зміну власної думки. Його переконливі слова про провину й відповідальність і досі справляють враження.

Цитата Німеллера в Меморіальному музеї Голокосту Сполучених Штатів

Цитата «Спочатку вони прийшли…» є частиною постійної експозиції Меморіального музею Голокосту Сполучених Штатів з моменту його відкриття в 1993 році. Спочатку слова Німеллера були частиною текстової панелі у рамках головної експозиції. Сьогодні вони займають помітне місце наприкінці постійної експозиції Меморіального музею Голокосту США. Ці слова — останнє, що можуть прочитати відвідувачі музею, вони служать обвинуваченням у пасивності й байдужості під час Голокосту. Вони також є промовистим нагадуванням про наслідки особистих вчинків і бездіяльності загалом.

Походження цитати

У післявоєнній Німеччині Мартін Німеллер був відомий своєю позицією проти нацистського режиму, а також як колишня жертва нацистських переслідувань. У 1946 році він їздив з лекціями по західних регіонах Німеччини, зайнятих союзниками. Німеллер публічно зізнавався у своїй бездіяльності й байдужості до долі багатьох жертв нацистів. Він використовував такі фрази, як «Я мовчав…» або «Ми воліли мовчати». Він розповідав, що в перші роки нацистського режиму він мовчав, бо нацисти переслідували інших німців. Багато людей із числа перших жертв нацистського режиму були членами лівих політичних рухів, проти яких Німеллер (який був консерватором) рішуче виступав.  

Але нацистські переслідування швидко ширилися й охопили низку інших верств людей і груп, включно із самим Німеллером. Більшість німців не заперечували проти дій нацистів. Навпаки, вони або підтримували режим, або закривали очі на важке становище своїх співгромадян.

Німеллер вважав, що після війни багато німців не бажали визнавати свою співучасть у діяннях нацистів. У своїх лекціях він нарікав, що частина німців не зважилася взяти на себе відповідальність за нацизм, німецькі звірства в окупованих Німеччиною країнах і Голокост. За його словами, деякі з німців перекладали провину на своїх сусідів, начальство або нацистські організації, зокрема Гестапо. 

Тому Німеллер вважав своїх співвітчизників головною аудиторією для власного зізнання. Він прагнув, щоб його слова слугували взірцем того, як можна прийняти особисту відповідальність за співучасть у діяннях нацистського режиму.

Чому існує кілька версій цитати Німеллера?

Існує кілька версій цитати «Спочатку вони прийшли…», тому що під час лекцій Німеллер часто імпровізував і раз по раз змінював список жертв. У різний час і в різних комбінаціях Німеллер згадував комуністів, соціалістів, профспілкових працівників, євреїв, Свідків Єгови, людей з розумовими й фізичними вадами. 

У деяких друкованих версіях цитати наведено протестантів і католиків.¹ Проте Німеллер не згадав би протестантів у цитаті. Він не мовчав, коли нацистський режим переслідував протестантське духовенство. На відміну від членів лівих політичних рухів, протестантське духовенство було тією частиною німців, з якими ототожнював себе Німеллер і яким співчував. Навряд чи Німеллер включив би до списку католиків. За його словами, католики не зазнавали постійних переслідувань з боку нацистів до його арешту в 1937 році. Однак Німеллер у своїх лекціях звертав увагу на протидію, яку чинили окремі священнослужителі й миряни із цих конфесій. 

Незалежно від точного формулювання, послання Німеллера залишилося послідовним. Він заявляв, що через мовчання, байдужість і бездіяльність німці були причетні до нацистських ув’язнень, переслідувань і вбивств мільйонів людей. Він вважав, що мовчання лідерів протестантських церков, включно з його власним мовчанням, було особливо кричущим, оскільки вони були моральними авторитетами. 

Сьогодні ця цитата увійшла в публічний дискурс і навіть популярну культуру. Її називають по-різному: віршем, сповіддю чи афоризмом. Цитату також часто пристосовують і заново переписують з політичною метою, через що вона зазвичай не відповідає первісним намірам Німеллера.

Хто такий Мартін Німеллер?

Мартін Німеллер народився в Німецькій імперії 14 січня 1892 року. У 21 рік він розпочав службу в Імператорському німецькому флоті як офіцер. Під час Першої світової війни (1914–1918 рр.) Німеллер служив офіцером на підводному човні. У 1917 році, за свій вклад у знищення кораблів союзників, він отримав високу відзнаку — Залізний хрест першого класу.  

Німеллер був палким націоналістом та антикомуністом. Він був пригнічений поразкою Німеччини в Першій світовій війні й розпадом Німецької імперії. Він також рішуче виступав проти нового післявоєнного німецького уряду, який керував Веймарською республікою (1918–1933 рр.). Не бажаючи служити новому уряду, в 1919 році Німеллер звільнився з флоту. 

У 1920 році він почав навчання в семінарії при Мюнстерському університеті. У 1924 році його висвятили на лютеранського пастора. Протягом 1920-х і початку 1930-х років він був членом правих і антисемітських політичних партій та організацій.

Як Німеллер відреагував на нацистський режим?

Дотримуючись правих, антисемітських поглядів, Німеллер з ентузіазмом вітав створення Третього рейху в 1933 році. У березні того ж року він проголосував за нацистську партію. 

Проте ентузіазм Німеллера щодо нового уряду на чолі з Адольфом Гітлером швидко згас, коли нацистський режим почав втручатися в церковну політику. У 1933 році Гітлер підтримав німецьких християн (Deutsche Christen), радикальну групу всередині протестантської церкви. Ця група хотіла поєднати нацизм і християнство. Німецькі християни зображали Ісуса як арійця, а не як єврея. Вони також намагалися змінити або відкинути частини Біблії. Їхньою метою було усунути те, що вони вважали «єврейськими елементами» у християнстві. Це передбачало усунення пасторів єврейського походження від служіння в протестантській церкві. Німеллер очолював опозицію німецьким християнам і політиці Гітлера щодо церкви.

Ставлення Німеллера до нацистського режиму погіршилося в січні 1934 року після зустрічі з Адольфом Гітлером. Німеллер та інші видатні протестантські церковні лідери зустрілися з Гітлером, щоб обговорити відносини між церквою й державою. На цій зустрічі стало зрозуміло, що телефон Німеллера прослуховується Гестапо (таємною державною поліцією) і що Надзвичайний союз пасторів (Pfarrernotbund), який Німеллер допоміг заснувати в 1933 році, перебував під пильним наглядом держави. Побачивши ворожість Гітлера, Німеллер зрозумів, що протестантська церква й нацистська держава не зможуть примиритися, якщо тільки протестанти не будуть готові поставити під загрозу свою віру. Німеллер не хотів цього робити. 

Як наслідок, Німеллер став відкритим критиком нацистської політики щодо церкви. 1 липня 1937 року Гестапо заарештувало Німеллера. Його заточили за ґрати на наступні вісім років як політичного в’язня. Низка релігійних лідерів виступила із закликами до міжнародної спільноти щодо його звільнення. Однак Німеллер залишався в ув’язненні до травня 1945 року, коли союзники перемогли нацистську Німеччину.

Безсмертна, але суперечлива спадщина

Після закінчення Другої світової війни популярність Німеллера як опозиційного діяча надала йому міжнародної ваги. Він часто був у центрі суперечок через свої відверті погляди. Наприклад, він виступав проти політики союзних держав щодо післявоєнної денацифікації. Він вважав, що від цієї політики більше шкоди, ніж користі. Він також відмовився однозначно ставати на бік Сполучених Штатів у Холодній війні. Саме тому деякі критики називали його комуністом.

Незважаючи на ці суперечки, Німеллер запам’ятався як один із найвидатніших німців, який публічно визнав аморальність своєї позиції під час нацистської епохи, а також позиції своєї нації та церкви. І він продовжував публічно говорити про взаємозв’язок між бездіяльністю й відповідальністю німців за переслідування та вбивства євреїв під час Голокосту.