Біженці сьогодні

За оцінками Агентства ООН у справах біженців, станом на середину 2022 року понад 84 мільйони осіб були примусово виселені зі своїх домівок.¹ Близько 27 мільйонів із цих людей були біженцями. Інші залишалися внутрішньо переміщеними особами в межах своїх країн, не мали офіційного громадянства жодної країни або чекали, поки інша країна обробить їхній запит на надання притулку. Понад 40 відсотків переміщених осіб у всьому світі були віком до 18 років.

Люди, які втікали з трьох країн — Сирії, Бірми та Південного Судану — становили понад третину всіх біженців у середині 2022 року. Крім того, за останні роки велика кількість переміщених осіб втекла від криз, спричинених звірствами в Центральноафриканській Республіці, Демократичній Республіці Конго, Іраку та інших країнах. Криза біженців, спричинена вторгненням Росії в Україну в лютому 2022 року, за один місяць спричинила понад 3,6 мільйона біженців.²

Біженці, злочини проти людства та геноцид

Епізоди широкомасштабних злочинів проти людяності та геноциду викликали багато найбільших у світі криз біженців, про що свідчать події в Сирії, Бірмі та Іраку.

З початку сирійського повстання та громадянської війни в 2011 році більше половини всіх сирійців були виселені зі своїх домівок. Понад 6,6 мільйонів людей покинули країну через воєнні злочини та злочини проти людства, включаючи переслідування, тортури, насильницькі зникнення та вбивства. Ці злочини скоєні сирійським режимом, а також екстремістськими силами, включаючи самопроголошену Ісламську державу (ІДІЛ). Окрім мільйонів біженців, понад 6 мільйонів людей є внутрішньо переміщеними особами в Сирії.³

У Бірмі з серпня 2017 року понад 700 000 рохінджа, представників мусульманської меншини, втекли до сусіднього Бангладеш. Там вони живуть у перенаселених таборах.⁴ У грудні 2018 року Меморіальний музей Голокосту Сполучених Штатів визначив наявність переконливих доказів того, що в Бірмі був здійснений геноцид проти рохінджа. У березні 2022 року держсекретар США офіційно підтвердив цей висновок.

Сотні тисяч іракців втекли від кампанії релігійних переслідувань і масових вбивств, які проводила самопроголошена Ісламська держава на півночі Іраку в 2014 році.⁵ У листопаді 2015 року Меморіальний музей Голокосту Сполучених Штатів опублікував свої висновки про те, що самопроголошена Ісламська держава вчинила геноцид проти єзидів і масові злочини проти людяності відносно інших релігійних громад, включаючи як християнські, так і мусульманські групи.

Біженці та міжнародний захист

Після Другої світової війни міжнародна спільнота зіткнулася з сотнями тисяч переміщених осіб. Визнаючи свою моральну неспроможність допомогти євреям та іншим особам, які тікали від нацистських переслідувань перед Другою світовою війною, світові лідери взяли на себе важливі зобов’язання щодо допомоги та захисту біженців.

У 1948 році ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. Декларація визнає право кожної людини шукати притулку від переслідувань і користуватися ним. Наприкінці 1950 року ООН заснувала Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, також відоме як УВКБ ООН або Агентство ООН у справах біженців. Країни-члени ООН також прийняли Конвенцію про статус біженців у 1951 році. Конвенція про статус біженців встановила основне міжнародне зобов’язання не повертати людей до країн, де може бути загроза їхньому життю чи свободі. У 1968 році Сполучені Штати стали учасниками нового додатку або протоколу до Конвенції про біженців. Права та обов’язки, викладені в Конвенції 1951 року, стосувалися ситуації біженців у Європі після Другої світової війни. Проте новий протокол 1967 року офіційно розширив міжнародний правовий захист на біженців від інших конфліктів за межами Європи та після безпосереднього повоєнного періоду.⁶

Конвенція про статус біженців визначає біженців як осіб, які: 

1. знаходяться за межами своєї рідної країни або країни постійного проживання, а також 
2. не можуть повернутися до своєї країни чи звернутися до неї за захистом, оскільки вони бояться, що їх переслідуватимуть через їхню «расу, релігію, національність, приналежність до певної соціальної групи чи політичні погляди».⁷ 

Конвенція надає біженцям широкий спектр правового захисту згідно з міжнародним правом. До них належать свобода об’єднань, право на судовий захист і захист від дискримінації.

Ці знакові зобов’язання встановили відповідальність міжнародної спільноти за тяжке становище біженців. Вони продовжують формувати політику і сьогодні.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО)

Не всі особи, вимушено переміщені зі своїх домівок, є біженцями згідно з міжнародним правом. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) — це люди, які залишили свої домівки, можливо, з тих самих причин, що й біженці, але не залишили країну, в якій вони проживали. Згідно з міжнародним правом, ВПО технічно підпадають під захист власного уряду, навіть якщо цей уряд несе відповідальність за їх переміщення.

До середини 2021 року понад 48 мільйонів людей були класифіковані як ВПО. Особи, які перетнули міжнародний кордон, тікаючи від економічної біди чи стихійних лих, таких як повені, землетруси та посуха, також не можуть претендувати на статус біженця. У результаті такі особи не отримують такого правового захисту, як біженці.

Глобальний вплив кризи біженців

Сьогоднішня криза біженців є результатом конфліктів, які супроводжуються масовими злочинами та порушенням прав людини. Переважна більшість нинішніх біженців перебувають у сусідніх із ними країнах. Наприклад, 85 відсотків зареєстрованих сирійських біженців у 2021 році все ще перебували в сусідніх державах: Туреччині, Лівані, Йорданії та Іраку. Лише в Лівані з населенням 4,3 мільйона осіб у 2011 році перебувало 1,5 мільйона сирійських біженців. Вирвані зі своїх домівок, спільнот і культур — і часто травмовані власним досвідом — деякі біженці також прагнуть переїхати до більш віддалених країн, де вони сподіваються на можливість жити безпечним і продуктивним життям.

Такі великі потоки біженців серйозно обтяжують ресурси приймаючих країн. Крім того, великі потоки біженців можуть посилити національну та регіональну напруженість, що може мати далекосяжні наслідки. У Європі протягом останнього десятиліття приплив біженців і ще більшої кількості мігрантів сприяв зростанню підтримки ультраправих груп, расизму та ксенофобії.

Система міжнародного захисту для біженців є позитивним побічним результатом того, що світ розраховується за неспроможність захистити євреїв та інших людей, які втекли від нацистських переслідувань. Однак нинішній масштаб глобальної кризи біженців є яскравим нагадуванням про те, що доки триватимуть насильницькі конфлікти та жорстокі злочини, велика кількість людей тікатиме в пошуках безпеки.