Протоколи сіонських мудреців: ключові дати
«Протоколи сіонських мудреців» є найбільш розповсюдженим антисемітським виданням сучасності. Нижче наведено перелік вибраних дат, пов’язаних з його публікацією та розповсюдженням.
«Протоколи сіонських мудреців» є найбільш розповсюдженим антисемітським виданням сучасності. Воно засноване на фальшивих теоріях змови про те, що євреї готують план з метою захоплення світу.
У «Протоколах» стверджується, що вони є таємними письмовими записами зустрічей, які нібито проводила група під назвою «Сіонські вчені мудреці». Записи зустрічей — фальшивка. Ці зустрічі ніколи не відбувалися, а згадані лідери, так звані сіонські мудреці, ніколи не існували.
Вперше «Протоколи» були опубліковані в Російській імперії в 1903 році. Починаючи з 1920-х років, журналісти, суди та уряди в усьому світі викривали ці протоколи як брехню. Тим не менш, вони продовжують виходити багатьма мовами та в різних країнах, включаючи США. Сьогодні «Протоколи» поширюються в друкованому вигляді, на телебаченні, в Інтернеті та соціальних мережах.
Наведені нижче дати показують, як цей потужний засіб антисемітської пропаганди поширювався з плином часу.
Квітень 1903 року
Під час погрому в Кишиневі винуватці смертоносного насильства проти євреїв неодноразово згадують ім’я Павла Крушевана. Крушеван був успішним письменником і запеклим антисемітом. Пізніше, у 1903 році, газета, що належала Крушевану, публікує першу версію «Протоколів сіонських мудреців».
Осінь 1903 року
Упорядковану версію «Протоколів» вперше публікують у Санкт-Петербурзі, Росія. Вона з’являється на сторінках газети «Знамя» («Прапор»).
1905 рік
Російський містик і плідний письменник Сергій Нілус включає «Протоколи» як додаток до своєї книги «Велике в малому: пришестя антихриста й царства диявола на землі». Нілус представляє євреїв як агентів сатанинських сил, які прагнуть знищити світ.
1917 рік
Російський цар зрікається престолу в розпал березневої народної революції. Створено російський Тимчасовий уряд. Тієї ж осені більшовицька партія (пізніше Комуністична партія) перебирає владу в Тимчасового уряду. Деякі противники революції повторюють ідеї з «Протоколів». Вони звинувачують євреїв у тому, що вони принесли комунізм до Росії.
1918–1921 роки
Під час Громадянської війни в Росії антикомуністичні армії публікують «Протоколи» та інші антисемітські пропагандистські матеріали. Погроми проти євреїв, насамперед в Україні, призводять до загибелі десятків тисяч людей.
1919 рік
Антикомуністичні емігранти, які тікають до Європи після російської революції, забирають «Протоколи» із собою.
У Німеччині виходить перше неросійськомовне видання «Протоколів». Десять років потому, у 1929 році, нацистська партія отримує авторські права на це видання. До 1938 року видавництво нацистської партії випустить 22 наклади «Протоколів».
1920 рік
«Протоколи» публікують у Франції, Англії, Сполучених Штатах та Японії. Ці видання звинувачують у російській революції 1917 року єврейських змовників. Вони також попереджають про поширення комунізму чи більшовизму на Захід.
1920 рік
Люсьєн Вольф, британський журналіст і дипломат, публікує книгу «Єврейський жупел та підроблені протоколи сіонських мудреців». У цій книзі Вольф викриває «Протоколи» як брехню. Він наводить докази того, що німецький роман «Біарріц» (1868 року) містить ідеї, які були використані для створення «Протоколів».
1920 рік
Газета автовиробника Генрі Форда, «Дірборн індепендент», публікує серію статей із 91 частини, засновану на «Протоколах». Книжкову версію під назвою «Міжнародне єврейство» перекладають щонайменше 16 мовами.
Серпень 1921 року
Лондонська газета «Таймс» виявляє, що «Протоколи» значною мірою скопійовані з французької політичної сатири: «Діалог у пеклі між Макіавеллі та Монтеск’є» Моріса Жолі (1864 року). У «Діалозі в пеклі» немає жодної згадки про євреїв. «Таймс» оголошує «Протоколи» «фальшивкою» та «незграбною підробкою».
1921 рік
«Протоколи» публікують в Італії, Швеції та Норвегії.
Репортер «Нью-Йорк Геральд» Герман Бернстайн публікує «Історію брехні. Протоколи сіонських мудреців». Це перший випадок, коли «Протоколи» викривають як шахрайство перед американською аудиторією.
1923 рік
Провідний ідеолог нацизму Альфред Розенберґ пише книгу «Протоколи сіонських мудреців та єврейська світова політика». Завдяки зусиллям Розенберґа про «Протоколи» дізналися деякі лідери нацистської партії, зокрема Адольф Гітлер.
1923 рік
«Протоколи» публікують у Польщі.
1924 рік
Беньямін Зеґель, єврейський журналіст із Німеччини, пише книгу Die Protokolle der Weisen von Zion, kritisch beleuchtet (Протоколи сіонських мудреців, критично висвітлені). Книга Зеґеля ще більше викриває «Протоколи» як підробку.
1924 рік
Йозеф Геббельс згадує про «Протоколи» у своєму щоденнику. Він пише:
«Я вважаю, що «Протоколи сіонських мудреців» є підробкою. . . . [Однак] я вірю у природню, але не фактичну істину «Протоколів»».
У 1933 році Геббельс стане нацистським міністром народної просвіти й пропаганди.
1925 рік
Адольф Гітлер публікує свою автобіографію «Майн кампф». У ній він пише про «Протоколи», щоб підкріпити свої антисемітські заяви та теорії змови.
1925 рік
«Протоколи» публікують у Дамаску, Сирія, центрі культури та націоналізму на Близькому Сході. Цей перший арабський переклад «Протоколів» широко розповсюджується.
1927 рік
Генрі Форд публічно просить вибачення за публікацію книги «Міжнародне єврейство». Форд дає розпорядження вилучити з обігу решту примірників. Він також просить закордонних видавців припинити публікацію книги. Однак вони його ігнорують.
1929 рік
Нацистська партія отримує авторські права на німецькомовне видання «Протоколів» 1919 року.
1933 рік
Адольфа Гітлера призначають канцлером Німеччини, прокладаючи шлях до нацистської диктатури. Нацистська пропаганда відіграє невід’ємну роль у поширенні антисемітських ідей Нацистської партії. Вона також сприяє переслідуванню, а згодом і вбивствам європейських євреїв. Юліус Штрайхер, видавець антисемітської газети Нацистської партії «Дер Штюрмер», починає публікувати передовиці, які пропагують «Протоколи».
1934 рік
Південноафриканський націонал-соціалістичний рух неєвреїв (нацистське угрупування, також відоме як «сірі сорочки») притягують до суду й штрафують за розповсюдження документа, схожого на «Протоколи». Одна з колегій Верховного суду Південної Африки постановляє, що «Протоколи» є брехнею.
1935 рік
У 1935 році швейцарський суд виносить рішення проти Швейцарського національного фронту (нацистського угрупування) за розповсюдження німецькомовного видання «Протоколів» на публічній демонстрації. Суддя першої інстанції називає «Протоколи» «смішною нісенітницею». Це рішення стало результатом судового позову, поданого в 1933 році двома єврейськими організаціями в Берні, Швейцарія.
1938 рік
До 1938 року видавництво нацистської партії (Franz Eher Verlag) випустило 22 наклади «Протоколів» у Німеччині.
У Сполучених Штатах отець Чарльз Е. Кофлін публікує «Протоколи» у своїй газеті «Соушал Джастіс». Кофлін був католицьким священиком у районі Детройта. Протягом 1930-х років він звертався до мільйонів слухачів через свої радіопроповіді.
1943 рік
Під час Другої світової війни німецька влада публікує видання «Протоколів» та інших текстів, які поширюють брехню про єврейські змови в окупованих Німеччиною Франції, Бельгії та Польщі. Вони також публікують «Протоколи» російською, українською та білоруською мовами.
1943 рік
В арабомовних передачах, що звучать на берлінських радіостанціях, муфтій Єрусалиму Хадж Амін аль-Хусейні повторює теми «Протоколів». Він стверджує, що володіє «секретними сіоністськими документами», які підтверджують нібито плани євреїв знищити ісламські святині в підконтрольній Британії підмандатній Палестині.
1964 рік
Юридичний підкомітет Сенату США оприлюднює звіт, в якому заявляє, що «Протоколи» є «навмисною містифікацією». У звіті «Протоколи» названі «тарабарщиною». Він також вказує на той факт, що в книзі використовується той самий метод пропаганди «великої брехні», який використовував Гітлер.
1974 рік
«Протоколи» публікують в Індії під назвою «Міжнародна змова проти індійців».
1985 рік
В Ірані видають англомовне видання «Протоколів». Її видавцем є Організація ісламської пропаганди.
1988 рік
Терористична організація ХАМАС публікує свій статут. Стаття 32 посилається на «Протоколи» для виправдання закликів до знищення як єврейського народу, так і Держави Ізраїль.
1993 рік
Російський суд визнає «Протоколи» підробкою. Суд також заявляє, що їхня публікація є антисемітським актом.
2000 рік
Іранський уряд публікує видання «Протоколів» мовою фарсі.
2002 рік
Приватний єгипетський телеканал транслює фільм «Вершник без коня». Це 41-серійний серіал, який значною мірою ґрунтується на «Протоколах».
2002 рік
Сенат США ухвалює резолюцію щодо використання «Протоколів» за кордоном. Сенат США закликає владу Єгипту та інших арабських держав заборонити контрольованому урядом телебаченню транслювати будь-які програми, що легітимізують «Протоколи».
2003 рік
30-серійний телевізійний мінісеріал під назвою «Аль-Шатат» («Діаспора») транслюється на телеканалі «Аль-Манар» (Al-Manar), що належить Хезболлі. Серіал зображає «глобальний єврейський уряд», точно як описано в «Протоколах».
2003 рік
На виставці священних книг в Александрійській бібліотеці в Єгипті поруч із Торою представлена копія «Протоколів». Тора — найсвященніший єврейський текст, який містить перші п’ять книг Біблії. ЮНЕСКО публічно засуджує виставку.
2004 рік
Іранський арабомовний телеканал «Аль-Алам» (Al-Alam) транслює документальний серіал, який спирається на «Протоколи». Серіал стверджує, що євреї контролюють Голлівуд. Він також заперечує факт Голокосту.
2004 рік
«Протоколи» публікують на Окінаві, Японія.
2005 рік
Видання «Протоколів» публікують у Мехіко. У ньому припускається, що Голокост був організований єврейськими змовниками в обмін на заснування Держави Ізраїль.
2005 рік
Публікується видання «Протоколів», затверджене Міністерством інформації Сирії. У ньому стверджується, що сіонські мудреці координували терористичні атаки на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року.
2012 рік
Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад (на посаді з 2005 по 2013 рік) використовує теми з «Протоколів». Він стверджує, що євреї спланували Першу та Другу світові війни. Він також каже, що євреї контролюють уряд США.
2020 рік
«Протоколи» використовуються для підтримки антисемітської брехні про те, що євреї несуть відповідальність за пандемію COVID-19.
2024 рік
У звіті Державного департаменту США пояснюється, що «Протоколи» зберігають значний вплив у Росії, країні свого походження. У звіті підкреслюється, що «Протоколи» є фальшивкою, покликаною сприяти ненависті до євреїв.