Протоколи сіонських мудреців: Ключові дати

«Протоколи», які нібито є записами таємних зустрічей єврейських лідерів, описують їхню псевдозмову з метою правити світом. Ані змови, ані її очільників, так званих сіонських мудреців, ніколи не існувало. Хоча «Протоколи» вже неодноразово визнавалися брехнею на основі непохитних доказів, цей текст продовжує надихати тих, хто прагне поширювати ненависть до євреїв.

1864 р.
Французький політичний сатирик Моріс Жолі пише «Діалог у пеклі між Макіавеллі та Монтеск'є». У своїй книзі Жолі ніколи не згадував євреїв, але більша частина «Протоколів» була сфабрикована на основі ідей, що містяться в цьому творі.

1868 р.
Прусський письменник Герман Гедше публікує роман «Біарріц», в якому дванадцять племен Ізраїлю таємно зустрічаються на єврейському кладовищі в Празі. Як книга Гедше, так і твір Жолі містять ідеї, які пізніше були використані в написанні сфабрикованих «Протоколів».

1897–1899 р.
Хоча походження «Протоколів» досі лишається предметом дискусій, найімовірніше, вони були сфабриковані під керівництвом Петра Рачковського, начальника іноземної агентури Департаменту російської таємної поліції (Охоронного відділу) в Парижі.

1903 р.
Скорочену версію «Протоколів» опубліковано в російському місті Санкт-Петербург у газеті «Знамя».

1905 р.
Російський містик Сергій Нілус публікує «Протоколи» як додаток до своєї книги «Велике в малому: пришестя антихриста і царства диявола на землі». До 1917 року Нілус встигає опублікувати чотири видання «Протоколів» у Росії.

1920 р.
У Німеччині вийшло перше неросійськомовне видання «Протоколів».

1920 р.
«Протоколи» опубліковані в Польщі, Франції, Англії та Сполучених Штатах. Ці видання звинувачують у розпалі революції в Росії єврейських змовників, а також попереджають про поширення більшовизму на Захід.

1920 р.
Люсьєн Вольф, британський журналіст і дипломат, викриває «Протоколи» як шахрайський плагіат у статті «Єврейський жупел та підроблені протоколи сіонських мудреців».

1920 р.
Видання автовиробника Генрі Форда Dearborn Independent публікує книгу «Міжнародне єврейство» – американізовану версію «Протоколів». «Міжнародне єврейство» було перекладено більш ніж десятком мов.

16–18 серпня 1921 р.
Журналіст Філіп Грейвс викриває «Протоколи» як плагіат у серії статей у лондонській газеті Times.

1921 р.
Репортер New York Herald Герман Бернстайн публікує «Історію брехні: протоколи сіонських мудреців», перше викриття для американської аудиторії «Протоколів» як брехні.

1923 р.
Теоретик нацизму Альфред Розенберг пише книгу «Протоколи сіонських мудреців та єврейська світова політика». Цей твір привертає увагу настільки широкої аудиторії, що автор публікує ще три тиражі протягом року.

1924 р.
Бенджамін Сігел, німецько-єврейський журналіст, викриває «Протоколи» як підробку у своїй книзі Die Protokolle der Weisen von Zion, kritisch beleuchtet («Протоколи сіонських мудреців, критично висвітлені»).

1924 р.
Йозеф Геббельс, який згодом став міністром народної просвіти й пропаганди нацистського режиму, занотував у своєму щоденнику:

«Я вважаю, що “Протоколи сіонських мудреців” є підробкою. . . . [Однак] я вірю у природну, але не підтверджену фактами істину “Протоколів”».

1925–1926 р.
У своєму трактаті «Моя боротьба» (Mein Kampf) Адольф Гітлер пише:

«Протоколи сіонських мудреців», так нескінченно ненависні євреям, демонструють, у якій величезній мірі все існування цього народу ґрунтується на безперервній брехні. . . . Як тільки ця книга стане надбанням суспільства, єврейську загрозу можна буде вважати подоланою.

1927 р.
Генрі Форд публічно просить вибачення за публікацію «Протоколів», які він визнає "грубою підробкою". Форд дає розпорядження спалити решту копій «Міжнародного єврейства» та наказує закордонним видавцям припинити публікацію цієї книги. Видавці ж ігнорують вказівки Форда.

1933 р.
Нацисти приходять до влади в Німеччині. До початку Другої світової війни нацистська партія встигає опублікувати щонайменше 23 видання «Протоколів».

1935 р.
Суд швейцарського Берну виносить вирок місцевій нацистській партії, звинуваченій у розповсюдженні «Протоколів» на пронацистській демонстрації. Вальтер Мейер, головуючий суддя, називає «Протоколи» «безглуздою нісенітницею».

1938 р.
Американський «радіосвященник» отець Чарльз Е. Коглін публікує «Протоколи» у своїй газеті «Соціальна справедливість».

1943 р.
«Протоколи» видано в окупованій німцями Польщі.

1964 р.
Юридичний комітет Сенату США випускає доповідь під назвою «Протоколи сіонських мудреців: сфабрикований "історичний" документ». Комітет оголосив висновок: “Підкомітет вважає, що розповсюджувачі “Протоколів” – це розповсюджувачі неамериканських упереджень, які поширюють ненависть та розбрат серед американського народу".

1974 р.
«Протоколи» опубліковані в Індії під назвою «Міжнародна змова проти індійців».

1985 р.
В Ірані Організацією з пропаганди ісламу опубліковане англомовне видання «Протоколів».

1988 р.
Стаття 32 статуту Руху ісламського опору (ХАМАС) говорить: «План сіоністів не має меж. Після Палестини вони прагнуть розширення влади від Нілу до Євфрату. Коли вони перетравлять захоплений регіон, то почнуть прагнути подальшої експансії, й немає цьому кінця. Такий план викладений у “Протоколах сіонських мудреців”, і їхня нинішня поведінка є найкращим доказом наших слів».

1993 р.
«Протоколи» визнані брехнею на московському судовому процесі над ультраправою націоналістичною російською організацією «Память», яка опублікувала цю книгу в 1992 році.

2002 р.
Єгипетське супутникове телебачення транслює міні-серіал на 41 епізод «Вершник без коня», який базується здебільшого на «Протоколах».

2002 р.
Сенат США приймає резолюцію, яка закликає владу Єгипту та інших арабських держав заборонити контрольованому урядом телебаченню транслювати будь-які програми, що легітимізують «Протоколи».

2003 р.
Телевізійний міні-серіал з 30 епізодів під назвою Аль-Шатат («Діаспора») транслюється на телеканалі «Аль-Манар» (Al-Manar), що належить Хезболлі. Серіал зображає «глобальний єврейський уряд», точно як описано в «Протоколах».

2003 р.
На виставці священних книг монотеїстичних релігій в Александрійській бібліотеці в Єгипті поруч з Торою була представлена копія «Протоколів». ЮНЕСКО публічно засудило цю виставку.

2004 р.
«Протоколи» опубліковані в Окінаві, Японія.

2005 р.
У виданні «Протоколів», опублікованому в Мехіко, припускається, що Голокост був організований сіонськими мудрецями в обмін на заснування Держави Ізраїль.

2005 р.
У виданні «Протоколів сіонських мудреців», затвердженому Міністерством інформації Сирії, стверджується, що сіонські мудреці координували терористичні напади на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року.

2007
Звичайний пошук «Протоколів» в Інтернеті пропонує кілька сотень тисяч сайтів.