Нацистські газові камери

Під час Другої світової війни (1939–1945) нацистська Німеччина використовувала отруйний газ для масового вбивства людей у газових камерах. За допомогою отруйного газу нацисти вбивали євреїв, людей з інвалідністю, ромів, радянських військовополонених та інших. Перше масове вбивство, скоєне нацистами, відбулося восени 1939 року, невдовзі після початку Другої світової війни. Останні масові вбивства відбулися наприкінці квітня 1945 року, коли повна поразка нацистської Німеччини була вже неминучою. 

У масовій культурі газові камери вважають синонімом Голокосту й масових убивств європейських євреїв. Із шести мільйонів євреїв, убитих нацистами та їхніми помічниками під час Голокосту, від 2,3 до 3 мільйонів було вбито із застосуванням отруйного газу. Однак нацисти та їхні посібники також убили мільйони євреїв, використовуючи інші засоби, як-от масові розстріли й навмисне створення злиденних умов життя.   

Протягом десятиліть після Голокосту люди, які заперечують і спотворюють історію Голокосту, часто брехали та брешуть або спотворюють правду про нацистські газові камери. Вони роблять це попри те, що існує багато перевірених, незаперечних доказів про існування, призначення та використання газових камер нацистами. Ці докази існують, хоча нацисти намагалися знищити документи, зруйнувати будівлі та спалити тіла своїх жертв. Джерела інформації про нацистські газові камери, зокрема, такі:

• документи, створені нацистами в процесі будівництва, обслуговування та використання газових камер;
• звіти розвідки воєнного часу про використання нацистами газових камер, ґрунтовані  на інформації з перших рук;  
• неіисленні вцілілі будівлі й приміщення газових камер;
• свідчення злочинців під присягою, що описують масові вбивства євреїв та інших груп людей; 
• описи газових камер, зроблені очевидцями після війни; 
• креслення та макети газових камер, створені під час і після війни; 
• звіти, надані післявоєнними слідчими органами й судами;  
• нечисленні фотографії воєнного часу; а також
• післявоєнні археологічні дослідження. 

У сукупності ці свідчення є незаперечним доказом існування та призначення нацистських газових камер.

Що таке газова камера? Як працювали нацистські газові камери? 

Газові камери — це закриті й повністю герметизовані приміщення, де люди гинули від задухи в результаті навмисної подачі отруйного газу. 

Нацисти створили близько п’ятдесяти різних видів газових камер для вбивства людей, насамперед євреїв і людей з інвалідністю1Footnote 11. Нацисти влаштовували газові камери у вантажних відсіках великих фургонів, у вже існуючих приміщеннях і будівлях, а також у спеціально збудованих нових приміщеннях. Нацисти часто намагалися замаскувати газові камери, зазвичай позначаючи їх як лазні. Іноді вони навіть встановлювали в газових камерах фальшиві душові лійки. Нацисти робили це, щоб обдурити своїх жертв і приховати від них правду якомога довше. 

У нацистських газових камерах жертви зазнавали нелюдської, жахливої та часто болісної смерті. У деяких газових камерах нацисти вбивали жертв за допомогою ціаністого водню, що виділявся з гранул Циклону Б. В інших газових камерах використовували хімічно чистий чадний газ або чадний газ, що вироблявся двигунами. Вплив високих концентрацій цих газів позбавляв жертв кисню, спричиняючи задуху. 

У більшості випадків отруйний газ вбивав жертв у газових камерах за лічені хвилини, хоча в деяких випадках смерть наставала повільніше. Це не була гуманна чи безболісна смерть. Свідчення очевидців показують: те, що відбувалося в газових камерах, було жахіттям. 

Перші нацистські експерименти з отруйним газом, 1939–1940

Нацисти почали експериментувати з отруйним газом як методом масового вбивства невдовзі після німецького вторгнення до Польщі у вересні 1939 року. Ці перші експерименти вони здійснили восени 1939 року, як частину свого плану вбивства людей з інвалідністю. 

Перші експерименти було здійснено в жовтні 1939 року доктором Августом Беккером. Беккер був хіміком у Головному управлінні безпеки Райху (RSHA). Він робив свої експерименти в імпровізованій газовій камері у Форті VII у Познані в окупованій Німеччиною Польщі. 

Хімік Альберт Відман із Кримінально-технічного інституту поліції безпеки (Kriminaltechnisches Institut der Sicherheitspolizei, KTI) також брав участь у розробці методики застосування газів восени та взимку 1939–1940 років. У той період Відман і Беккер, а також низка інших нацистських чиновників здійснили демонстрацію з використанням чистого чадного газу в Бранденбурзі, Німеччина. Метод, який вони випробували, згодом використовували для вбивства людей з інвалідністю в нацистській програмі евтаназії. 

Машина-душогубка зондеркоманди Ланґе, 1939–1941

Починаючи з осені 1939 року і до 1941 року, спеціальний каральний загін, який називали Sonderkommando Lange (дослівно «спеціальна команда Ланґе»), використовував отруйний газ для вбивства людей з інвалідністю в регіоні Вартеґау в окупованій Німеччиною Польщі. Під керівництвом офіцера СС Герберта Ланґе цей загін пересувався з місця на місце, вбиваючи пацієнтів польських психіатричних лікарень та інших установ у машині-душогубці. На відміну від пізніших моделей, які використовували для вбивства своїх жертв чадний газ із вихлопних газів автомобіля, у машині-душогубці Ланґе використовували хімічно чистий чадний газ із балонів. До осені 1941 року зондеркоманда Ланґе вбила понад 7500 людей з інвалідністю.

Газові камери в центрах убивств Т4

Починаючи із січня 1940 року, нацистська німецька влада почала вбивати людей з інвалідністю в газових камерах, які вони побудували в центрах вбивства. Це було частиною програми евтаназії, також відомої як «Операція Т4» (Aktion T4). Операція Т4 — це нацистська програма вбивства німців з інвалідністю, які перебували в установах спеціалізованого догляду в нацистській Німеччині. Виконавці операції Т4 використовували чистий, хімічно створений чадний газ, щоб задушити таких пацієнтів. 

Нацистська німецька влада створила газові камери в шести центрах убивства Т4: 

• Ґрафенек;
• Бранденбурґ;
• Гартгайм;
• Зонненштайн;
• Бернбурґ; і
• Гадамар.

Програму евтаназії було офіційно припинено в серпні 1941 року. До цього часу в газових камерах центрів знищення Т4 нацистська влада вбила близько 70 000 людей з інвалідністю. Однак пізніше вони продовжували вбивати людей з інвалідністю в інший спосіб, як-от передозування наркотиків, смертельні ін’єкції та голодування. Зрештою, нацистська влада демонтувала газові камери в центрах вбивств Т4.  

Акція 14f13: отруєння газом в’язнів концтаборів у центрах знищення Т4 у 1941–1944 роках 

Починаючи з весни 1941 року, під егідою таємної операції «Акція 14f13», нацисти вбили тисячі в’язнів концтаборів, використовуючи отруйний газ. В рамках Акції 14f13 лікарі Т4 відбирали хворих, виснажених або ослаблених в’язнів для знищення в газових камерах трьох центрів убивств Т4 (Гартгайм, Бернбурґ і Зонненштайн). Ймовірно, вони також обирали для знищення конкретні групи в’язнів, зокрема євреїв. Ці вбивства почалися навесні 1941 року і тривали до грудня 1944 року. 

Нові експерименти з отруйним газом у 1941 році

Використання нацистами отруйного газу для масових убивств набуло найбільш радикальної форми під час геноциду європейських євреїв. 

Після німецького вторгнення до Радянського Союзу в червні 1941 року нацисти почали масові вбивства євреїв. Спочатку вони робили це переважно за допомогою масових розстрілів. Але невдовзі нацистська влада почала експериментувати з тим, як найефективніше використовувати отруйний газ для вбивства євреїв і людей інших національностей. Наприкінці літа й восени 1941 року нацистська влада здійснювалла експерименти з убивства людей за допомогою вихлопних газів автомобільних двигунів (у Мінську й Могильові в окупованій Німеччиною Білорусі); вихлопних газів стаціонарних двигунів (у Люблінському окрузі Генерал-губернаторства в окупованій Німеччиною Польщі); а також Циклону Б у концентраційному таборі Аушвіц. 

У сукупності ці експерименти призвели до розробки машин-душогубок і центрів убивств, що їх нацисти використовували для знищення мільйонів євреїв та інших груп людей. Нацистська влада застосовувала отруйний газ для масового вбивства євреїв до кінця 1941 року. 

Карта

Масові вбивства, вчинені Айнзатцгрупами у Східній Європі (Карта)

Джерело:

• US Holocaust Memorial Museum

Створення нових машин-душогубок для вбивства євреїв та інших груп людей

У 1941 році нацистська влада разом із Головним управлінням безпеки Райху (RSHA)створили й випробували нові типи машин-душогубок. Ці машини було сконструйованоі в такий спосіб, щоб вихлопні гази від двигуна виводилися у спеціально побудований герметичний вантажний відсік. Нацистські чиновники випробували першу таку машину-душогубку в концтаборі Заксенгаузен восени 1941 року. 

До грудня 1941 року айнзацгрупи та інші підрозділи СС і поліції почали використовувати машини-душогубки РСХА для вбивств євреїв та інших груп людей, зокрема людей з інвалідністю й партизанів (бійців опору). Навесні 1942 року в одній із машин-душогубок РСХА в окупованій Німеччиною Сербії німецькі есесівці й поліція вбили близько 5000 євреїв. Німецька влада використовувала машини-душогубки для вбивства євреїв у Малому Тростенці під Мінськом в окупованій Німеччиною Радянській Білорусі. Їх використовували й у багатьох інших місцях.

Машини-душогубки не завжди працювали так, як планувалося, і створювали низку логістичних проблем. Тому німецькі каральні загони, на додаток до вбивств людей у машинах-душогубках, надалі здійснювали масові розстріли.

Газові камери в центрах вбивств (також відомі як «табори смерті»)

У рамках «Остаточного розвʼязання єврейського питання» — нацистського плану вбивства європейських євреїв — нацистська німецька влада наприкінці 1941 та 1942 років створила низку центрів убивств. Це були табори, де нацисти вбивали євреїв у газових камерах. Англійською мовою центри вбивства іноді називають «таборами знищення» (extermination camps) або «таборами смерті» (death camps).  

Нацистська Німеччина створила п’ять центрів убивств для знищення євреїв: 

• Хелмно (Кульмгоф);
• Белжець;
• Собібор;
• Треблінка та
• Аушвіц-Біркенау.

З грудня 1941 року до кінця 1944 року нацистські масові вбивства євреїв газом у центрах знищення відбувалися шокуючими темпами й масштабами. Перше масове вбивство євреїв газом у нацистському центрі вбивств відбулося в Хелмно (Кульмгоф) 8 грудня 1941 року. Протягом одного року нацистська влада вбила в газових камерах понад 1,3 мільйона євреїв. Цей темп зберігався протягом 1943 і першої половини 1944 року. Останнє масове отруєння газом у центрі вбивств відбулося в Аушвіц-Біркенау в жовтні/листопаді 1944 року. У цих центрах убивств невідому кількість євреїв також було розстріляно або вбито за допомогою голоду, хвороб і тортур.

Газові камери в концтаборах 

Убивства за допомогою отруйного газу в газових камерах тривали в концентраційних таборах до останніх днів Другої світової війни.

Газові камери були в деяких нацистських концтаборах, зокрема в Любліні/Майданеку, Маутгаузені, Равенсбрюці, Заксенгаузені, Нойєнґамме та Штутгофі. У більшості випадків в’язнів концтаборів вбивали за допомогою газу Циклон Б. У концтаборах гази використовували для вбивства в набагато менших масштабах, ніж у центрах вбивств. У більшості випадків їх використовували переважно для знищення хворих або слабких в’язнів. Жертви, що загинули в кожній із цих газових камер, обчислюються сотнями й тисячами. Крім того, у концтаборі Нацвейлер-Штутгоф німецька влада створила газову камеру для медичних і наукових експериментів. У Дахау також була газова камера, яку, на думку науковців, ніколи не використовували для вбивства людей.

Спроби знищення доказів існування нацистських газових камер 

Фото

Газова камера в Майданеку (Фото)

Інтер’єр газової камери в таборі Майданек. Майданек, Польща, після 24 липня 1944 р.

Джерело:

• Archiwum Panstwowego Muzeum na Majdanku

В останні роки Другої світової війни нацистська німецька влада знищила або демонтувала більшість створених нею газових камер. Це було частиною зусиль, спрямованих на те, щоб приховати докази своїх злочинів. Газові камери в місцях убивств підривали й руйнували, зазвичай рівняючи їх із землею. 

Проте нацистам не вдалося знищити всі створені ними газові камери. Прикметно, що радянська армія виявила практично неушкоджену будівлю газової камери, коли захопила концтабір Люблін/Майданек у липні 1944 року. Кадри фільму про звільнення радянськими військами табору Майданек містять візуальні докази існування нацистських газових камер.  

Кількість жертв нацистських газових камер

Загалом нацисти вбили в газових камерах мільйони людей. Серед жертв були:

• Євреї. Із шести мільйонів євреїв, убитих нацистами та їхніми помічниками під час Голокосту, від 2,3 до 3 мільйонів були вбиті за допомогою отруйного газу. 
• Люди з інвалідністю. Із 250 000–300 000 людей з інвалідністю, вбитих нацистами, близько 100 000 було вбито за допомогою отруйного газу. Серед них близько 70 000 людей, вбитих у газових камерах шести «евтаназійних» центрів убивств Т4; близько 7500 людей, вбитих зондеркомандою Ланґе; і тисячі інших людей, вбитих у машинах-душогубках в окупованій Німеччиною Східній Європі.
• Роми (зневажливо названі «циганами»). Нацисти вбили тисячі ромів у газових камерах у центрах убивств і в машинах-душогубках. Точна кількість ромів, убитих отруйним газом, невідома.
• Радянські військовополонені. Нацисти вбили тисячі радянських військовополонених у газових камерах у центрах убивства й концтаборах. Точна їх кількість невідома. Однак більшість із 3,3 мільйона радянських військовополонених, убитих нацистами, було вбито іншими способами, як-от розстріли й навмисне створення злиденних умов життя.
• Інші. Нацистська німецька влада вбила в газових камерах невідому кількість етнічних поляків (зокрема польської інтелігенції), в’язнів концтаборів, партизанів (бійців опору) та інших.

Поширені запитання про нацистські газові камери

Який газ використовували нацисти для вбивства людей?

Для вбивства людей нацисти використовували кілька різних видів газу. Зокрема:

• хімічно чистий чадний газ;
• чадний газ, що вироблявся двигунами великих фургонів або стаціонарними двигунами; і
• ціаністий водень, що вивільнявся з гранул Циклона Б. 

Що таке Циклон Б?

Нацисти використовували Циклон Б для вбивства євреїв у газових камерах концтабору Аушвіц-Біркенау. Нацисти також використовували Циклон Б для вбивства в’язнів в інших місцях, зокрема в концтаборі Люблін/Майданек. 

Циклон Б — це торгова марка пестициду й дезінфікуючого засобу, що його розповсюджувала компанія Degesch (Deutsche Gesellschaft für Schädlingsbekämpfung mbH), дочірня компанія німецької хімічної компанії Degussa. Циклон Б вироблявся у вигляді гранул, що містили отруйний газ ціаністий водень. Коли ці гранули контактували з повітрям, виділявся ціаністий водень. До Другої світової війни Циклон Б широко використовувався для фумігації (знищення комах і шкідників). Він також був ефективним дезінфікуючим засобом. Нацисти використовували Циклон Б і для таких цілей, а не лише для вбивства людей.

Чому нацисти використовували отруйний газ для вбивства євреїв? 

Нацистська влада вважала, що масові вбивства газом мають низку переваг над масовими розстрілами. Масові вбивства газом були менш публічними, а отже, їх було легше тримати в таємниці. Нацисти стверджували, що це більш «гуманно» для «призвідників». Крім того, вони вважали цей спосіб менш ресурсоємним, оскільки він не вимагав боєприпасів, необхідних для військових дій. Однак, масові вбивства газом також створювали для нацистів логістичні проблеми, особливо на окупованих радянських територіях. Саме тому нацисти продовжували вбивати євреїв як за допомогою масових розстрілів, так і шляхом удушення в газових камерах. 

Чи вдавали нацисти, що газові камери — це душові кабіни?

Так, численні (але не всі) нацистські газові камери були замасковані під душові кабіни. У деяких випадках ці газові камери навіть мали фальшиві душові лійки. Нацисти іноді позначали зовнішню частину таких будівель як лазні або душові. Вони робили це для того, щоб ввести жертв в оману щодо їхньої подальшої долі. 

Скільки було нацистських газових камер? 

Нацистська Німеччина створила близько п’ятдесяти різних газових камер2Footnote 22. Ця статистика включає стаціонарні газові камери, тобто газові камери, створені в приміщеннях або окремих будівлях. Сюди також входять мобільні газові камери, що розміщувалися у вантажному відсіку машин-душогубок. Не всі ці газові камери працювали одночасно. А деякі нацистські газові камери були експериментальними майданчиками або імпровізованими приміщеннями, які використовували лише один чи два рази.

Чи в усіх нацистських таборах були газові камери?

Ні, газові камери були не у всіх нацистських таборах. Нацистська Німеччина створила десятки тисяч таборів, і в більшості з них не було газових камер. 

Чи дійсно існували нацистські газові камери? 

Так, нацистські газові камери існували. Протягом десятиліть після Голокосту люди, які заперечують і спотворюють події Голокосту, часто повторюють оманливі твердження та відверту брехню, намагаючись посіяти сумніви щодо нацистських злочинів. Насправді існує велика кількість перевірених і незаперечних доказів про нацистські газові камери. Серед джерел інформації про нацистські газові камери – газові камери, що збереглися в колишніх нацистських таборах; документи, створені нацистами; розвідувальні звіти воєнного часу; письмові й усні свідчення злочинців, свідків і жертв, дані після війни; звіти післявоєнних розслідувань; нечисленні фотографії воєнного часу; а також післявоєнні археологічні дослідження. У сукупності ці свідчення є незаперечним доказом існування та призначення нацистських газових камер.