Антисемітизм: вступ

Антисемітизм — це упереджене ставлення або ненависть до єврейського народу. Це форма фанатизму та расизму. Протягом століть антисеміти демонізували та дегуманізували євреїв, поширюючи антисемітські тропи, стереотипи і теорії змови.

Фото

Нацистська антисемітська пропаганда (Фото)

Нацистська пропаганда часто-густо зображувала євреїв як заколотників, які таємно готують провокації на роздмухування війни. У цьому випадку стереотипний єврей задумує змову за кулісами, щоб управляти Союзними державами, представленими британським, американським і радянським прапорами. Підпис на зображенні говорить: «За спиною ворожих держав: єврей.» Орієнтовно 1942 рік.

Джерело:

• US Holocaust Memorial Museum, courtesy of Helmut Eschwege

Антисемітизм — це сукупність ненависницьких переконань та ідей щодо євреїв та єврейської релігії, юдаїзму. Він ґрунтується на старих і поширених упередженнях. Однак слово «антисемітизм» набагато новіше. У німецькій мові це слово з’явилося наприкінці 1800-х років як Antisemitismus (антисемітизм). В англійській мові антисемітизм іноді пишеться як anti-semitism, anti-Semitism або anti semitism. 

Антисемітизм був рушійною силою Голокосту. Голокост (1933–1945 роки) був систематичним, фінансованим державою переслідуванням і вбивством шести мільйонів європейських євреїв нацистською Німеччиною та її союзниками й колабораціоністами. Нацисти підбурювали людей до геноциду, спираючись на багатовікові антисемітські упередження та ненависть. 

Але антисемітизм не почався та не закінчився з Голокостом. Протягом століть люди різного віросповідання, соціально-економічного статусу, політичних поглядів і національного походження висловлювали або діяли на основі антисемітських упереджень та переконань. Антисемітизм часто призводить до дискримінації та насильства проти євреїв.  

В Європі антиєврейські упередження та ненависть сягають античних часів і раннього християнства. Протягом століть євреї були меншиною, яку часто переслідували, у багатьох європейських королівствах, імперіях та країнах. Упередження проти євреїв були невід’ємною частиною європейського життя й мислення в Середньовіччі (приблизно 500–1400 роки), в ранньомодерну епоху (приблизно 1400–1789 роки), а також у XVIII і XIX століттях (1700–1900 роки), коли багато країн почали модернізуватися та ставати більш світськими. До початку XX століття багато антисемітських стереотипів, хибних уявлень і міфів були усталеними й широко поширеними в Німеччині та інших європейських суспільствах. Ця системна ненависть зробила можливим Голокост (1933–1945 роки). 

Антисемітизм сягає своїм корінням антиюдаїзму античних часів і раннього християнства. Багато стереотипів і змов щодо євреїв можна простежити в ранньому й середньовічному християнському вченні та практиці. Ранні християни вчили, що християнство прийшло на зміну юдаїзму та що євреї більше не є богообраним народом. Вони стверджували, що євреї були впертими й сліпими до істини, бо не прийняли Ісуса як Месію. Ці ідеї формували недовіру та ворожість християн до євреїв протягом багатьох століть.1Footnote 11

Серед інших християнських вірувань або тем, які призвели до перших проявів антиєврейських упереджень, можна назвати такі:  

• неправдиве звинувачення в тому, що Ісуса вбили євреї, яке було закріплене в офіційному християнському вченні;2Footnote 22
• зрада Ісуса апостолом Юдою Іскаріотом як символ нібито єврейської підступності та жадібності;3Footnote 33  
• християнські звинувачення євреїв у співпраці з дияволом або в тому, що вони самі є дияволом;4Footnote 44 та 
• неправдиві звинувачення євреїв у «ритуальних убивствах» християнських дітей, брехня, відома як «кривавий наклеп».

Більшість християнських церков і деномінацій більше активно не просувають ці ідеї. Однак вони впливали на ставлення до євреїв протягом століть. Таким чином, християнство та християнські уявлення про євреїв лягли в основу антисемітизму. 

Антисемітизм став поширеним явищем у християнських суспільствах по всій Європі та світі, навіть у тих місцях, де євреїв було мало або вони взагалі не проживали. Сьогодні антисемітизм поширений і в суспільствах, які не є переважно християнськими. 

Антисемітизм також включає в себе світські (нерелігійні) упередження щодо євреїв. Негативні економічні, націоналістичні й расові ідеї та переконання щодо євреїв розвивалися в Європі протягом багатьох століть. Ці світські упередження та ненависть були наслідком становища євреїв як меншини в переважній більшості християнських суспільств Європи. Разом ненависницькі релігійні й світські ідеї та переконання щодо єврейського народу складають антисемітизм. 

Економічний антисемітизм  

Економічний антисемітизм ґрунтується на шкідливих і принизливих стереотипах про те, що євреям притаманні жадібність, скупість або вміння поводитися з грошима. Антисемітська фраза «збивати жида» (що означає «торгуватися» або «шахраювати») є сучасним вираженням цього упередження. Іншим прикладом є хибна асоціація євреїв із лихварством, банківською справою чи фінансами, незважаючи на те, що більшість євреїв не працюють у цих професіях. 

Економічний антисемітизм має історичне коріння в середньовічній та ранньомодерній Європі. Протягом століть багато європейських держав забороняли євреям володіти землею, займатися сільським господарством, працювати в більшості ремесел і промислів. Ці обмеження, як правило, були мотивовані релігійними упередженнями. Щоб заробити на життя, багато євреїв часто не мали іншого вибору, окрім як працювати в торгівлі, лихварстві або обмінювати валюту. Для більшості євреїв їхні комерційні заняття були дрібними ініціативами, як-от торгівля товарами. Багато євреїв жили в бідності. Але в дуже небагатьох випадках окремі єврейські сім’ї ставали відомими й багатими, позичаючи гроші дворам або королівствам. Такі винятки призвели до викривлень і брехні про єврейське багатство. Ця брехня була побудована на старих релігійних упередженнях. А вони, в свою чергу, надихнули світські теорії змови про те, що євреї використовують це нібито багатство для здобуття влади. 

У XIX столітті деякі політичні діячі почали включати економічні антисемітські ідеї у свої політичні теорії. Наприклад, вони включали ці ідеї в ліву та праву критику капіталізму. Антисемітські політичні теоретики звинувачували євреїв у створенні цілих економічних систем, як-от капіталізму та соціалізму. Ця практика продовжується і в XXI столітті, хоча більшість капіталістів, промисловців і надзвичайно заможних людей не є євреями. 

Націоналістичний антисемітизм 

Націоналістичний антисемітизм ґрунтується на шкідливих і принизливих стереотипах про те, що євреї є підозрілими «чужинцями», нелояльними або непатріотичними громадянами. Націоналістичний антисемітизм також стверджує, що євреї мають небезпечні та підозрілі міжнародні зв’язки. Націоналістичні антисеміти зазвичай використовують слова «космополіт» або «глобаліст» як кодові терміни для позначення євреїв. 

Націоналістична ворожість до євреїв і їх виключення з суспільного життя сягає своїм корінням кінця XVIII та початку XIX століть. Саме тоді націоналізм став потужною ідеєю в Європі. Багато націоналістичних інтелектуалів і письменників визначали націю через спільну історію, мову, релігію та культуру. Вони часто ставили під сумнів, що євреї можуть бути членами нації. Спираючись на ці нові ідеї та старі упередження, багато націоналістів навішували на євреїв ярлики «іноземців». 

Наприкінці XIX століття набула популярності радикальна форма націоналізму під назвою етнонаціоналізм. Етнонаціоналізм визначав приналежність до нації на основі спадковості та етнічної приналежності. Багато етнонаціоналістичних угруповань були відверто антисемітськими. Вони не вірили, що євреї можуть коли-небудь стати членами нації. Етнонаціоналістичні політичні рухи закликали до офіційного виключення євреїв з економічного, соціального та політичного життя. Деякі навіть виступали за примусову еміграцію євреїв. Зростання етнонаціоналістичних антисемітських політичних рухів та об’єднань продовжилося і в XX та XXI століттях. Найвідомішою з них була Нацистська партія. 

Фото

Виставлені на загальний огляд газети і пропагандистські афіші (Фото)

Група юних німецьких хлопців переглядає газети «Der Stuermer», «Die Woche» та інші пропагандистські афіші, розміщені на паркані в Берліні (Німеччина, 1937 рік).

Джерело:

• US Holocaust Memorial Museum, courtesy of Julien Bryan

• Переглянути архівні документи (Зовнішній вебсайт)

Расовий антисемітизм

В основі расового антисемітизму лежить дискримінаційна та хибна ідея про те, що євреї є біологічно окремою, неповноцінною або навіть паразитичною расою. Це був ключовий компонент нацистської ідеології. Расовий антисемітизм залишається значним елементом антисемітизму й сьогодні. Люди з різним походженням і з різними політичними переконаннями роблять неправдиві заяви про нібито расову приналежність євреїв. 

Расовий антисемітизм бере свій початок із кінця XIX століття. Саме тоді наукові теорії раси, євгеніки та соціал-дарвінізму стали популярними в Європі, США та інших країнах. Антисеміти використовували ці теорії, щоб надати своїй антиєврейській ненависті видимість наукової достовірності. Дослідження ДНК та геному людини доводять, що ці уявлення були хибними. Немає жодних наукових доказів існування окремих біологічних рас. 

Антисеміти часто використовують пошуки цапа-відбувайла та теорії змови, щоб зобразити євреїв як небезпечних для суспільства або світу. Така демонізація євреїв почалася з раннього християнства. Антисемітські пошуки цапа-відбувайла та теорії змови часто також ґрунтуються на давніх економічних, націоналістичних і расистських уявленнях про євреїв.

Протягом історії антисеміти часто помилково звинувачували євреїв у багатьох ширших проблемах суспільства. Вони використовують євреїв або єврейський народ як цапів-відбувайлів. Всупереч фактам і розуму, антисеміти безпідставно звинувачували євреїв: 

• у початку пошестей та епідемій, як-от Чорної смерті (бубонної чуми);
• у спричиненні військових втрат, як-от у поразці Німеччини в Першій світовій війні;  
• у поширенні комунізму та інших радикальних політичних рухів; 
• в оркеструванні європейського імперіалізму, колоніалізму й работоргівлі; та
• у спричиненні фінансових криз, як-от Великої депресії.

Жодне з цих звинувачень не відповідає дійсності. 

Антисемітські конспірологи намагаються пояснити основні світові події як результат таємних змов, що здійснюються тіньовою групою євреїв. Вони зображують євреїв як зловісних «ляльководів».

Найвідоміша антисемітська теорія змови виникла близько 1900 року в антисемітському виданні під назвою «Протоколи сіонських мудреців». Інші подібні теорії змови включають сфабриковані звинувачення в тому, що група євреїв таємно контролює засоби масової інформації, Голлівуд і навіть світ. 

Антисемітські пошуки цапа-відбувайла та теорії змови з’являються та трансформуються в часи великих соціальних, економічних і політичних потрясінь або невизначеності. Антисемітські політичні групи, як-от нацисти, часто використовували, адаптували й поширювали цю брехню, щоб завоювати прихильників.

Протягом століть антисемітизм формував ставлення неєврейських суспільств та окремих осіб до єврейського народу. Уряди, релігійні організації, приватні клуби, школи, університети й підприємства ухвалювали закони, практику чи політику, що дискримінували євреїв та обмежували їхнє життя. Окремі особи нападали на євреїв з огидними образами, жорстокими карикатурами та міжособистісним насильством. 

Офіційна антисемітська політика та обмеження

З давніх часів різні органи влади в Європі та за її межами накладали обмеження на єврейський народ. Ці обмеження запроваджувалися законами, указами та офіційною політикою релігійних чи державних установ. Найпоширеніші способи, якими релігійні чи світські органи влади та уряди переслідували євреїв, включали в себе такі: 

• вигнання євреїв із певних територій (наприклад, з Англії в 1290 році, Франції в 1394 році та Іспанії в 1492 році);
• видиме маркування євреїв за допомогою головних уборів, значків або символів, включаючи зірку Давида;
• заборона євреям володіти землею;
• стягування додаткових податків з євреїв та єврейських громад; 
• ухвалення законів, що суворо обмежують можливості працевлаштування чи освіти для євреїв, як-от закон numerus clausus в Угорщині в 1920 році;
• примушування євреїв під загрозою смерті навертатися до християнства або ісламу; 
• відмова євреям служити в армії або на державній службі; та
• встановлення обмежень на місця проживання євреїв (наприклад, ґетто або смуга осілості, створена Російською імперією). 

Дискримінація євреїв у суспільстві

Протягом століть багато установ, об’єднань чи підприємств добровільно дискримінували євреїв. Цей тип дискримінації відображає системний характер антисемітизму в багатьох суспільствах. До поширених форм суспільної дискримінації щодо євреїв належали такі: 

• заборона євреям бути членами приватних клубів або професійних асоціацій (наприклад, гільдій, німецьких студентських братств XIX століття або американських заміських клубів XX століття);
• відмова в дозволі євреям купувати нерухомість у певних районах; 
• заборона єврейським студентам відвідувати університет або обмеження кількості єврейських студентів на основі системи квот; 
• відмова від найму єврейських працівників; 
• бойкот підприємств, що належать євреям, як, наприклад, бойкот ультраправих у Польщі наприкінці 1930-х років; або
• поширення антисемітської брехні та теорій змови в пресі та ЗМІ.

Міжособистісні прояви антисемітизму

Протягом століть антисемітські стереотипи та упередження формували взаємодію між євреями та неєвреями. Окремі антисеміти або антисемітські групи обирали євреїв мішенню для нападів у такий спосіб: 

• використання образ чи жартів, заснованих на антисемітських стереотипах і теоріях змови; 
• карикатури або опис євреїв із гачкуватими носами чи іншими спотвореними рисами; 
• зображення євреїв як сексуальних хижаків або переносників хвороб;
• дегуманізація євреїв у мистецтві чи інших зображеннях, зображуючи їх як свиней, паразитів, восьминогів чи інших тварин;
• навішування ярликів «єврейства» на людей чи ідеї, щоб зробити їх мішенню для зловживань; 
• вандалізм, підпал або інше осквернення синагог, кладовищ, шкіл чи інших єврейських релігійних або громадських місць; і 
• побиття, напади або навіть вбивства людей через їхнє уявне єврейство.

Хоча антисемітська політика й обмеження сьогодні менш поширені, прояви антиєврейських упереджень все ще трапляються на вулицях, у політичному дискурсі, в церквах, мечетях, кампусах і класах, у пресі, в соціальних мережах і на радіо. 

Фото

Антисемітський пропагандистський плакат нацистської епохи (Фото)

Нацистська пропагандистська карикатура політичного карикатуриста Сеппла (Йозефа Планка). Німеччина, дата невідома [ймовірно, під час Другої світової війни].

Починаючи з 1920-х років нацистські пропагандисти просували антисемітський міф, що євреї задіяні у масовій змові з метою захоплення світу. Це хибне уявлення стверджувало, що «міжнародне єврейство» використовувало різних людей і групи як частину плану глобального завоювання. Водночас восьминіг, що простягає свої щупальця над земною кулею, був поширеною візуальною метафорою цього міфу. 

Ймовірно, Сеппла створив цю карикатуру на початку 1940-х років, коли нацистська Німеччина воювала з Великою Британією. На карикатурі в ролі восьминога зображений британський політик Вінстон Черчилль. Над головою восьминога знаходиться єврейська зірка Давида. Щупальця, здається, втрачають контроль над світом. На карикатурі Європа показана як така, що звільнилася з-під контролю восьминога.

Восьминіг на карикатурі Сеппли нібито символізує водночас антисемітський міф про «міжнародне єврейство» і Велику Британію. Зображення наводить на думку, що Черчилль є інструментом уявної «змови». Воно також припускає, що євреї та Велика Британія зрештою зазнають поразки.

Джерело:

• Library of Congress

• Переглянути архівні документи 1 (Зовнішній вебсайт)
• Переглянути архівні документи 2 (Зовнішній вебсайт)

Антисемітизм часто призводив до масового насильства, спрямованого проти євреїв. Антисемітські пошуки цапа-відбувайла та теорії змови часто спонукали антисемітів до насильства проти євреїв. Той факт, що євреї були меншиною в Європі, робив їх вразливими до жорстоких нападів.

Деякі з найвідоміших прикладів масового насильства проти євреїв перед Голокостом включають: 

• масові вбивства цілих єврейських громад християнськими вояками під час хрестових походів у Середньовіччі;
• катування та страти євреїв католицькими іспанськими чиновниками під час іспанської інквізиції (1478–1834 роки); 
• заворушення, спрямовані проти єврейських громад, що відбуваються по всій Європі місцевими натовпами у відповідь на звинувачення в кривавому наклепі, зазвичай пов’язані з християнським Великоднем та єврейським Песахом; і
• погроми (часто смертоносні антиєврейські заворушення), вчинені солдатами, поліцією та місцевими натовпами в Східній Європі наприкінці XIX та на початку XX століть. 

Масштаби антисемітського масового насильства та вбивств під час Голокосту (1933–1945 роки) були в окремій категорії. Під час цього систематичного, фінансованого державою геноциду нацисти та їхні союзники й колабораціоністи вбили шість мільйонів євреїв. Нацисти підбурювали людей до геноциду, спираючись на багатовікові антисемітські упередження та ненависть.  

Але Голокост не ознаменував кінець масового антисемітського насильства. Антисемітське насильство залишається загрозою для євреїв та єврейських організацій у всьому світі.  

Заперечення та спотворення Голокосту є новітніми формами антисемітизму. 

• Заперечення Голокосту — це будь-яка спроба заперечити встановлені факти геноциду європейських євреїв нацистською Німеччиною.
• Спотворення Голокосту — це будь-яке твердження, яке спотворює встановлені факти про Голокост. 

Заперечення та спотворення Голокосту експлуатують та оновлюють старі антисемітські стереотипи. Люди, які поширюють ці ірраціональні теорії, стверджують, що Голокост був вигаданий або перебільшений євреями з метою просування власних інтересів.

Наприкінці XX та XXI століть деякі антисеміти зловживають або експлуатують задокументовану історію Голокосту в такий спосіб: 

• використання нацистських символів (особливо свастики) для залякування або тероризування євреїв; 
• погрожування євреям згадками про газові камери або печі;
• проведення аналогій між Державою Ізраїль і нацистською Німеччиною; та
• проведення порівнянь, які спотворюють, применшують або тривіалізують задокументовані злочини, скоєні під час Голокосту. 

Антисемітизм — це сукупність ненависницьких переконань та ідей, що мають глибоке історичне, соціальне й культурне коріння. Сьогодні антисемітські ідеї та стереотипи поділяють люди різного релігійного, етнічного та соціального походження, а також представники всього політичного спектру — як ліві, так і праві. Вони використовують ненависницькі антисемітські тропи, стереотипи та теорії змови для просування своїх ідеологічних цілей. Тим самим вони демонізують і дегуманізують євреїв. 

Антисемітизм часто починається з риторики — з образ, пошуку цапа-відбувайла чи наклепів. Але історія продемонструвала, що антисемітизм може перерости в ширшу дискримінацію, дегуманізацію, масове насильство та геноцид.