Едіт Рімер

Гела Пінскер та Елімелех Рімер одружилися в 1928 році. Через два роки народилася єдина дитина єврейської пари, Едіт. Рімери жили в комфортабельній квартирі в Берліні, в будинку, де також містилися офіси Комуністичної партії Німеччини.

1933–1939 роки. Гітлер заборонив Комуністичну партію, отож її офіси в будівлі Едіт було зачинено. Коли пізніше в ці офіси хтось вдерся, Ґестапо звинуватило в цьому «євреїв». Хоча сім’я Едіт не була причетна до цього, Ґестапо заявило, що коли винуватця не буде знайдено протягом 72 годин, сім’ю буде покарано. Батько швидко відправив Едіт із матір’ю до Польщі, де народилися її батьки. Вони виїхали з Берліна, маючи лише трохи готівки з банку, а батько приєднався до них пізніше.

1940–1945 роки. У 1942 році мати Едіт загинула в Польщі від рук німців. Едіт вивезли до Тарновського ґетто, де вона жила з тіткою. З Тарнова її депортували до Аушвіца, де вишикували в чергу на отруєння газом. Вхід до газових камер мав подвійні двері, і коли в’язнів туди заштовхували, Едіт сховалася, згорнувшись калачиком між двома дверима. Німець, відповідальний за закриття зовнішніх дверей, знайшов і побив її. Але оскільки внутрішні двері камери були вже зачинені, відправити її в газову камеру було запізно.

Едіт відправили на примусові роботи. У 1945 році її звільнили в таборі Берґен-Бельзен. Наступного року вона іммігрувала до підмандатної Палестини, де згодом возз’єдналася зі своїм батьком. Пізніше вона вийшла заміж, і в неї народилися діти й онуки.