Що таке геноцид?
«Геноцид» є міжнародно визнаним злочином. Термін має конкретне юридичне визначення. Він означає цілеспрямовані дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу населення.
Ключові факти
-
1
Слово «геноцид» запровадив польсько-єврейський юрист Рафал Лемкін. Він вперше ввів цей термін у 1944 року у своїй книзі «Правління країн Осі в окупованій Європі».
-
2
Генеральні прокурори Міжнародного військового трибуналу використали слово «геноцид» у своєму обвинувальному акті щодо 24 нацистських лідерів. Це слово використовувалося для опису нацистських злочинів, але на той час не було усталеним юридичним терміном.
-
3
Геноцид був визнаний міжнародним злочином у 1948 році.
Юридичний термін «геноцид» означає цілеспрямовані дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу населення. Геноцид є міжнародним злочином відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948 року). Дії, що становлять геноцид, поділяються на п’ять категорій:
- Вбивство членів групи
- Заподіяння тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи
- Навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення групи
- Дії, спрямовані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи
- Насильницька передача дітей групи іншій групі
Існують інші серйозні насильницькі злочини, які не підпадають під визначення геноциду. До них належать злочини проти людяності, воєнні злочини, етнічні чистки та масові вбивства.
Походження терміну «геноцид»
Слова «геноцид» не існувало до Другої світової війни. Це спеціальний термін, запроваджений польсько-єврейським юристом Рафалем Лемкіним (1900–1959) і вперше вжитий у 1944 році в його книзі «Правління країн Осі в окупованій Європі». У своїй книзі Лемкін описав нацистську політику систематичних вбивств під час Другої світової війни, включаючи знищення євреїв у Європі. Він утворив слово геноцид, з’єднавши грецьке слово «genos» – «раса» або «народ» і латинське «cīdere» – «вбивати». Лемкін визначив «геноцид» як «скоординований план дій, спрямованих на руйнування істотних основ життя національних груп з метою їхнього знищення».
Раннє використання терміну «геноцид»
У 1945 році в Нюрнберзі, Німеччина, відбувся Міжнародний воєнний трибунал (МВТ). Під час судового розгляду 24 високопосадовцям нацистської Німеччини були звинувачені, серед іншого, у злочинах проти людяності та воєнних злочинах, визначених Нюрнберзькою хартією.
Слово «геноцид» використовувалося в обвинувальному акті як спосіб описати нацистські злочини. Однак на той час воно ще не було юридичним терміном.
Геноцид як міжнародний злочин
Після Голокосту, скроєного нацистами, слово «геноцид» було встановлено як юридичний термін для конкретно визначеного міжнародного злочину.
9 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй схвалила письмову угоду, відому як Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Прийняття цієї конвенції відбулося значною мірою завдяки невтомним зусиллям Рафала Лемкіна. До кінця 1950-х років її підписали понад 65 держав-членів ООН. Станом на квітень 2022 року Конвенцію ратифікували 153 держави (тобто вони погодилися дотримуватися її положень).
Конвенція визнала геноцид міжнародним злочином. Це означає, що закон проти вчинення геноциду є обов’язковим для всіх держав, навіть тих, які не ратифікували конвенцію. Запобігання геноциду було основним зобов’язанням конвенції. Це і на сьогодні залишається серйозним викликом, з яким продовжують стикатися держави, установи та окремі особи.