Ернест Г. Хеппнер

Ернест був одним із трьох дітей, що народилися у єврейській родині в торговому місті Бреслау, де жила одна з найбільших єврейських громад Німеччини. Його батько, ветеран Першої світової війни, володів фабрикою з виробництва маци – прісного хліба, який вживали під час єврейського свята Песах. Ернесту було 12 років, коли Гітлер прийшов до влади у 1933 році.

1933-39: в Ернеста часто виникали проблеми в школі, оскільки його там ображали. Йому часто казали, що він «вбивця Христа» і «його батько вбиває християнських дітей на Великдень». Багато хто вважав нацизм короткочасним політичним захопленням, але вже в 1935 році нацисти ухвалили страшні закони. З’явилися таблички «Євреям вхід заборонено». У 1938 році, після того як під час Кришталевої ночі спалили синагогу, яку відвідувала родина Ернеста, стало зрозуміло, що їм потрібно тікати з рейху. Оскільки його сім’я змогла придбати лише два квитки, Ернест із матір’ю сіли на корабель до Азії, залишивши інших у Німеччині.

1940-44: Ернест потрапив у контрольований Японією Шанхай, єдине місце, де біженці могли висадитися без візи. Там він працював водієм вантажівки в Шанхайському волонтерському корпусі британської армії. Ернест мав їжу й почувався краще, ніж багато інших біженців. Після Перл-Харбора у грудні 1941 року становище переселенців у Шанхаї погіршилося – вони більше не могли отримувати допомогу від американських фондів. У 1943 році під тиском Німеччини японці створили ґетто.

Ернест провів два роки у шанхайському ґетто, перш ніж місто звільнили в 1945 році. Після війни він кілька років працював у ВПС США в Нанкіні (Китай), а потім іммігрував до Сполучених Штатів.