Голокост (скорочена стаття)
Голокост (1933–1945 рр.) був систематичним, державним переслідуванням і вбивством 6 мільйонів європейських євреїв нацистським режимом Німеччини та його союзниками й колабораціоністами. Він почався в 1933 році, коли до влади в Німеччині прийшли Адольф Гітлер і нацистська партія. Голокост закінчився в 1945 році, коли союзні держави перемогли нацистську Німеччину в Другій світовій війні.
Нацистська партія була антисемітським політичним рухом. Коли нацисти прийшли до влади в Німеччині у 1933 році, вони використали уряд, щоб переслідувати та виключити євреїв із німецького суспільства. Серед інших антисемітських заходів режим нацистської Німеччини прийняв дискримінаційні закони та чинив насильство проти німецьких євреїв. Режим використовував ці та інші заходи, щоб тиснути на євреїв Німеччини з метою їх еміграції.
Наприкінці 1930-х років нацисти поширили свою антисемітську політику за межі Німеччини, проводивши агресивну зовнішню політику та територіальну експансію. Під час Другої світової війни (1939–1945 рр.) нацистська Німеччина ще більше розширила свій контроль над Європою шляхом завойовування інших країн, утворення союзів з іншими урядами та створення маріонеткових держав. Станом на 1942 рік нацистська Німеччина контролювала більшість європейського континенту та частину Північної Африки.
Під час Другої світової війни нацистські лідери радикалізували своє ставлення до 9 мільйонів європейських євреїв: від переслідувань до масових вбивств. Впродовж і після німецького вторгнення в Польщу у вересні 1939 року німецька влада жорстоко поводилася з цивільними. Це також проявлялося в насильстві проти численного єврейського населення. Німецька влада створила ґетто з метою ізоляції та зубожіння євреїв у окупованій Польщі. Ґетто були частинами міст або містечок, де німецькі окупанти змушували євреїв жити в тісноті та антисанітарних умовах. Життя в ґетто супроводжувалося голодом, поширенням хвороб і свавільним насильством. Згодом німці також створювали ґетто в інших частинах окупованої Східної Європи та в Угорщині. Сотні тисяч євреїв загинули в ґетто з 1939 по 1945 рік.
У 1941 році нацистські лідери вирішили вчинити масове вбивство європейських євреїв. Вони оманливо назвали це «Остаточним вирішенням єврейського питання». Це рішення вчинити геноцид виникло в контексті нападу Німеччини на Радянський Союз у червні 1941 року. В окупованих містах, містечках і селах Східної Європи німецькі підрозділи у безпрецедентному масштабі здійснювали масові розстріли місцевих євреїв. Вони знищували цілі єврейські громади. Окрім вогнепальної зброї, німецькі підрозділи іноді використовували для вбивства євреїв спеціально розроблені мобільні газові фургони. Близько 2 мільйонів єврейських чоловіків, жінок і дітей було убито в цих масових вбивствах.
У 1941 й 1942 роках нацистська Німеччина побудувала в окупованій німцями Польщі п’ять таборів смерті: Хелмно, Белжець, Собібор, Треблінка та Аушвіц-Біркенау. Німецька влада за допомогою своїх союзників і колабораціоністів перевозила євреїв з усієї Європи до цих таборів. Невеликий відсоток людей був відібраний для примусової праці, а переважну більшість майже відразу вбили в газових камерах або фургонах. Приблизно 2,7 мільйона єврейських чоловіків, жінок і дітей були вбиті у п’ятьох таборах смерті.
Багато людей були відповідальними за впровадження Голокосту та «Остаточного вирішення єврейського питання». Адольф Гітлер надихав, наказував, схвалював і підтримував геноцид європейських євреїв на найвищому рівні. Однак Гітлер діяв не сам. Інші нацистські лідери безпосередньо координували, планували та забезпечували втілення Голокосту. Вони закликали чисельні німецькі установи, організації та окремих осіб переслідувати євреїв, вести війну та чинити масові вбивства. Нацистська Німеччина також розраховувала на допомогу своїх союзників у країнах Гітлерівської коаліції, як і на підтримку колабораціоністів на окупованих територіях. Без участі мільйонів європейців (як німців, так і представників інших народів) Голокост був би неможливим.
Голокостом називається систематичне державне переслідування та вбивство 6 мільйонів євреїв у період з 1933 по 1945 рік. Однак у той самий період постраждали мільйони інших жертв нацистських переслідувань і вбивств. Окрім євреїв, нацисти переслідували й інші групи населення, вважаючи їх загрозою німецькому народу. До цих груп входили: політичні опоненти; Свідки Єгови; чоловіки, звинувачені в гомосексуальності; так звані «асоціальні елементи»; особи, обвинувачені як професійні злочинці або рецидивісти; німці африканського походження; особи з інвалідністю; та роми (цигани). Під час Другої світової війни нацистський режим здійснив масові вбивства людей, яких вони вважали расовими, політичними чи ідеологічними ворогами. Серед них були люди з інвалідністю, роми, поляки (особливо польська інтелігенція та еліта), радянські чиновники та військовополонені.
Друга світова війна та Голокост завершилися в Європі у травні 1945 року, коли союзні держави перемогли нацистську Німеччину.
Незважаючи на спроби режиму нацистської Німеччини вбити всіх європейських євреїв, деякі з них пережили Голокост. Коли війська союзників рухалися по Європі в серії наступів, вони звільняли євреїв від нацистського контролю. Їхнє виживання було можливим лише завдяки надзвичайним обставинам, індивідуальному вибору, допомозі інших (як євреїв, так і неєвреїв) та чистому везінню.
Після війни багато людей, які пережили Голокост, намагаючись побудувати нове життя, стикалися з постійною загрозою насильницького антисемітизму та переміщення. Ті, хто не міг або не хотів повернутися до своїх довоєнних домівок, часто опинялися в таборах для переміщених осіб. Там багатьом довелося чекати роки, перш ніж вони змогли іммігрувати й почати відновлювати своє життя.