Естер Лур'є
Перебуваючи в Каунаському ґетто, декілька художників створювали малюнки та писали портрети і пейзажі. Декого з них навіть змушували створювати копії цих витворів мистецтва для німецьких наглядачів та інших осіб, які перебували у Каунасі. Крім того, митці таємно працювали, щоб зафіксувати сцени насильства та депортацій. Серед цих художників була й Естер Лур’є.
Раннє дитинство
Естер Лур'є народилася 1913 року в латвійському селі Лієпая. Вона зацікавилася малюванням і дизайном під час свого навчання в столиці Латвії Ризі. Після закінчення єврейської гімназії Лур'є поїхала до свого брата в Брюссель. Вона вступила до художньої школи на факультет театрального дизайну. Щоб отримати повнішу професійну освіту, вона перейшла до Королівської академії витончених мистецтв у Антверпені (Academie Royale des Beaux Arts).
1934 року Естер поїхала до своїх рідних у Тель-Авів. Вони оселилися там кількома роками раніше. Лур'є почала працювати художницею-постановницею в кількох театрах. До 1938 року вона виставляла свої картини в Єрусалимі та Хайфі. Естер також отримала омріяну премію Дізенгофа від міста Тель-Авів.
Наприкінці 1938 року Лур’є повернулася до Антверпена для подальшого навчання. Оскільки війна загрожувала Західній Європі, восени 1939 року Естер вирушила на схід. Вона переїхала в литовський Каунас до своєї сестри.
У ґетто
Зрештою, після окупації Литви німецькими військами, Лур’є потрапила в тенета нацистського терору, що дедалі більше розширювалися. Усіх євреїв Каунаса було ув’язнено в ґетто.
Малювання було рефлексивною реакцією Лур’є на хаос перших днів перебування в ґетто. Вона зобразила родини переміщених осіб, які відчайдушно намагаються облаштувати хоч якесь житло. Сім'ї навіть шукали собі місце серед важкої техніки та промислового обладнання в колишній школі ремесел. Інші роботи Лур'є відображають страждання та відчай цього періоду. На одній з цих картин зображена дівчина, а на іншій — група людей, і усі носять жовту зірку.
Портрет Лур’є, на якому зображені страшенно голодні мешканці ґетто, які несамовито блукають картопляним полем в пошуках їжі, викликав інтерес Єврейської ради до її робіт. Голова Єврейської ради Ельханан Елкес зрештою надав Лур’є тимчасове звільнення від роботи. Вона також отримала доручення задокументувати життя в ґетто для його таємних архівів. До осені 1942 року Естер регулярно співпрацювала з колегами-художниками, у тому числі з кількома митцями з Майстерні живопису та вивісок у ґетто.
Лур'є часто зображала кризу в звичайних, навіть спокійних образах. Вона намалювала площу Демократу — сцену «відбору» для масового вбивства — начебто в порожній тиші. У серії акварелей та малюнків пером і чорнилом вона зобразила ледь видимі постаті, що проходять повз мирні приміські будинки на шляху до Дев’ятого форту — місця вбивств.
Художник Якоб Ліфшиц працював з Лур’є над проєктом таємного архівування. Зрештою він став найближчим соратником Естер. Художник Йозеф Шлезінґер також активно працював у ґетто і був тісно пов’язаний з Лур’є. У графічному цеху ґетто також працював Бен Ціон (Нолік) Шмідт, хоча про нього мало що відомо. Його зображення вигнання євреїв з площі Демократу 1942 року є єдиним вцілілим малюнком цього митця.
Естер Лур'є була депортована в липні 1944 року до концтабору Штутгоф. Вона пережила кілька таборів примусової праці до свого звільнення в січні 1945 року.
Після війни
Величезну частину робіт художників Каунаського ґетто було втрачено. Більшість з понад 200 акварелей і ескізів Лур’є так і не було знайдено. Ймовірно, вони були знищені, хоча мисткиня закопала роботи в керамічних глеках, щоб зберегти їх під час депортації в естонські трудові табори в жовтні 1943 року. Невелика частина робіт, що вціліли, включає кілька ескізів і портретів, які Авраам Торі сховав у своїх таємних скриньках. Вісім акварелей і додаткові портретні ескізи були знайдені в архіві Майстерні живопису і вивісок.
Після звільнення Лур'є ненадовго залишилася в Італії. Там вона виставляла свої малюнки з табору примусової праці перед поверненням до Ізраїлю. В післявоєнні роки Естер присвятила багато часу реконструкції власних робіт із ґетто. Для цього вона використовувала фотографії, зроблені Торі під час підпільної виставки. У 1970-х роках п'ять малюнків чорнильним пером, а саме сцени депортації, були знайдені литовською родиною та повернуті художниці.
Лур'є жила в Тель-Авіві аж до своєї смерті в 1998 році.