Які групи людей переслідували нацисти?

Нацистська Німеччина переслідувала, гнобила та вбивала групи людей, яких вважала ворогами або загрозою. Нацисти бачили євреїв своїми головними ворогами. Вони безжалісно переслідували єврейських чоловіків, жінок та дітей. Масштаби терору та людських втрат викликають запитання: Які групи людей переслідували нацисти? І чому вони спрямовували свою ідеологію саме проти цих конкретних груп? 

Нацистська Німеччина переслідувала євреїв, оскільки нацисти були радикальними антисемітами. Від самого початку режим нацистської Німеччини вживав заходів, щоб безжально і невпинно ізолювати, довести до зубожіння та дискримінувати євреїв у Німеччині. Під час Другої світової війни ця політика переросла в масові вбивства. Загалом під час геноциду, відомого зараз як Голокост, нацисти та їхні союзники і колабораціоністи вбили шість мільйонів євреїв. 

Окрім геноциду євреїв у Європі, нацисти також переслідували, гнобили або вбивали інші групи людей. У деяких випадках вони робили це за допомогою своїх союзників й колабораціоністів.1Footnote 11

Нацисти переслідували людей, які належали до наступних груп (перелічені в алфавітному порядку для зручності пошуку): 

• геї, бісексуали та інші чоловіки, звинувачені в гомосексуальності в Німеччині; 
• люди з інвалідністю; 
• політичні опоненти та інакодумці в Німеччині; 
• поляки; 
• радянські військовополонені;
• роми та інші групи людей, яких принизливо називали «циганами»; 
• Свідки Єгови; 
• соціальні аутсайдери в Німеччині, яких принизливо називали «асоціалами» або «професійними злочинцями»;
• темношкірі люди в Німеччині;
• цивільні особи (не євреї), обвинувачені в непокорі, опорі або партизанській діяльності. 

Чому нацисти переслідували та вбивали певні групи людей?

Артефакт

Схема маркування ув’язнених (Артефакт)

Схема маркування ув’язнених, що використовувалася в німецьких концентраційних таборах. Дахау, Німеччина, бл. 1938–1942 рр.

Починаючи з 1937–1938 років, СС створила систему маркування ув’язнених у концтаборах. Пришиті до роби кольорові значки вказували на причину ув’язнення людини. Існували деякі відмінностями між позначками у різних таборах. Нацисти використовували цю схему, що ілюструє маркування в’язнів, у концентраційному таборі Дахау.

Джерело:

• KZ Gedenkstaette Dachau

Нацистська Німеччина дегуманізувала та знецінювала цілі групи людей на основі нацистської ідеології. Ідеологія – це сукупність переконань про те, як влаштований світ. Нацистська ідеологія була расистською, антисемітською та ультранаціоналістичною. Вона спиралася на ряд існуючих концепцій. Ці концепції включали расизм, націоналізм, антисемітизм, антикомунізм, антициганізм та євгеніку. Нацисти об’єднали ці концепції і довели їх до руйнівних, вбивчих крайнощів. 

Нацисти оцінювали людей за біологічними, расовими, політичними та соціальними критеріями. Згідно з нацистською ідеологією, певні групи людей, такі як євреї та роми, становили расову загрозу, що підривала расову чистоту німецького народу. Інші, наприклад люди з інвалідністю, вважалися біологічною загрозою. Нацисти вважали, що вони ставлять під удар генетичне здоров’я німецького народу. Решта розглядалися як соціальні, політичні та/або ідеологічні загрози нацистському контролю в Німеччині та за її межами. Під час Другої світової війни (1939–1945 рр.) нацисти захопили більшу частину Європи. Вони ставилися до реальних і уявних ворогів як до екзистенційних загроз. Серед тих, кого нацисти вважали екзистенційною загрозою, були представники польської еліти, радянські військовополонені та члени груп опору. Під час війни нацистська Німеччина здійснила геноцид євреїв у Європі та багато інших масових звірств. 

Як нацисти переслідували євреїв?

Нацистська Німеччина переслідувала та вбивала мільйони євреїв, тому що нацисти були радикальними антисемітами. Це означає, що нацисти упереджено ставилися до євреїв та ненавиділи їх. 

Ненависть до євреїв спонукала нацистів нав’язливо шукати способи зробити Німеччину, а зрештою і Європу, «вільною від євреїв» («judenrein»). Починаючи з 1933 року, режим нацистської Німеччини використовував дискримінаційні закони, щоб витіснити євреїв з усіх аспектів німецького життя.

Під час Другої світової війни нацистські лідери радикалізували своє ставлення до європейських євреїв. Їхні дії переросли від переслідувань до масових вбивств. У 1939 році Німеччина вторглася до Польщі. Незабаром після цього нацистська німецька влада ув’язнила євреїв у ґетто. Багато євреїв померли від хвороб, голоду та жорстокого поводження. Після нападу Німеччини на Радянський Союз у 1941 році нацисти та їхні союзники і колабораціоністи почали здійснювати масові розстріли цілих єврейських громад в окупованій Східній Європі. У 1941–1942 роках нацистська Німеччина створила табори смерті для вбивства євреїв за допомогою отруйного газу. За підтримки своїх союзників і колабораціоністів вони відправляли євреїв різного віку на смерть. 

Загалом нацистська Німеччина та її союзники і колабораціоністи вбили шість мільйонів євреїв. Систематичні переслідування та вбивства європейських євреїв тепер відомі як Голокост. Невблаганна зацикленість нацистів на переслідуванні та остаточному знищенні єврейського народу зробила Голокост унікальним явищем серед усіх звірств нацистської Німеччини. 

Як нацисти переслідували неєврейські групи людей? 

Нацисти переслідували євреїв та інші групи людей різними, але частково схожими способами. У деяких випадках вони робили це за допомогою своїх союзників і колабораціоністів. 

Нацисти переслідували перелічені нижче групи людей, застосовуючи певні комбінації наступних форм переслідування:

• незаконне ув’язнення у концтаборі; 
• дискримінація за ознакою ймовірної расової приналежності;
• тортури, у тому числі нелюдські медичні експерименти; 
• примусова стерилізація; та/або 
• масові вбивства. 

Не всі групи зазнавали усіх цих форм переслідувань і жорстокості. Наприклад, нацисти переслідували деякі групи шляхом дискримінації та незаконного ув’язнення, але не шляхом масових вбивств. 

Нацисти не переслідували всі ці групи людей з однаковою завзятістю. Протягом дванадцяти років режиму нацистської Німеччини євреї залишалися головним ворогом і мішенню нацистів. У різний час нацисти також звертали свою увагу на інші групи людей. Терміни та інтенсивність нацистських переслідувань залежали від низки мінливих факторів, зокрема нацистської ідеології та конкретних реалій (таких як війна). Але в усіх випадках нацисти поводилися з надзвичайною жорстокістю.

Нижче, в алфавітному порядку, наведено перелік неєврейських груп людей, яких переслідували та/або вбивали нацисти. Кожен розділ слугує вступом до того, як і чому нацисти обрали своєю мішенню конкретну неєврейську групу людей. 

Геї, бісексуали та інші чоловіки, звинувачені в гомосексуальності в Німеччині

Режим нацистської Німеччини переслідував геїв, бісексуалів та інших чоловіків у рамках кампанії проти чоловічої гомосексуальності. Нацисти вважали чоловіків-геїв загрозою народжуваності, а отже, і долі німецького народу. Вони заарештували десятки тисяч чоловіків за статтею 175. Стаття 175 – це положення Кримінального кодексу Німеччини, яке забороняло статеві стосунки між чоловіками. У Німеччині не існувало подібного закону, що забороняв би статеві стосунки між жінками. Однак, нацисти створили атмосферу обмежень і страху для багатьох лесбійок. 

Від 5 до 15 тисяч чоловіків були ув’язнені в концентраційних таборах за звинуваченням у «гомосексуалізмі» («homosexuell»). Деяких чоловіків, звинувачених у гомосексуальності, примусово кастрували. Ця група в’язнів, як правило, була зобов’язана носити рожевий трикутник на табірній формі як частину системи класифікації ув’язнених. Сотні, а можливо, й тисячі людей загинули. 

Люди з інвалідністю

Нацистська Німеччина переслідувала та вбивала людей з інвалідністю, оскільки нацисти вважали їх біологічно неповноцінними. Щоб усунути цю уявну спадкову загрозу, нацистський німецький режим запровадив радикальну форму євгеніки. У 1933 році нацистська Німеччина прийняла Закон про спадкове здоров’я. Він призвів до примусової стерилізації близько 400 тисяч осіб, у яких діагностували певні нібито спадкові вади. 

Артефакт

Гартгеймський реєстр (Артефакт)

Одним з основних документів, що використовуються для підрахунку кількості смертей в програмі нацистської «евтаназії», є цей реєстр, знайдений в закритій шафі для документів сухопутними військами США в 1945 році в таборі смерті в Гартгеймі (Австрія). Права сторінка детально відображає по місяцях кількість пацієнтів, яких було «дезінфіковано» в 1940 році. Заключна колонка відображає, що цього року було вбито 35 224 особи.

Джерело:

• National Archives and Records Administration, College Park, MD

У 1939 році нацистський німецький режим почав вбивати дітей, народжених з певними ознаками інвалідності. Незабаром після цього влада почала вбивати дорослих людей з інвалідністю, які проживали в спеціалізованих установах та закладах догляду. Німецькі лікарі та медсестри здійснювали ці вбивства в рамках програми евтаназії (під кодовою назвою «Aktion T-4»). Влада вбила десятки тисяч людей з інвалідністю в газових камерах у таборах смерті за програмою евтаназії. Іноді людей вбивали, даючи їм смертельні дози ліків або морили голодом. В окупованій Східній Європі німецькі підрозділи також розстрілювали людей з інвалідністю. Загалом було вбито близько 250–300 тисяч людей з інвалідністю. 

Політичні опоненти та інакодумці в Німеччині

Нацистська Німеччина переслідувала німецьких політичних опонентів та інакодумців, які були в опозиції до нацистської партії або нацистського режиму. Одразу після приходу до влади нацисти розпочали наступ на німецьку демократію. Вони швидко заарештували та піддали жорстокому поводженню десятки тисяч лідерів опозиційних політичних партій. Зокрема, вони переслідували комуністів та соціал-демократів. Нацисти перетворили Німеччину з демократії зі свободою слова та вільною пресою на диктатуру, яка забороняла інакодумство в усіх формах. Багато німців підтримали цю трансформацію і прийняли режим. Але невелика меншість німців вирішила бути в опозиції з етичних, релігійних, політичних чи інших причин. 

Німців, які відкрито виступали проти нацистів, карали. Багато з них були ув’язнені в концентраційних таборах як політичні в’язні, де вони повинні були носити червоні значки на табірній формі. Режим широко визначав, що вважати державною зрадою або зрадницькою діяльністю. Наприклад, жарт про Адольфа Гітлера міг стати підставою для арешту і навіть страти. Під час Другої світової війни німців, яких спіймали на активному спротиві, часто страчували. Десятки тисяч німецьких політичних опонентів та інакодумців були вбиті. 

Поляки

Нацистська Німеччина переслідувала та вбивала поляків під час Другої світової війни. Нацисти робили це тому, що вбачали в Польщі та деяких поляках перешкоду на шляху до своїх експансіоністських цілей. Вони вважали поляків «недолюдьми» (Untermenschen), придатними лише для того, щоб бути рабами німців.

Починаючи з 1939 року, нацисти окупували територію Польщі. Вони планували перетворити значну її частину на «життєвий простір» (Lebensraum) для німецького народу. Німецька влада проводила етнічні чистки в окупованій Польщі. Вони намагалися германізувати польський народ, місця і територію. Німецька влада проводила спеціальні операції з убивства освічених польських еліт. Під час цих операцій було ув’язнено та розстріляно десятки тисяч людей. Серед жертв були польські шкільні вчителі, викладачі університетів, представники духовенства, політики та інші. 

Німецька влада також примусово виселяла поляків з їхніх домівок. Нацисти забирали їхню землю та майно. Десятки тисяч польських дітей було викрадено для германізації. Німецька влада експлуатувала поляків на примусових роботах. Німці жорстко реагували на будь-які ознаки протидії з боку поляків. Наприклад, нацисти зрівнювали з землею цілі польські села як відплату за нібито партизанську діяльність. Вони також заарештували та ув’язнили десятки тисяч поляків у концентраційних таборах як політичних в’язнів. Загалом під час Другої світової війни німці вбили близько 1,8 мільйона поляків. 

Радянські військовополонені

Під час Другої світової війни нацистська Німеччина здійснювала систематичне жорстоке поводження та масові вбивства радянських військовополонених. Нацисти поводилися з радянськими військовополоненими з особливою жорстокістю, яка відрізнялася від їхнього ставлення до британських, французьких або американських військовополонених. Це було пов’язано з тим, що нацисти розглядали комуністичний Радянський Союз (СРСР) як екзистенційного ворога, якого необхідно знищити. Вони вважали багато народів, які жили на території Радянського Союзу, расово і культурно неповноцінними. 

Нацистська Німеччина напала на Радянський Союз у червні 1941 року. Німецькі військові швидко захопили в полон мільйони радянських солдатів. Іноді армія проводила самовільні страти військовополонених. СС та поліція регулярно відбирали та вбивали десятки тисяч радянських військовополонених лише тому, що вони були євреями, політичними комісарами або членами комуністичної партії. Значна кількість радянських військовополонених із Середньої Азії також була страчена нацистами через їхню расову приналежність або через те, що вони були обрізані і їх помилково прийняли за євреїв. Інших радянських військовополонених піддавали виснажливим пішим переходам, систематичному голодуванню, не надавали медичної допомоги, майже не давали притулку та залучали до примусової праці. Багато з них утримувалися у винятково жорстоких умовах у таборах для військовополонених та концентраційних таборах. Особливо жорстоким було поводження німців з радянськими військовополоненими у 1941 році і на початку 1942 року. До кінця війни близько 3,3 мільйонів радянських військовополонених (близько 58 відсотків) загинули в німецькому полоні. Більшість з них були вбиті протягом перших восьми місяців німецько-радянської війни.

Роми та інші групи людей, яких принизливо називали «циганами»

Нацистська Німеччина та її союзники й колабораціоністи переслідували та вбивали ромів та інших людей, яких зневажливо називали «циганами». Нацисти робили це тому, що сповідували антициганізм. Антициганізм, який також називають антиромськими настроями, – це ненависть або упереджене ставлення щодо ромів та інших людей, яких принизливо називали «циганами». Нацисти вважали ромів расово неповноцінними та соціально небезпечними. 

У 1930-х роках нацистська Німеччина переслідувала ромів, використовуючи расові закони та інші засоби. У 1935 році німецька влада почала створювати «циганські табори» (Zigeunerlager), куди інтернували ромські родини. Ромів примусово стерилізували на законних підставах або без них. 

Політика нацистів щодо ромів радикалізувалася після початку Другої світової війни. Під час війни нацисти та їхні союзники і колабораціоністи вчинили геноцид ромів у Європі. Вони вбивали ромів у таборах смерті, під час масових розстрілів, а також через жорстоке поводження в ґетто та концтаборах. «Циганський табір» (Zigeunerlager) Аушвіца був особливо сумнозвісним. В Аушвіці та інших концтаборах нацистські лікарі піддавали ув’язнених ромів жорстоким медичним експериментам. Загалом було вбито щонайменше 250 тисяч, але, можливо, й до 500 тисяч ромів.

Свідки Єгови 

Нацистська Німеччина переслідувала Свідків Єгови через їхню відмову відступитися від своїх релігійних переконань і служити німецькому нацистському режиму. Свідки Єгови відмовлялися віддавати нацистське вітання, вступати до нацистських партійних організацій, складати присягу Адольфу Гітлеру та не дозволяли своїм дітям приєднуватися до Гітлерюгенду. Як пацифісти, вони також відмовлялися служити в німецькій армії. 

У Німеччині нацисти заборонили багато видів діяльності та публікацій Свідків Єгови. Влада іноді забирала дітей Свідків Єгови із їхніх сімей та передавала їх під опіку. Багато чоловіків Свідків Єгови, які відмовлялися від військової служби з релігійних міркувань, були страчені. Тисячі Свідків Єгови з Німеччини та окупованої Європи були ув’язнені в концентраційних таборах за відмову виконувати вимоги нацистів. У концтаборах Свідки Єгови повинні були носити фіолетові значки. Близько 1700 Свідків Єгови були вбиті за часів нацизму. 

Соціальні аутсайдери в Німеччині 

Нацистський режим переслідував певних німців, яких вважав соціальними аутсайдерами. Переслідування були спрямовані проти маргіналізованих та незаможних людей, а також людей з певним кримінальним минулим. Режим нацистської Німеччини називав цих німців принизливими ярликами «асоціали» («Asozialen») та «професійні злочинці» («Berufsverbrecher»). Люди, яких називали «асоціальними особами», часто не мали постійного місця проживання або стабільного робочого місця. Багатьох з них неодноразово заарештовували за жебрацтво, бродяжництво чи проституцію. Нацисти вважали їх біологічно неповноцінними та/або соціально девіантними. Люди, яких називали «професійними злочинцями», зазвичай мали судимості за майнові злочини, і багато з них були рецидивістами. Але деякі з них ніколи не були звинувачені у скоєнні злочинів. 

Режим нацистської Німеччини жорстоко поводився з людьми, яких вважали соціальними аутсайдерами. Тих, кого вважали соціальними аутсайдерами, часто примусово стерилізували. Їх також неправомірно і безстроково ув’язнювали в концтаборах. У таборах люди, ув’язнені як «асоціали», повинні були носити чорні значки. Ті, хто були ув’язнені як «професійні злочинці», повинні були носити зелені значки. Десятки тисяч людей, затаврованих як «асоціальні елементи» або «професійні злочинці», загинули внаслідок нацистської політики. 

Темношкірі люди в Німеччині 

Фото

Німецька публікація про расово мішаних дітей у Райнській області (Фото)

Зображення з німецької публікації про окупацію Райнської області (1918-1930 рр.), регіону на заході Німеччини, і расово мішаних дітей, які народилися від білих німецьких матерів і темношкірих солдатів. Видання 1936-1939 років.

Джерело:

• Library of Congress

Темношкірі люди стали жертвами режиму нацистської Німеччини, оскільки нацисти вважали їх расово неповноцінними. Коли нацисти прийшли до влади в 1933 році, в Німеччині проживало кілька тисяч темношкірих осіб. Нацисти застосували до темношкірих людей Нюрнберзькі расові закони. Вони принизливо називали темношкірих людей «неграми та їхніми виродками» («Neger und ihre Bastarde»). Серед тих людей, кого переслідували як частину цієї групи, були африканці, афроамериканці, представники змішаних рас та інші люди, які мали темний колір шкіри та жили в Німеччині. До цієї групи входили кілька сотень дітей змішаної раси, які народилися в Рейнській області Німеччини у міжвоєнний час. Ці діти мали різноманітне етнічне походження (включаючи арабське та в’єтнамське). Однак, всіх їх маркували темношкірими і зневажливо називали «рейнландськими виродками». 

Хоча в Німеччині не існувало централізованої, систематизованої програми, спрямованої на знищення темношкірих людей, багато з них все ж були ув’язнені, примусово стерилізовані чи убиті нацистами. Невідома кількість з них, можливо, сотні, були вбиті. 

Цивільні особи (не євреї), звинувачені в непокорі, опорі або партизанській діяльності 

Під час Другої світової війни нацистська німецька влада жорстоко поводилася та вбивала невинних цивільних осіб в ім’я ліквідації опору німецькій окупації. По всій окупованій Європі німці та їхні союзники і колабораціоністи переслідували як реальних, так і підозрюваних членів груп опору. Вони заарештовували, катували, ув’язнювали, а іноді й страчували людей. Нацисти також переслідували цивільних осіб, які не були німцями, включаючи іноземних примусових робітників, які порушували німецькі укази, політику або інші правила. 

Німці також здійснювали колективні покарання. Разом зі своїми союзниками і колабораціоністами вони вбивали невинних цивільних осіб під час масових вбивств. Нацисти називали такі вбивства «каральними акціями» або «антипартизанськими заходами з умиротворення». Під час цих масових вбивств німецькі злочинці іноді зрівнювали з землею цілі села. Вони часто вбивали всіх мешканців. Цей вид терору був набагато більш поширеним в окупованій Східній та Південній Європі, ніж у Західній або Центральній. В окупованій Польщі та на окупованих територіях Радянського Союзу нацисти були особливо нерозбірливими та жорстокими. Загалом жертвами каральних акцій стали сотні тисяч людей. Серед жертв були білоруси, греки, італійці, поляки, росіяни, серби, українці та інші.