Що ми дізналися про фактори ризику та застережні ознаки геноциду?

Фактори ризику та застережні ознаки

Геноциди повторювалися із часів Голокосту. Наприклад, геноцид мав місце в Руанді в 1994 році, а також в Сребрениці в Боснії в 1995 році.  

Кожен геноцид є унікальним, але більшість із них має деякі спільні ознаки. Так само, як існували ключові умови, що уможливили Голокост, сьогодні існують чіткі фактори ризику геноциду. Ось деякі з найбільш поширених:

• Нестабільність. Однією з найбільш явних ознак можливості геноциду є масштабна нестабільність. Нестабільність може бути наслідком збройного конфлікту або подій, які загрожують владі режиму, таких як переворот, революція або повстання. Нестабільність може збільшити ризик геноциду з кількох причин. Лідери можуть відчувати загрозу, громадяни можуть відчувати незахищеність, а дія закону може бути призупинена або його можуть ігнорувати. За таких обставин лідери та громадяни можуть бути більш схильні обрати насильство, аби захистити себе й те, що становить для них цінність.  
• Ідеологія. Геноцид часто відбувається, коли лідери вважають, що деякі люди в країні є меншовартими або небезпечними через свою расову, релігійну, національну або етнічну належність. У Руанді лідери етнічної більшості народності хуту вважали, що етнічна меншина народність тутсі хоче домінувати над хуту. У Боснії сербські лідери вважали, що боснійці-мусульмани становлять загрозу свободі та культурі сербів — православних християн.
• Дискримінація та насильство над групами. Там, де відбувається геноцид, зазвичай раніше мали місце акти дискримінації, переслідування та насильства щодо людей, які належать до певної групи. У Руанді тутсі стикалися з різними формами дискримінації. Попередні десятиліття відзначилися кількома випадками масового насильства щодо народності тутсі. Крім того, збройні сили боснійських сербів скоїли численні воєнні злочини й злочини проти людства щодо боснійських та хорватських громад, перш ніж вчинити геноцид у Сребрениці.

Фактори, які можуть поставити країну під загрозу геноциду, можуть існувати протягом тривалого часу, не призводячи до геноциду. Деякі з застережних ознак того, що ризик геноциду зростає, такі:

• Небезпечні висловлювання. До і під час геноциду часто поширені висловлювання, які розпалюють ненависть. Такі сповнені ненависті висловлювання пропагують думку про те, що члени певної групи є лихими й небезпечними. Коли такі висловлювання походять від впливових лідерів і ширяться завдяки урядовій пропаганді або популярним ЗМІ, вони здатні переконати слухачів у тому, що насильство проти цієї групи є виправданим. Це також може спонукати деяких людей чинити насильство над членами цієї групи. Усі лідери геноциду в Руанді та Боснії використовували сповнені ненависті висловлювання щодо жертв геноциду.
• Збройні формування. Перш ніж учинити геноцид, лідери часто створюють спеціальні групи, які поділяють їхню ідеологію та цілі. Наприклад, у 1925 році Гітлер створив у Німеччині загони СС (Schutzstaffel; Захисні загони). Лідери забезпечують ці групи зброєю та надають їм військову підготовку. Вони використовують їх для вчинення насильства над членами певної групи. Під час геноциду в Руанді ополчення «інтерахамве» було відповідальним за вбивства в певних регіонах.
• Збройний конфлікт. Геноцид найчастіше відбувається під час збройного конфлікту. Геноциди в Руанді та Боснії сталися в часи громадянських воєн. Голокост і геноцид у Вірменії сталися в період міжнародних воєн. Геноцид може статися, якщо одна або обидві сторони збройного конфлікту починають чинити насильство вже не тільки проти ворожих солдатів, але й цивільних груп, що їх вважають силами, які підтримують противника. Масові злочини проти цивільного населення, яке належить до певної групи, можуть спричинити ескалацію насильства й збільшити ризик геноциду через посилення ворожнечі між групами. Це може спровокувати акти помсти, заохочує добровольців долучатися до воюючих сторін і надає лідерам привід здійснити широкомасштабну операцію проти членів певної групи.

Конкретні фактори, які призвели до геноциду в Європі, Руанді та Боснії, були дуже різними. Однак у кожному випадку були присутні явні фактори ризику та застережні ознаки. Усі, хто організовує та здійснює геноцид, покладаються на активну допомогу великої кількості чиновників і простих людей, а також тих, хто мовчки спостерігає, не втручається, а іноді й отримує вигоду від переслідувань та вбивств своїх сусідів.

Ранні застережні ознаки

Сьогодні міжнародна спільнота докладає зусиль, щоби стежити за факторами ризику й застережними ознаками геноциду. Виявлення цих ознак може допомогти світу заздалегідь вжити заходів, аби попередити вбивства. Оскільки геноцид зазвичай відбувається в контексті інших масових злочинів, зусилля з попередження геноциду зосереджуються не лише на самому геноциді, але й на інших діях, визначених як «злочини-звірства».  Геноцид, воєнні злочини та злочини проти людства сьогодні мають спільну назву «злочини-звірства» або «масові злочини».

Дізнаючись більше про фактори ризику, застережні ознаки та події, які призвели до геноциду в минулому, ми тим самим вивчаємо способи запобігання геноциду в майбутньому. Проєкт раннього попередження геноциду, розроблений Музеєм і Дартмутським коледжем, надає нам перший у своєму роді інструмент для попередження законодавців і громадськості про місця, де існує найбільший ризик масових злочинів. Об’єднавшись, люди в усьому світі можуть закликати до дій, поки не пізно.