Як різні цілі та політичні системи формували расизм у нацистській Німеччині й Сполучених Штатах Америки?

Деякі дискримінаційні та сегрегаційні заходи в нацистській Німеччині та США протягом одного й того ж періоду були схожі. Однак цілі расистської політики та характер політичних систем, в рамках яких вони існували, були різні. Метою расизму в Сполучених Штатах була постійна сегрегація та експлуатація афроамериканців майже у кожному аспекті суспільного життя, часто насильницькими засобами. (Незначна частина суспільства Сполучених Штатів прагнула депортувати чорношкірих до Африки). Початковою метою нацистської Німеччини було створення расово чистої Німеччини, вільної від євреїв. Щоб змусити євреїв залишити країну, використовували такі методи, як ізоляція, зубожіння й терор. У розпал німецького панування в Європі під час Другої світової війни метою став геноцид усіх європейських євреїв.

Нацистська Німеччина була диктатурою. Отже, Гітлер і нацистська партія мали контроль над політичними, соціальними та культурними установами. Нацистські лідери відверто й систематично відхиляли ідею рівності людей. Вони агресивно пропагували й впроваджували расизм на рівні національного законодавства. Нацистський режим вважав євреїв смертельною загрозою для німецького народу. Нацисти також переслідували інші групи, що їх вважали біологічно «меншовартими». Оскільки нацисти тримали в руках усю владу, німецькі євреї та всі, хто виступав проти нацистських расових ініціатив, мали небагато можливостей захистити себе через політичну систему.

Попри оспіваний у США ідеал, уявлення, що «всіх людей створено рівними» не поширювалося на афроамериканців. За умов американської демократії, ті, хто був проти несправедливих законів і заходів, мали можливість висловити свою думку. Наприклад, є такі конституційні права, як вільна преса та свобода слова. Часто ризикуючи втратити власне життя та засоби до існування, афроамериканці намагалися боротися з переважаючими силами, щоби протистояти расизму. Вони пробували захистити свої громадянські права, указуючи на те, як їхнє становище викриває лицемірство американського ідеалу «рівності перед законом».

Роль національного уряду в організації та скоєнні насильства також відрізнялася в цих двох країнах. У нацистській Німеччині саме Гітлер та інші нацистські лідери організовували й чинили залякування та насильство. Вони також підтримували насильницькі дії місцевих активістів. Організоване державою насильство включало «Кришталеву ніч» (Kristallnacht) 9–10 листопада 1938 року. У всій країні коїлися терористичні напади на євреїв та єврейське майно. Також саме нацистські лідери відповідали за створення та впровадження «Остаточного розв’язання». Це була систематична програма геноциду, спрямована проти євреїв у Європі під час Другої світової війни. 

У США, особливо на расистському півдні епохи «Законів Джима Кроу», низове насильство й терор відбувалися впродовж довгого часу. Групи білих американців, натхненні ідеологією переваги білої раси, самостійно ініціювали такі заходи. Часом вони робили це у відповідь на перетин уявних расових меж темношкірими американцями. Але часто для їхніх дій не було жодних причин. Ці наповнені ненавистю білі люди били, принижували, катували й лінчували темношкірих, за що не несли жодної відповідальності перед законом. Місцева влада явно чи приховано схвалювала ці дії. Часто в газетах заздалегідь друкували оголошення про лінчування. Місцеві, штатові й національні органи влади бачили ці оголошення та не вживали жодних заходів, щоб запобігти вбивствам.

Расизм та антисемітизм залишаються проблемою

Расизм та антисемітизм зберігаються в Сполучених Штатах, Європі та інших країнах, попри те, що сучасна наука повністю відкинула поняття про існування біологічно визначених «рас», що панувало в першій половині ХХ-го століття.

Після Другої світової війни та Голокосту євгеніку було поставлено під сумнів з декількох причин. Частково це було пов’язано з геноцидом та іншими злочинами, вчиненими в ім’я нацистської расової ідеології. Іншою причиною дискредитації євгеніки став розвиток наукових знань у галузі генетики людини. Дослідження показали, що «рас» з окремими генофондами не існує. У всіх людей ДНК приблизно на 99,9 % однакова. Крім того, дослідження показали, що генетичне коріння всіх людських популяцій має спільне походження у Східній Африці.

Сьогодні науковці здебільшого згідні, що «раса» не є генетичним або біологічним поняттям. Радше «раса» це культурне й соціальне поняття, яке змінювалося залежно від часу, місця та обставин. Іншими словами, це людський винахід.

Протягом історії ненависть, спрямована на певну групу людей, зберігалася, навіть якщо обґрунтування іноді змінювалися. Незалежно від обґрунтування, переслідування осіб на підставі кольору шкіри, релігії, етнічної чи національної належності надаліпризводить до дискримінації, гоніння та насильства, зокрема масових злочинів і геноциду.