Ліліана Гуценфітер

Ліліана була єдиною дитиною єврейських батьків із середнього класу і виросла в змішаному єврейсько-християнському районі у столиці Польщі. Її батько займався ювелірною справою та був офіцером запасу в польській армії, а мати – домогосподаркою. Ліліана мріяла поїхати в Сорбонну і стати другою окружною прокуроркою Польщі.

1933-39: у школі Ліліану гнобили й називали «брудною єврейкою». Дівчина вступила до престижної католицької середньої школи, де їй дозволяли не відвідувати суботні заняття. Проте, як і інші єврейські учні, вона сиділа окремо, її штовхали в коридорах та на сходах. Через кілька тижнів Ліліана кинула цей навчальний заклад та почала ходити до єврейської середньої школи, аж доки німецькі окупанти не закрили її у вересні 1939 року.

1940-44: після того, як євреїв зігнали до ґетто, Ліліану змусили працювати на фабриці Теббенса. У квітні 1943 року її сім’ю знищили, а ґетто було охоплено полум’ям і повстанням. Дівчина ховалася на фабриці, але 8 травня за втікачами прийшли німці. У гніві Ліліана схопила ножиці, але проте перш ніж вона встигла що-небудь зробити, німець вдарив її по голові прикладом гвинтівки. Ліліана підняла руку, щоб захистити себе, а він бив її знову і знову, доки вона не втратила свідомість. Коли наступного дня дівчина прокинулася, то опинилася у темному, переповненому людьми вагоні для перевезення худоби.

Ліліана працювала у таборах Майданек і Скаржисько-Каменна, перш ніж її звільнили в Ченстохові 18 січня 1945 року. Вона емігрувала до Америки у 1950 році.