Клод Ж. Летулле

Клод виріс у католицькій родині в Парижі та був одним із п’яти дітей. Його тато працював лікарем, вів успішну медичну практику і володів лабораторією. Батько заохочував Клода вивчати медицину, щоб влаштуватися на роботу в його клініку, але сина більше цікавила адвокатська діяльність.

1933-39: Клод продовжував навчання та у 1936 році вступив до університету, щоб вивчати право. У середині 1939 року загроза зі сторони Німеччини стала серйознішою, а 3 вересня 1939 року Франція оголосила рейху війну. Клод знав, що в його країни мало шансів на перемогу над нацистами. У жовтні його призвали у французьку армію. Після базової підготовки, Клода підвищили до капрала й призначили в танкову дивізію, розташовану на південний схід від Парижа.

1940-44: Клод потрапив у полон до німецької армії через шість тижнів після вторгнення у Францію. Як і інших військовополонених, його змусили працювати на рейх. За погрозу вбити охоронця Клода покарали, примусивши працювати у клініці, де нацистські лікарі проводили «медичні експерименти». Клод був присутнім, коли вони кастрували чоловіків і дробили пальці ув’язнених у пресі, щоб «вивчати» зламані кістки. Чимало людей загинуло під час цих процедур. Повіки однієї жінки пришили таким чином, щоб вона дивилася у дзеркало на те, як їй видаляють груди.

Після чотирьох років полону в лютому 1944 року Клода повернули до Франції в рамках обміну полоненими. Він воював у французькому підпіллі до кінця війни.