Авраам Торі
Авраам Торі (1909–2002) працював секретарем Єврейської ради (відомої як Ältestenrat) у Каунаському ґетто в Литві. Він вів щоденник від перших днів німецького вторгнення до останніх днів існування ґетто. Торі вважав, що важливо задокументувати досвід ґетто, а також керував його секретними архівами.
Ключові факти
-
1
Адвокат і сіоністський активіст до війни, в Каунаському ґетто Авраам Торі вів щоденник, щоб документувати злочини нацистів. У співпраці з іншими людьми він збирав звіти, нарукавні пов’язки, німецькі ордени та твори мистецтва, які разом із щоденником закопав у землю в п’яти дерев’яних ящиках.
-
2
Торі залишив вказівки литовському священнику, отцю Вайкусу, що якщо жоден єврей не переживе війни, він має розкопати ящики та передати їх до Всесвітньої сіоністської організації.
-
3
Щоденник та інші збережені Торі документи допомогли врятувати від забуття значну частину історії Каунаського ґетто.
До Другої світової війни
Торі, уроджений Авраам Голуб, з'явився на світ у 1909 році в місті Лаздияй, Литва, яке на той час було частиною царської Росії. У 1950 році він змінив своє російське прізвище на єврейське — обидва мають те саме значення.
Після навчання в єврейській середній школи в литовському Маріямполе й участі в Загальному сіоністському молодіжному русі Торі навчався в юридичній школі Каунаса та в Сполучених Штатах. Здобувши юридичну освіту в Каунасі, Протягом 1930-х років, Торі працював асистентом у юридичній конторі професора єврейського походження.
Радянська анексія та німецька окупація
Коли радянська влада анексувала Литву в 1940 році, Торі працював у радянській будівельній адміністрації, яка зводила військові бази в Литві. Однак нестабільна політика тієї доби змусила Торі двічі тікати з Каунаса.
Вперше він переховувався у Вільно (Вільнюсі), щоб уникнути арешту радянською владою та депортації до Сибіру за його сіоністські «контрреволюційні» погляди. Після відступу совєтів у червні 1941 року, який дозволив Торі повернутися, небезпека, цього разу від окупаційного німецького режиму, змусила його тікати знову. Оскільки йому не дозволили перетнути литовсько-російський кордон, Торі повернувся до Каунаса й був ув'язнений у ґетто разом із рештою місцевих євреїв.
Архіваріус ґетто
Як і інші, Торі почав вести щоденник, роблячи записи вночі (за допомогою помічниці Пніни Шейнзон) на основі нотаток, які він лишав протягом дня. Бувши секретарем Єврейської ради (Ältestenrat), він мав дійсно унікальну позицію для спостереження. Він зміг повідомити про розмови між головою ради Ельхананом Елкесом і керівництвом Ґестапо. Він надав текст, який у руках графічних дизайнерів Майстерні фарб та знаків став двома центральними документальними записами з ґетто: збіркою «А це закони — по-німецьки» та щорічником «Слобідське ґетто 1942».
Торі був глибоко залучений у керування повсякденними справами ґетто та управління його таємними архівами. Він вважав надзвичайно важливим завданням документувати досвід ґетто і використовував своє становище, щоб замовляти роботи художників і реквізувати зображення, зокрема 150 фотографій, для архіву. Він також збирав документи або ж їхні копії з різних кабінетів ради.
Втеча
Коли у вересні 1943 року ґетто стало концентраційним табором, вплив ради на німців зменшився. Торі шукав будь-який можливий спосіб втекти. Завдяки своїм зв’язкам з певними групами поза межами ґетто йому вдалося таємно вивезти Пніну та її дочку Шуламіт у безпечне місце.
Торі також добре підготувався, щоб сховати п’ять невеликих дерев’яних ящиків, у яких містився його власний щоденник, збірка наказів, щорічник 1942 року, службові звіти Ältestenrat, витвори мистецтва та фотографії, в бункері під блоком С, недобудованим радянським житловим будинком, який використовували для низки публічних і підпільних заходів у ґетто. Пізніше, 23 березня 1944 року, він сам утік звідти й провів останні місяці війни, переховуючись на фермі поблизу Каунаса.
Відновлення архіву
Одразу після звільнення Каунаса в серпні 1944 року Торі повернувся до ґетто в пошуках блоку C, який вже був повністю зруйнований. Аврааму вдалося дістати лише три з захованих ящиків. Їхній вміст він вивіз до Польщі. Там він віддав свій щоденник та інші документи члену Brihah, організації, що допомала євреям дістатися до Палестини, який пообіцяв передати їх до Бухареста.
Сам Торі подорожував Чехословаччиною, Угорщиною, Румунією, Австрією та Італією, де залишився на два роки. У жовтні 1947 року він вже остаточно переїхав до Тель-Авіва. За допомогою посла Ізраїлю в Румунії Торі повернув свій щоденник і більшу частину врятованих документів із Каунаського ґетто.
Після Голокосту
Протягом багатьох років Торі з відмінними результатами служив ізраїльській юриспруденції, отримавши визнання в 1969 році, коли він взяв на себе обов’язки генерального секретаря Міжнародної асоціації єврейських юристів.
Але найсильніший вплив справила публікація його щоденника та збереження ним інших таємних архівних документів. Слідчі використовували щоденник як доказ проти литовських і німецьких злочинців з 1960-х років, і він є надзвичайно цінною розповіддю очевидця подій. Щоденник був опублікований на івриті в 1988 році й англійською два роки по тому, 1990-го року, під назвою «Пережити Голокост: Щоденник каунаського гетто».
Щоденник та інші збережені Торі документи допомогли врятувати від забуття значну частину історії Каунаського ґетто.