Ісаак Сендлер

Ісаак Сендлер (1894 р. н.) виріс у багатодітній єврейській родині в українському селі Вахнівка (Вінницька область). У середині 1920-х років Ісаак одружився з українкою-християнкою. Деякі родичі Ісаака вважали, що цей союз порушує традиційний єврейський закон, і тому відвернулися від нього. Проте шлюб Ісаака репрезентував тенденцію до зростання числа змішаних шлюбів у 1920- 30-х роках: в Українській РСР частка єврейських чоловіків, що одружилися з неєврейськими жінками, зросла більш ніж у чотири рази до 18,1 % у період з 1924 по 1939 рік. Подружжя переїхало до Києва, де Ісаак влаштувався працювати маляром.

Коли в червні 1941 року німецька армія вторглася до Радянського Союзу, Ісаака мобілізували до Червоної Армії. Він служив в інженерному підрозділі, який працював над укріпленням оборони Києва. Під час наступу на Київ у вересні нацисти захопили бригаду Ісаака. Німецький командир вишикував полонених і наказав усім євреям і політичним комісарам вийти на три кроки вперед. Ісаак вийшов уперед. Потім командир наказав іншим полоненим «покінчити з ними». Один із його радянських товаришів-полонених зняв онучі й задушив Ісаака ззаду.

Страчуючи захоплених комісарів, німецький командир виконував нацистський військовий «Наказ про комісарів». Німці жорстоко поводилися зі всіма радянськими військовополоненими, не тільки з євреями та комісарами  . Нацисти розглядали радянських військовополонених як расово неповноцінних «недолюдей» та агентів більшовизму. Як результат, радянські військовополонені складали другу за чисельністю групу жертв нацистів. Загинуло близько 3,3 мільйонів радянських військовополонених — або близько 57 відсотків полонених.