«Кришталева ніч»

«Кришталева ніч» — це загальнонаціональні насильницькі антиєврейські заворушення, що відбулися по всій нацистській Німеччині 9 і 10 листопада 1938 року. Під час «Кришталевої ночі» групи нацистів та інших німців нападали на єврейські культові споруди, магазини та підприємства, будинки і людей. Серед злочинців були чиновники нацистської партії та члени нацистських партійних організацій, особливо СА, СС і Гітлер’югенду. Участь брали також німецькі цивільні особи, не пов'язані з цими нацистськими організаціями. Багато хто скористався можливістю вкрасти речі з розгромлених єврейських будинків і підприємств, а також публічно принизити своїх сусідів-євреїв.

Вищі нацистські лідери координували й підбурювали заворушення «Кришталевої ночі». Однак вони хотіли, щоб це виглядало як незапланований вибух народного гніву проти євреїв. Вони зобразили це насильство як спонтанну реакцію на вбивство єврейським підлітком незначного німецького дипломата. Але насильство не було спонтанним. Нацистські чиновники використали цей інцидент як привід для початку заворушень. 

«Кришталева ніч» — це підтримуваний державою вандалізм і підпали. Нацистський міністр пропаганди Йозеф Геббельс та інші провідні нацисти активно координували ці заворушення за підтримки лідера нацистів Адольфа Гітлера. 

Чому ця подія називається «Кришталева ніч»? 

Загальнонаціональний антиєврейський погром, що відбувся у листопаді 1938 року, відомий під багатьма назвами. 

У листопаді 1938 року нацистська німецька влада зазвичай називала ці події Aktion (що означає «операція» або «акція»). Іноді вони називали це «єврейською акцією» або «акцією помсти». 

Окремі євреї та єврейські організації часто називали ці події погромом. Слово погром походить із російської мови й використовується з 19 століття для опису масового насильства проти євреїв у Російській імперії та за її межами. Використовуючи цей термін, єврейські оглядачі помістили цю подію в довгу історію антисемітизму й антиєврейського насильства. Слово «погром» також часто з'являлося в американській пресі, яка висвітлювала події «Кришталевої ночі» .

Зрештою, термін Reichskristallnacht став популярним серед німецької громадськості за часів нацизму. Це слово означає «Кришталева ніч Рейху». Воно було пов’язане з уламками розбитого віконного скла, якими були встелені німецькі вулиці. Термін «Кришталева ніч Рейху» згодом було скорочено до «Кришталева ніч». Англійською мовою «Кришталеву ніч» часто перекладають як «Ніч битого скла».

Сьогодні події «Кришталевої ночі» німецькою мовою зазвичай називають Reichspogromnacht (Ніч погрому Рейху) або Novemberpogrom (Листопадовий погром).

Прелюдія до «Кришталевої ночі»

1938 рік — рік, коли відбулася «Кришталева ніч» — став переломним для нацистської Німеччини. Того року нацистська Німеччина почала більш агресивно переслідувати свої ідеологічні цілі. Вона розширила свою територію, анексувавши Австрію в березні й Судетську область у вересні-жовтні. 

Також протягом 1938 року нацистський режим запроваджував дедалі більш обмежувальні й жорстокі антиєврейські заходи. Їхньою метою було вигнати євреїв із нацистської Німеччини. У цьому контексті нацистський режим націлився на євреїв із польським громадянством і паспортами, які проживали в Німеччині та на анексованих нею територіях. 27–29 жовтня 1938 року німецька влада схопила й депортувала понад 17 000 євреїв, багато з яких народилися в Німеччині.1Footnote 11 Цей захід, який часто називають Polenaktion (Польська акція), став першою масовою депортацією євреїв із нацистської Німеччини. 

Серед тих, кого нацистська німецька влада депортувала, була родина Гриншпанів. Зіндель і Рифка Гриншпан (які іммігрували до Німеччини в 1911 році) були депортовані з Ганновера до Збоншиню в Польщі разом із двома своїми дітьми. Їхній 17-річний син Гершель на той час мешкав у Парижі. Дізнавшись про депортацію своєї сім'ї, Гершель пішов до німецького посольства в Парижі. Там, уранці 7 листопада, він підстрелив незначного німецького дипломата Ернста фон Рата, смертельно поранивши його. Гриншпан, імовірно, вчинив так через гнів, викликаний депортацією з Німеччини його батьків, братів і сестер та інших євреїв із польським громадянством.

Нацистський режим вирішив використати цей напад як привід для початку антиєврейських заворушень. Починаючи із 7 листопада, міністр пропаганди Геббельс координував реакцію німецької преси на розстріл Рата. Нацистські газети широко висвітлювали цей напад. Вони підбурювали до антиєврейського насильства, звинувачуючи у стрілянині всіх євреїв. Нацистський режим стверджував, що Гриншпан був частиною світової єврейської змови. Подекуди місцеві нацисти брали справу у свої руки, нападаючи на синагоги й підприємства, що належали євреям. 

Підбурювання до «Кришталевої ночі»: вечір середи, 9 листопада 1938 року

Нацистський гнів через розстріл Рата сягнув апогею ввечері 9 листопада. 

17:30, 9 листопада 1938 року: смерть Рата

9 листопада лідери нацистської партії з усієї Німеччини зібралися в Мюнхені на щорічне вшанування пам'яті «Пивного путчу» — невдалої спроби Гітлера захопити владу в Німеччині в 1923 році. Того вечора Гітлер та інші нацистські лідери дізналися, що Ернст фон Рат помер від отриманих поранень. З цього моменту події «Кришталевої ночі» почали стрімко розгортатися.

21:30–22:00, 9 листопада 1938 року: промова Геббельса

Отримавши звістку про смерть Рата, Гітлер і Геббельс вирішили спровокувати загальнонаціональні антиєврейські заворушення. Близько 21:30 або 22:00 Геббельс виголосив палку антисемітську промову перед нацистськими високопосадовцями, що зібралися в Мюнхені. Після виступу нацистські чиновники зателефонували до своїх округів і передали вказівки Геббельса своїм підлеглим.

23:55, 9 листопада 1938 року: накази ґестапо

Генріх Мюллер, начальник ґестапо, видав внутрішнє розпорядження про широкомасштабну акцію проти євреїв. Він наказав заарештувати 20 000–30 000 єврейських чоловіків. Також він доручив поліції зосередитися на затриманні «заможних євреїв».

1:20 ночі, 10 листопада 1938 року: інструкції Гейдріха для поліції

О 1:20 ночі начальник Поліції безпеки та СД Райнгард Гейдріх віддав більш детальні накази німецьким поліцейським силам. Він наказав поліції не втручатися в те, що він назвав «демонстраціями». Натомість він доручив їм зробити наступне:

• переконатися, що заворушення не загрожують життю та майну неєвреїв;
• гарантувати, що учасники заворушень не вкрали жодних речей із єврейських будинків і магазинів, які стали об'єктом вандалізму; 
• вилучити всі архіви синагог і передати їх до Служби безпеки (Sicherheitsdienst, або SD); та 
• заарештовувати молодих, здорових і заможних єврейських чоловіків.

Наказ Гейдріха означав, що поліція отримала вказівку дозволяти скоювати злочини, включаючи вандалізм і підпали, без втручання. 

«Кришталева ніч»: насильство 9–10 листопада 

Пізно ввечері 9 листопада вказівки щодо заворушень поширилися від нацистських лідерів у Мюнхені до інших частин Німеччини й анексованих нею територій. Посеред ночі й наступного дня групи нацистів, пов'язаних із СА, СС та Гітлер’югендом, розпочали напади. У маленьких містечках і великих містах вони лютували у своїх громадах. Іноді вони були вдягнуті в нацистську форму. Інколи — з'являлися в цивільному одязі. Пересічні німецькі громадяни часто приєднувалися до заворушень. Кривдники й жертви нерідко знали один одного, особливо в невеликих містах і селах.

Палаючі синагоги

Під час «Кришталевої ночі» групи нацистів знищили понад 1400 синагог по всій Німеччині та на анексованих нею територіях. Вони також зруйнували інші єврейські релігійні й громадські будівлі, включаючи молитовні будинки на єврейських кладовищах. У більшості випадків місцеві нацисти підпалювали синагоги. Іноді вони використовували вибухівку, щоб зруйнувати будівлі. Місцеві пожежники стояли осторонь. Вони отримали наказ лише не допустити перекидання вогню на сусідні будівлі. 

Німецькі синагоги горіли всю ніч і наступного дня на очах у громадськості. У багатьох випадках палаюча синагога ставала публічним видовищем, що збирало натовпи глядачів. У деяких місцевостях євреїв змушували прибирати уламки.

У низці міст німецьких школярів приводили, щоб вони спостерігали за цим публічним видовищем і брали в ньому участь. 

Осквернення Тори 

У рамках безглуздого знищення єврейських молитовних будинків нацисти також оскверняли релігійні тексти та інші священні єврейські предмети й одяг, такий як талеси. По всій Німеччині й на анексованих територіях групи нацистів знищували священні сувої Тори, кидаючи їх на землю, розриваючи, спалюючи або кидаючи в річки.

У деяких випадках зловмисники змушували місцевого рабина та інших членів єврейської громади спостерігати за цими блюзнірськими діями або навіть брати в них участь. 

Вандалізм щодо єврейського бізнесу

По всій Німеччині та на анексованих нею територіях групи нацистів розгромили тисячі єврейських магазинів і підприємств. Вони розбивали скляні вітрини, знищували товар і малювали графіті. Незважаючи на те, що режим наказав людям не мародерствувати, крадіжки були поширеним явищем. Це стало кульмінацією майже п'яти років нацистської пропаганди, бойкотів і погроз.

Вторгнення і вандалізм у єврейських оселях

Групи озброєних нацистів вдиралися в тисячі єврейських будинків і плюндрували їх, тероризуючи мешканців. У деяких випадках вони вибивали двері, щоб проникнути всередину. Зловмисники кидали каміння та цеглу у вікна єврейських будинків. Це часто відбувалося посеред ночі, коли євреїв витягали з їхніх ліжок. 

Заворушники викидали з вікон меблі, били посуд, скляні вироби, вікна та дзеркала. Вони виривали сторінки з їхніх книг. Вандали нищили постільну білизну, годинники, іграшки, твори мистецтва, музичні інструменти, одяг та інші особисті речі єврейських родин. Злочинці використовували кувалди і сокири, щоб розбивати речі. Вони розрізали ножами ковдри й подушки, вкриваючи будинки та вулиці пір'ям. Вони використовували воду і чорнило, щоб знищувати інші предмети. У багатьох випадках зловмисники викрадали у євреїв цінні речі. У деяких містах натовпи нацистів навіть нападали на єврейські сиротинці, будинки для людей похилого віку та лікарні.

Насильницький напад на будинки євреїв був шокуючим злочином для його жертв. Раніше більшість антиєврейських заходів були публічними і стосувалися праці та бізнесу. «Кришталева ніч» зруйнувала ілюзію, що для євреїв дім може бути притулком від суспільного остракізму й небезпеки. 

Публічне приниження та знущання над євреями 

Також під час «Кришталевої ночі» нацисти публічно принижували і знущалися над євреями. Вони змушували їх виконувати принизливі завдання. Ці завдання різнилися від міста до міста, включаючи примушування євреїв виконувати гімнастику й інші вправи, незалежно від віку чи стану здоров'я; повзати й гавкати, як собаки; танцювати на честь погрому; співати нацистських пісень; читати вголос «Майн кампф» Адольфа Гітлера. 

У знущаннях брали участь натовпи німців. Вони плювали на своїх єврейських сусідів, глузували з них і поливали брудом. Жертви часто були одягнені в піжами.

Напади та вбивства євреїв

Під час «Кришталевої ночі» натовпи нацистів жорстоко нападали на євреїв і навіть вбивали їх. Вдираючись у будинки, групи нацистів часто били і фізично знущалися над євреями. Є задокументовані випадки сексуального насильства, розстрілів та ножових поранень євреїв 9–10 листопада.

Сотні євреїв загинули під час «Кришталевої ночі» та внаслідок неї. Деякі з них були навмисно вбиті під час заворушень. Проти інших використовували вогнепальну, холодну зброю або били настільки жорстоко, що вони згодом померли від отриманих ран. Крім того, євреї помирали через медичні проблеми, такі як серцеві напади, спричинені шоком від заворушень. Під час і після «Кришталевої ночі» сотні євреїв покінчили життя самогубством. 

Арешти та ув'язнення єврейських чоловіків у концентраційних таборах

Під час «Кришталевої ночі» поліція за наказом вищих нацистських чиновників заарештувала десятки тисяч єврейських чоловіків. Це був перший випадок, коли нацистський режим масово ув'язнював євреїв лише за те, що вони були євреями. Ці арешти навели жах єврейську громаду. 

Відповідно до наказів Мюллера і Гейдріха, німецька поліція почала проводити арешти рано вранці 10 листопада. Бійці СС і СА допомагали німецькій поліції, часто затримуючи і знущаючись над єврейськими чоловіками. Зазвичай, заарештованих чоловіків утримували у місцевій в'язниці, поліцейському відділку або великому місці утримання. У багатьох випадках влада вела заарештованих вулицями міста на очах у місцевої громади. 

Частину заарештованих звільнили, але більшість перевели до концентраційних таборів Дахау, Бухенвальд і Заксенгаузен. Загалом у цих трьох таборах було ув'язнено близько 26 000 єврейських чоловіків. Табірна система не була належним чином підготовлена для такої кількості в'язнів. Єврейські чоловіки були розміщені в примітивних, переповнених приміщеннях, в антисанітарних умовах. У таборах охоронці СС поводилися з єврейськими чоловіками жорстоко і брутально, регулярно кричали на них і били. Сотні людей загинули внаслідок жорстокого поводження з ними. 

Більшість єврейських чоловіків були звільнені через кілька тижнів. У деяких випадках їм доводилося переписувати свій бізнес або доводити, що вони мають намір емігрувати. Їхні дружини, матері та інші члени сімей часто хоробро протистояли нацистському режиму, щоб допомогти їм здобути свободу.

Фото

Перший концентраційний табір (Фото)

Багато перших концентраційних таборів були імпровізованими. На цій фотографії на борту судна, що використовувалося як плавучий концентраційний табір, відбувається перекличка для політичних в’язнів. Табір «Охстумзанд» біля Бремена (Німеччина), 1933 або 1934 рік.

Джерело:

• Staatsarchiv Bremen

Нацистський режим і наслідки «Кришталевої ночі»

Заворушення «Кришталевої ночі» тривали близько 24 годин. Коли насильство припинилося, нацистський режим почав боротися з економічними, правовими й суспільними наслідками. Хоча режим координував ці заворушення, нацистські лідери не спланували його ретельно. Те, як саме вони впораються з наслідками, було питанням імпровізації.

Припинення насильства

О 16:00 10 листопада 1938 року нацистський режим припинив заворушення. 

Йозеф Геббельс виступив по радіо із заявою, у якій, зокрема, сказав наступне: «Зараз видається суворий наказ усьому населенню утриматися від усіх подальших демонстрацій і дій, спрямованих проти єврейства... Остаточна відповідь на єврейське політичне вбивство в Парижі буде дана єврейству шляхом прийняття відповідних законів і указів». 

Ця заява з'явилася на перших шпальтах газет наступного дня. Усередині країни різні лідери нацистської партії також намагалися припинити заворушення. Незважаючи на ці накази, натовп продовжував чинити насильство ще щонайменше протягом наступного дня.

Боротьба з громадською думкою в середині країни 

Масштабні руйнування «Кришталевої ночі» шокували багатьох людей, у тому числі представників німецької громадськості, які були безпосередніми свідками насильства та його наслідків. У той час як багато німців з ентузіазмом брали участь у заворушеннях і публічно принижували своїх єврейських сусідів, багато інших німців цього не робили. Деякі люди втручалися, щоб допомогти. Дехто висловлював солідарність зі своїми єврейськими сусідами або критикував нападників. Особливо непопулярним було безглузде знищення цінного майна. Деякі німці засуджували напади на синагоги, оскільки це були напади на культові споруди. Були навіть деякі заперечення з боку християнських лідерів. 

Сподіваючись сформувати громадську думку на користь нацистів, Геббельс наказав нацистській пресі применшити серйозність подій «Кришталевої ночі». Нацистська пропаганда продовжувала жорстоко нападати на євреїв і демонізувати Гершеля Гриншпана, водночас наголошуючи, що антиєврейські заворушення більше не повторяться.

Примушення євреїв платити за пошкодження майна

Нацистському режиму також довелося мати справу з економічними наслідками заворушень. Деякі нацистські лідери, особливо Герман Герінг, побоювалися, що масштаби майнової шкоди були настільки великими, що це зашкодить німецькій економіці. 12 листопада Герінг провів нараду вищих нацистських лідерів, на якій оголосив накази Гітлера. У тому числі: 

• євреї мають сплатити штраф у розмірі одного мільярда рейхсмарок як «спокуту» за «вороже ставлення єврейства до німецького народу і Рейху»; 
• єврейські власники відповідальні за оплату й усунення шкоди, заподіяної погромниками; і
• євреї не можуть отримати страхові виплати за пошкоджене майно. Натомість платежі будуть конфісковані німецьким урядом.

У підсумку ці заходи змушували євреїв у Німеччині платити нацистському режиму за напади на них. Це ще більше погіршило матеріальне становище німецьких євреїв.

Перед обличчям правових наслідків

Більшість із того, що робили учасники заворушень у ніч із 9 на 10 листопада, було протизаконним. У Німеччині було незаконно підпалювати будівлі, вдиратися до чужих осель і плюндрувати магазини. Однак поліція отримала вказівку не втручатися. Майже у всіх випадках вони дотримувалися цього наказу. 

19 листопада Міністерство юстиції розіслало таємні інструкції німецьким прокурорам, інформуючи їх, як діяти у справах, пов'язаних з подіями 9–11 листопада. Прокурорам було наказано не порушувати справи щодо пошкодження майна синагог, єврейських магазинів та єврейських помешкань. Однак їм було доручено притягати до відповідальності за грабежі, вбивства та інші злочини, скоєні проти арійців. Ґестапо відповідало за проведення первинних розслідувань, і більшість справ було закрито. Зрештою, нацистський режим все ж покарав деяких людей за певні злочини, зокрема, за сексуальне насильство. Більшість винуватців, однак, отримали м'які вироки. 

Антиєврейські закони й постанови після «Кришталевої ночі»

Протягом місяця після «Кришталевої ночі» нацистський режим прийняв низку законів і указів, спрямованих проти євреїв. Серед іншого, ці заходи забороняли євреям носити вогнепальну зброю, відкривати роздрібні магазини, отримувати більшість видів соціальної допомоги та відвідувати державні школи. 28 листопада постановою німецького уряду було дозволено державним і місцевим чиновникам вводити обмеження на те, коли і де євреї можуть з’являтися публічно. Це створило правове підґрунтя для комендантської години та інших заходів, що обмежували пересування євреїв. Врешті-решт, декрет від 3 грудня 1938 року дозволяв захоплення єврейських підприємств і власності. Цей процес, який фактично був масовим розкраданням, отримав назву «арієзація». 

Загалом ці закони і декрети майже повністю витіснили євреїв з економічного та соціального життя Німеччини. Вони сигналізували про серйозну ескалацію антиєврейської політики нацистів. Мета полягала в тому, щоб будь-якими доступними засобами змусити євреїв покинути нацистську Німеччину та конфіскувати якомога більше їхнього майна та грошей.

Міжнародна реакція на «Кришталеву ніч» 

По всій Європі й Північній Америці події листопада 1938 року отримали значне висвітлення в пресі. У Сполучених Штатах газети широко висвітлювали ці заворушення. Президент США Франклін Д. Рузвельт засудив напад нацистської Німеччини на євреїв. Президент також відкликав посла США в Німеччині Г'ю Вілсона назад до США для консультацій. У Великій Британії уряд дозволив благодійним організаціям влаштовувати «кіндертранспорти», які зрештою допомогли тисячам дітей уникнути нацистського режиму. 

Чому «Кришталева ніч» важлива?

«Кришталева ніч» стала переломним моментом. У той час спостерігачі зазвичай називали це дикістю або варварством. Багато хто наполягав на тому, що це порушує основні правила цивілізації та прогресу. 

Конкретні насильницькі дії не були безпрецедентними: вандалізм і напади вже роками були антиєврейською тактикою нацистів. Але «Кришталева ніч» шокувала — тієї ночі напади, пограбування, вандалізм і підпали сталися одночасно, за короткий проміжок часу, по всій Німеччині та її анексованих територіях. Це були не поодинокі акти насильства, а системний терор, підтримуваний державою. 

«Кришталева ніч» послала чіткий сигнал: євреям у Німеччині не раді. Напади на єврейські магазини і підприємства ще більше витіснили євреїв з економічного життя Німеччини. Спалення єврейських культових будівель стерло найпомітніші риси єврейського життя з міських пейзажів Німеччини. Вторгнення в будинки євреїв і знищення їхніх приватних і найінтимніших речей продемонструвало, що ніде в Німеччині євреї не можуть почуватися в безпеці. Арешти невинних євреїв без жодних підстав показали, як далеко нацистський режим був готовий зайти, щоб вигнати євреїв із Німеччини. 

Для євреїв цей меседж пролунав голосно й чітко. Після «Кришталевої ночі» багато хто з них вирішив, що в Німеччині для них немає майбутнього.