Платформа нацистської партії

Ця стаття присвячена платформі Нацистської партії та її зв'язку з нацистською ідеологією. Ідеологія — це сукупність переконань про те, як сформований світ. Нацистська ідеологія була расистською, антисемітською та ультранаціоналістичною. Ці ідеї спонукали нацистів до втілення радикальних цілей, зокрема до масових вбивств євреїв під час Голокосту.

Платформа Нацистської партії (перекладена українською мовою нижче) — це програма з 25 пунктів, що окреслює політичні цілі нацистського руху. Програма поєднувала в собі ультранаціоналізм, крайній антисемітизм, критику капіталізму та соціальну політику. Вона виступала за створення в Німеччині сильної авторитарної держави. 

Створення та оголошення партійної платформи 

Платформа нацистської партії була написана наприкінці 1919 та на початку 1920 року. У той час нацистська партія все ще офіційно називалася Німецькою робітничою партією (Deutsche Arbeiterpartei, DAP). У 1920 році Адольф Гітлер ще не був лідером партії. Проте він був дуже важливим партійним оратором і пропагандистом. Гітлер працював над написанням програми з керівництвом партії. Він представив її на великому політичному заході в Гофбройгаусі (відома пивна в Мюнхені, Німеччина) 24 лютого 1920 року. Незабаром після цього DAP змінила назву на Націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei, NSDAP). Українською вона стала відома як нацистська партія.

«Незмінна»: платформа нацистської партії в 1920-1930-х роках

Гітлер став лідером нацистської партії в 1921 році. Як лідер він неодноразово підтверджував відданість партії до платформи 1920 року. Протягом 1920-х і початку 1930-х років Гітлер відмовлявся вести дискусії щодо її змісту. Він категорично відкидав будь-які спроби її змінити. У серпні 1925 року Гітлер писав: «Ця програма незмінна. Вона отримає своє завершення лише через виконання». 

На практиці нацистська партія не завжди була однаково прихильною до всіх 25 пунктів. Намагаючись завоювати виборців, нацисти зосереджувалися на різних частинах платформи. Вони наголошували на різних аспектах своєї ідеології залежно від того, чию підтримку вони намагалися здобути в той чи інший момент.

Після приходу Гітлера до влади в 1933 році німецький нацистський режим реалізував багато пунктів, викладених у платформі. 

Фото

Бійці СА проходять вулицею міста під час нацистського мітингу (Фото)

Члени СА в уніформі проходять вулицею міста Дуйсбурґ під час нацистського мітингу, близько 1928 року.

Джерело:

• US Holocaust Memorial Museum, courtesy of Dottie Bennett

• Переглянути архівні документи

Націоналізм і зовнішня політика в платформі нацистської партії

Платформа Нацистської партії закликала до переосмислення міжнародного порядку, що склався після Першої світової війни, на користь Німеччини. Нацисти окреслили своє бажання об'єднати всіх німців у німецьку державу (пункт перший); скасувати післявоєнні мирні договори (пункт другий); та здобути території і колонії (пункт третій). Пізніше Гітлер назвав цей останній пункт Lebensraum, або «життєвий простір». Ці три цілі відображали ультранаціоналізм нацистської партії та її відмову від міжнародного співробітництва. Нацисти ставили німецьке панування вище за мир і претендували на території сусідніх держав.

До і під час Другої світової війни нацистська Німеччина намагалася реалізувати ці партійні цілі шляхом територіальної агресії. Були здійснені серед іншого наступні акти територіальної агресії:

• анексія Австрії (1938); 
• анексія Судетської області (частина Чехословаччини, 1938);
• вторгнення в Польщу (1939) і подальша анексія деяких польських територій; і 
• вторгнення до Радянського Союзу (1941). 

Антисемітизм у нацистській партійній платформі

У своїй платформі нацистська партія висловлювала крайній антисемітизм. Однак слово «єврей» («Jude») з'являється лише один раз, у четвертому пункті. Там нацистська партія закликала до явного виключення євреїв із німецької нації на основі раси, яку вони називали «кров'ю». На цих расових підставах цей пункт пропонував відмовляти євреям у німецькому громадянстві. У пунктах п'ятому, шостому і сьомому нацисти вказали конкретні способи позбавлення євреїв певних привілеїв громадянства.  

Після приходу до влади нацистський режим реалізував ці пункти, ухваливши антисемітське законодавство. Пункт шостий був реалізований як Закон про відновлення професійної державної служби від квітня 1933 року. Цей закон усунув євреїв із державних посад. Пункт 23 був імплементований як Закон про редакторів від жовтня 1933 року. Закон про редакторів забороняв євреям працювати редакторами й журналістами. У вересні 1935 року нацистський режим закріпив четвертий пункт у Законі про громадянство Райху. Цей закон був одним із Нюрнберзьких расових законів. Це зробило расове визначення громадянства, запропоноване Нацистською партією, законом у Німеччині. 

Багато інших пунктів платформи містили завуальований антисемітизм. Економічні вимоги в пунктах 10, 11, 12, 16 і 18 мали непряме посилання на євреїв. Вони спиралися на антисемітські стереотипи про євреїв як спекулянтів і лихварів, які не працюють. Більшість німців того часу з легкістю зрозуміли б ці антисемітські натяки. Крім того, пункти сьомий і восьмий проголошували, що за певних обставин іноземці (в даному контексті — євреї) мають бути примусово виселені з Німеччини. Ці заклики до депортації передвіщали майбутні дії нацистів із виселення євреїв з Німеччини, що почалися з 1938 року. 

Нарешті, в пункті 24 платформа посилається на «єврейський матеріалістичний дух». Цей антисемітський збірний термін торкався існуючих релігійних та економічних стереотипів. 

Критика капіталізму в нацистській партійній платформі

На початку 1920-х років нацистська партія часто критикувала капіталізм, але, прийшовши до влади, нацистський режим здебільшого обрав співпрацю з бізнес-елітами. 

Відображаючи ранню ідеологію руху, партійна платформа містила антикапіталістичні вимоги в пунктах 10–18. Ці вимоги були схожі на вимоги соціалістичних і комуністичних рухів у Німеччині того часу. Пізніше багато з цих пунктів стали предметом інтенсивних конфліктів і дебатів у нацистському русі. Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років Гітлер балансував на тонкій межі між політикою та гаслами, які приваблювали промисловців і власників великого бізнесу, і тими, які приваблювали робітників. 

Соціальна політика в платформі нацистської партії

Нацистська партія була зацікавлена у створенні націоналістичних форм соціальної політики. Це означало формування політики та програм, які б сприяли зростанню та процвітанню німецького народу в цілому. Прикладами цих ідеалів є освітня реформа (пункт 20), страхування на випадок старості (пункт 15) та програми для покращення фізичної підготовки та здоров'я німців (пункт 21). 

Прийшовши до влади, нацисти дійсно зосередилися на освіті, фізичній підготовці й охороні здоров'я. Наприклад, Гітлер’югенд поєднував спорт і активний відпочинок із нацистською ідеологією. Аналогічно, Союз німецьких дівчат зробив акцент на колективних видах спорту. Одним із таких видів спорту була художня гімнастика, яку німецькі органи охорони здоров'я вважали менш напруженою для жіночого організму та більш придатною для підготовки до материнства.

Авторитаризм у нацистській партійній платформі

Нацистська партія була антидемократичною. Вона виступала проти уряду Веймарської республіки (1918–1933). Пункт 25 пропонував замінити її авторитарною формою правління. Адольф Гітлер і нацисти ніколи не відступали від свого наміру створити авторитарний уряд під керівництвом сильного лідера. У 1932 році, коли нацисти вели передвиборчу кампанію, Гітлер заявив: «Я вважаю, що майбутнє нашої нації [Volk] знаходиться під серйозною загрозою, якщо нинішній демократичний парламентаризм не буде замінений сильною владою лідера». 

Після призначення Гітлера канцлером у січні 1933 року він швидко взявся за знищення німецької демократії. До кінця серпня 1934 року Гітлер встановив нацистську диктатуру під своїм одноосібним контролем.

Переклад першоджерела

Український переклад програми з 25 пунктів1Footnote 11 Німецький оригінальний текст опублікований у виданні Der Aufstieg der NSDAP in Augenzeugenberichten, 1974 рік).2Footnote 22

Основні принципи програми
Німецької націонал-соціалістичної
робітничої партії [Deutschen Arbeiter-Partei]

Програма Німецької робітничої партії розрахована на обмежений термін дії. Лідери не мають наміру після досягнення проголошених у ній цілей ставити нові, лише для того, щоб штучно посилити невдоволення мас і таким чином забезпечити подальше існування партії.

1. Ми вимагаємо об’єднання всіх німців у Великій Німеччині на основі права національного самовизначення.
   
   
2. Ми вимагаємо рівності прав німецького народу у відносинах з іншими народами та скасування Версальського і Сен-Жерменського мирних договорів.
   
   
3. Нам необхідні землі й території (колонії), щоб прогодувати наш народ і розселити надлишкове населення.
   
   
4. Громадянином держави може бути лише член нації [Volksgenosse]. Членом нації може бути лише людина німецької крові, незалежно від її віросповідання. Відповідно, жоден єврей не може бути членом нації.
   
   
5. Негромадянин може проживати в Німеччині лише як гість і має підкорятися законам для іноземців.
   
   
6. Право голосу щодо керівництва держави й законодавства мають лише громадяни держави. Тому ми вимагаємо, щоб усі офіційні посади, незалежно від того, чи вони є в Райху, чи в землях, чи в менших населених пунктах, обіймали лише громадяни.
   
   Ми виступаємо проти корумпованої парламентської традиції заповнювати посади лише відповідно до партійних міркувань, безвідносно до характеру чи здібностей.
   
   
7. Ми вимагаємо, щоб держава зробила своїм першочерговим обов'язком забезпечення засобів до існування для своїх громадян. Якщо виявиться неможливим прогодувати все населення, іноземці (негромадяни) мають бути депортовані з Райху.
   
   
8. Будь-яка ненімецька імміграція повинна бути припинена. Ми вимагаємо, щоб усі не-німці, які в'їхали до Німеччини після 2 серпня 1914 року, були зобов'язані негайно покинути Райх.
   
   
9. Усі громадяни мають рівні права й обов'язки.
   
   
10. Виконання фізичної чи розумової праці має бути першим обов'язком кожного громадянина. Діяльність окремої людини не повинна суперечити загальним інтересам, а має відбуватися в рамках спільноти і служити загальному благу.
    
    Тому ми вимагаємо:
    
    
11. Скасування доходів, не зароблених працею, знищення рабства відсотків.
    
12. З огляду на величезні жертви життями та майном, яких вимагає від нації будь-яка війна, особисте збагачення на війні має розглядатися як злочин проти нації. Тому ми вимагаємо повної конфіскації всіх прибутків від війни.
    
    
13. Ми вимагаємо націоналізації всіх підприємств, які були перетворені на корпорації (трести).
    
    
14. Ми вимагаємо розподілу прибутку на великих промислових підприємствах.
    
    
15. Ми вимагаємо широкого розвитку страхування по віку.
    
    
16. Ми вимагаємо створення та підтримки здорового середнього класу, негайного усуспільнення великих універмагів і передачі їх в оренду за низькими цінами дрібним торговцям, а також максимального врахування інтересів усіх дрібних торговців при розміщенні державних та муніципальних замовлень.
    
    
17. Ми вимагаємо проведення земельної реформи, що відповідає нашим національним вимогам, ухвалення закону про безоплатне примусове відчуження землі для суспільних потреб, скасування орендної плати за землю та заборону будь-яких спекуляцій із землею.
    
    
18. Ми вимагаємо нещадного переслідування тих, чия діяльність шкодить спільним інтересам. Звичайні злочинці, лихварі, спекулянти тощо повинні бути покарані смертю, незалежно від їхнього віросповідання чи раси.
    
    
19. Ми вимагаємо, щоб римське право, яке служить матеріалістичному світопорядку, було замінено німецьким загальним правом.
    
    
20. Держава повинна розглянути питання про ґрунтовну реконструкцію нашої національної системи освіти (з метою надання кожному здібному і працьовитому німцеві можливості здобути вищу освіту і, таким чином, просунутися по кар'єрних сходах). Навчальні програми всіх навчальних закладів мають бути приведені у відповідність до вимог практичного життя. Метою школи має бути надання учневі, починаючи з перших проявів інтелекту, розуміння поняття держави (через вивчення громадянських справ). Ми вимагаємо, щоб обдаровані діти бідних батьків, незалежно від їхнього класу чи професії, навчалися за рахунок держави.
    
    
21. Держава повинна забезпечити підвищення стандартів здоров'я нації шляхом захисту матерів і немовлят, заборони дитячої праці, заохочення фізичної підготовки через законодавство, що передбачає обов'язковість занять фізкультурою та спортом, а також широку підтримку клубів, що займаються фізичною підготовкою молоді.
    
    
22. Ми вимагаємо скасування найманої армії та формування народної армії.
    
    
23. Ми вимагаємо юридичної боротьби зі свідомою політичною брехнею та її поширенням у пресі. Ми вимагаємо сприяти створенню німецької національної преси:
    
    
1. щоб усі редактори та дописувачі газет, що виходять німецькою мовою, були членами нації;
   
   
2. щоб жодні ненімецькі газети не могли з'являтися без прямого дозволу держави. Вони не повинні друкуватися німецькою мовою;
   
   
3. щоб ненімцям було заборонено законом брати фінансову участь у німецьких газетах або впливати на них, і щоб покаранням за порушення такого закону було закриття будь-якої такої газети та негайна депортація причетних до цього ненімців. Публікація , які не сприяють національному добробуту, повинна бути заборонена. Ми вимагаємо юридичного переслідування всіх тих тенденцій у мистецтві та літературі, які розбещують наше національне життя, і припинення культурних заходів, що порушують цю вимогу.
   
   
24. Ми вимагаємо свободи для всіх релігійних конфесій у державі, якщо вони не загрожують її існуванню та не ображають моральні почуття німецької раси.
    
    Партія, як така, виступає за позитивне християнство, але не пов'язує себе з жодною конкретною деномінацією. Вона бореться з єврейсько-матеріалістичним духом всередині і ззовні, і переконана, що наша нація може досягти постійного здоров'я лише зсередини на основі принципу: спільний інтерес переважає особисті інтереси.
25. Щоб втілити в життя всю цю програму, ми вимагаємо створення сильної центральної державної влади для Райху; безумовної влади політичного центрального парламенту над усім Райхом і його організаціями; і формування корпорацій на основі станів і професій з метою виконання загального законодавства, прийнятого Райхом у різних німецьких землях.
    
    Лідери партії обіцяють працювати безжально — якщо буде потрібно, пожертвувати власним життям, щоб втілити цю програму в життя.