Які організації та особи допомагали й захищали євреїв від переслідувань у період між 1933 та 1945 роками?

Окремі особи: мотиви й наслідки 

У межах Німеччини нацистське залякування та контроль над громадськими просторами ускладнювали навіть невеликі жести допомоги євреям. Деяким німцям вдалося за допомогою телефонних дзвінків або особистих повідомлень попередити старих єврейських друзів про небезпеку, наприклад, під час жорстоких нападів на євреїв 9–10 листопада 1938 року (Kristallnacht чи «Кришталева ніч»). Інші виявляли милосердя до євреїв, змушених носити ідентифікаційну зірку, або таємно надавали їжу євреям, які намагалися вижити. Такі дії несли ризик. Указ про воєнний час проголосив покарання ув'язненням у концтаборі за «доброзичливість» щодо євреїв. Переховувати євреїв усередині Райху було ризиковано й важко. Лише кілька тисяч євреїв вижили, живучи під виглядом неєвріїв або переховуючись у нацистській Німеччині.

У європейських країнах, окупованих у воєнний час нацистською Німеччиною або її союзниками, невелика меншість місцевого населення допомагала євреям. Деякі особи надавали короткострокову допомогу, постачаючи їжу й воду тим, хто цього потребував. На прохання деяких євреїв, сусіди й друзі охороняли їхнє майно, поки вони були замкнені в нацистських ґетто або переховувалися. Речі часом потроху продавали в обмін на їжу, що допомагало їх власникам вижити.  

Найважчим і найнебезпечнішим було укриття євреїв, які ухилялися від заслання в ґетто або депортації. За це часто карали позбавленням волі в концтаборі в суворих умовах або смертю.  Найбільший ризик рятувальники зазнавали в окупованій Польщі та інших частинах Східної Європи, які перебували під безпосереднім нацистським контролем. Як покарання та попередження іншим влада на тих територіях іноді вбивала цілі сім'ї, спіймані на переховуванні євреїв. Там, де фізичні ризики надання допомоги були не такими великими, помічникам часто загрожували соціальні й професійні ризики. 

Ті євреї, які були більш інтегровані серед численного неєврейського населення, зазвичай у Західній Європі, мали найкращі шанси отримати допомогу. Багато осіб, які допомагали євреям, знали їх як сусіди, колишні колеги, домашня прислуга або члени розширеної сім'ї, яка включала неєвреїв. Тоді як деякі помічники були мотивовані релігією або альтруїстичними почуттями, інші ризикували, щоб допомогти, тому що їм були потрібні гроші, що їх пропонували євреї за їжу й прихисток, щоби пережити важкі часи. Деяким помічникам обіцяли компенсацію після війни.

Організації

Найбільше євреїв вижило в схованках завдяки роботі організованих релігійних громад і мереж та антинацистських організацій опору. Багато із врятованих у такий спосіб були дітьми. У деяких країнах, як от Нідерланди та Франція, деяких єврейських підлітків було розміщено у фермерських господарствах, де бракувало робочої сили. Їм надавали кімнату й пансіон в обмін на роботу. Зазвичай за допомогою неєвреїв, єврейські організації, такі як Oeuvre de Secours aux Enfants (Товариство допомоги дітям), Eclaireurs Israelites de France (Єврейський скаутський рух) і Mouvement des Jeunesses Sionistes (Сіоністський молодіжний рух) у Франції врятували тисячі людей.

Проблеми

Оскільки війна тривала довше, ніж сподівалися, надавати допомогу ставало все важче. Доводилося забезпечувати додаткову їжу, не привертаючи зайвої уваги, конвертувати речі євреїв у готівку й часто переміщувати євреїв з однієї схованки до іншої. Як наслідок, багатьом євреям доводилося шукати цілий ланцюжок помічників, що було дуже складним завданням, яке зменшило загальний рівень виживання євреїв. Дослідження показують, що в Берліні, наприклад, для порятунку 5000–7000 євреїв знадобилося приблизно 30 000 осіб.