Вільма Шлезінґер Марер

Вільма була старшою з двох дочок, які народилися в німецькомовних єврейських батьків. Вона вийшла заміж за Дьюлу Марера, угорського єврея, який воював в угорській армії під час Першої світової війни. Пара жила в столиці Угорщини Будапешті, де вони виховували двох дочок. Марери проживали поруч зі своєю старшою дочкою Корнелією, котра вийшла заміж у 1928 році.

1933-39: перша онучка Вільми, Марія, народилася у день 55-річчя бабусі. У 1936 році жінка вже мала п’ять онуків, троє з яких жили в Будапешті з її донькою Корнелією та зятем Мікшею. У травні 1939 року угорський уряд прийняв закон, що визначав євреїв як іноземців і обмежував їхні права.

1940-44: у 1940 році зятя Вільми Мікшу призвали до робочих батальйонів угорської армії. Через два роки його змусили продати свій бізнес християнину. У березні 1944 року Німеччина окупувала Угорщину. Того літа євреїв переселили до будинків, помічених єврейською зіркою. Чимало з них було затримано та вбито. Коли того ж року чоловік Вільми помер від хвороби, його сім’я позаздрила йому. Після того як Корнелію та Мікшу депортували до Німеччини, Вільма знайшла християн, які погодилися піклуватися про її трьох осиротілих онуків.

18 січня 1945 року Вільму та її онуків звільнили в Будапешті радянські війська. Вона залишилася жити у Будапешті після війни.