Капо та інші в’язні-функціонери в нацистських концентраційних таборах
СС змушували деяких в’язнів допомагати в управлінні концентраційними таборами. Цих в’язнів називали в’язнями-функціонерами. Їх призначали на адміністративні та наглядові посади в таборах. До таких посад належали старости табору, старости блоку, писарі, капо та інші. Функціонерські посади надавали певні привілеї, зокрема трохи більші пайки їжі та кращий одяг.
Ключові факти
-
1
Капо — найвідоміший тип в’язнів-функціонерів. Вони здійснювали нагляд за в’язнями на робочих ділянках. Вони часто шмагали, били й навіть убивали в’язнів, які перебували під їхнім командуванням.
-
2
Деякі в’язні-функціонери зловживали своєю владою, поводилися садистично або в інший спосіб погіршували життя своїх співв’язнів. Інші в’язні-функціонери (насамперед лікарі, медсестри та діловоди) допомагали в’язням виживати.
-
3
У системі нацистських концентраційних таборів усі в’язні, включно з в’язнями-функціонерами, зазнавали принижень, дегуманізації та надзвичайно жорстокого поводження.
В’язнями-функціонерами (Funktionshäftlinge) були в’язні концентраційних таборів, призначені на наглядові або адміністративні посади в цих таборах.
Капо — найвідоміший тип в’язнів-функціонерів. Вони здійснювали нагляд за в’язнями на робочих ділянках. Однак функціонерських посад було багато. До них належали, зокрема, старости табору (Lagerältesten), старости блоків (Blockältesten) та діловоди (Schreiber).
Усі в’язні-функціонери були частиною стандартизованої адміністративної структури табору. Над ними була адміністрація табору СС та охорона, а під їхнім наглядом — інші в’язні. В’язні-функціонери були важливими для безперебійного здійснення щоденних операцій табору.
Завдяки своєму становищу в ієрархії табору в’язні-функціонери мали значну владу над іншими в’язнями. Функціонери на верхівці ієрархії могли накладати певні покарання. Вони також могли нагороджувати своїх співв’язнів або навіть, у деяких випадках, таємно допомагати їм. Функціонери мали привілеї, яких не мали інші в’язні.
Чому СС використовували капо, старост блоків та інших в’язнів-функціонерів?
СС створили систему в’язнів-функціонерів насамперед для економії німецької робочої сили, коштів та ресурсів. Така система також підривала солідарність в’язнів і перешкоджала спротиву. Цю систему часто називають самоврядуванням (Selbstverwaltung). Однак це хибний означник, оскільки в’язні не мали безпосереднього контролю над тим, хто виконував роль функціонерів.
Система в’язнів-функціонерів почала діяти в концентраційному таборі Дахау в 1930-х роках. Мірою того як СС створювали більше концентраційних таборів, вони часто переводили досвідчених в’язнів-функціонерів зі старих таборів до нових.
Якими були основні посади в’язнів-функціонерів?
В’язні-функціонери наглядали за різними сферами та видами діяльності. Зокрема це були житлові бараки, робочі ділянки, лазарет, кухні та адміністративні приміщення. В’язні-функціонери мали різні посади, які визначали їхнє положення та обов’язки.
Старости табору
Старости табору (Lagerältesten) були найвищими за рангом в’язнями-функціонерами. Слово «староста» позначало наглядову посаду, а не вік в’язня. Старости табору відповідали за те, щоб табір безперебійно працював як одне ціле. Вони підпорядковувалися офіцерові СС, відповідальному за табір (так званому Schutzhaftlagerführer).
В’язні-функціонери в житлових бараках для в’язнів
Старости блоків (Blockältesten) відповідали за житлові бараки. У табірній термінології житлові бараки називали «блоками». Старости блоків контролювали, де спали в’язні в їхньому блоці та в якому порядку вони отримували їжу. Вони могли винагороджувати в’язнів кращими пайками або більшою кількістю провізії. Вони також могли покарати в’язнів за порушення табірних правил, свавільно побити або покарати без причини. В ієрархії в’язнів-функціонерів старости блоків підпорядковувалися старостам табору. Вони наглядали за кімнатними черговими (Stubendienste або Stubenälteste).
Офіцер СС нижчого рангу, якого називали керівником блоку СС (Blockführer), стежив за тим, щоб старости блоків виконували свої обов’язки.
Хто такі капо?
Капо здійснювали нагляд за своїми співв’язнями під час примусових робіт. На відміну від термінів, що їх використовують на позначення інших в’язів-функціонерів, слово «капо» не є німецьким. Точне походження терміна «капо» невідоме, хоча зрозуміло, що його вже використовували в Дахау.
Капо охороняли та наглядали за в’язнями концентраційних таборів, які виконували примусові роботи. Деякі капо здійснювали нагляд за примусовою працею в самому таборі. Вони наглядали за робочими бригадами (Kommandos) на табірних кухнях, у пральнях, майстернях і лазаретах. Інші капо наглядали за в’язнями, які виконували примусові роботи за межами табору. Робочі місця включали будівельні майданчики, каменоломні, ферми, рибні господарства та фабрики.
Капо відповідали за те, щоб в’язні робили свою роботу, виконували норми та не сачкували. СС розраховували, що капо застосовуватимуть фізичну силу та насильство для дисциплінування тих, чия поведінка не відповідала їхнім очікуванням.
Деякі великі робочі підрозділи (понад 1000 примусових робітників) перебували під керівництвом оберкапо («старший капо»). Оберкапо здійснювали нагляд за капо та іншими в’язнями-функціонерами, зокрема унтеркапо («молодші капо») та форарбайтерами («провідні робітники»).
Інші в’язні-функціонери
Окрім старост табору, старост блоків і капо, існувала низка інших посад серед в’язнів-функціонерів. Діловоди (Schreiber) відповідали за ведення записів та адміністративні завдання. Ув’язнених лікарів (Häftlingsärtzen) і медсестер (Häftlingspflegeren) призначали на роботу в лазарети (Krankenrevieren). Під час Другої світової війни в деяких таборах існувала поліція в’язнів (Lagerpolizei або Lagerschutz) через нестачу кадрів серед охоронців СС.
Хто з в’язнів виконував функції капо, старост блоків та інших в’язнів-функціонерів?
В’язні-функціонери походили з усіх категорій в’язнів концентраційних таборів. Серед них були люди різних національностей, як чоловіки, так і жінки. Склад в’язнів-функціонерів варіювався від табору до табору, так само як і чисельність в’язнів. Однак німецькі в’язні (з Німеччини та анексованих нею територій) домінували в ієрархіях в’язнів-функціонерів більшості концентраційних таборів. Так було навіть у таборах, де переважали ненімецькі в’язні, таких як Штутгоф і Рига-Кайзервальд.
Найгіршої слави серед в’язнів-функціонерів набули люди, ув’язнені як злочинці-рецидивісти. Інші функціонери потрапляли в концтабори як «антисоціальні елементи», політичні в’язні та євреї.
Переваги та пільги роботи в’язня-функціонера
У контексті концентраційного табору в’язні-функціонери мали відносно привілейоване становище порівняно з іншими в’язнями. Вони часто мали багато переваг, яких не було в інших:
- кращі умови проживання, харчування та одяг;
- доступ до предметів розкошу, як-от алкоголь та цигарки;
- доступ до інформації про табірні новини;
- менш фізично виснажлива робота;
- можливість уникнути фізичних покарань або смерті.
Ці привілеї часто допомагали поліпшити шанси в’язнів-функціонерів на виживання. В їхніх інтересах було триматися за свою посаду, щоб зберегти ці пільги.
Взаємини з іншими в’язнями та поводження з ними
В’язні-функціонери мали певну свободу дій у тому, як вони використовували свою владу та ставилися до інших в’язнів. Існує чимало прикладів того, як в’язні-функціонери зловживали своєю владою та погіршували життя інших в’язнів. Однак були також в’язні-функціонери, які допомагали іншим в’язням вижити.
Створення систем привілейованих в’язнів
Багато в’язнів-функціонерів створили системи отримувачів привілеїв серед своїх співв’язнів. Часто це були взаємовигідні відносини. Функціонери могли допомагати іншим в’язням отримати кращі робочі місця, більше їжі чи інші пільги. В обмін ці в’язні допомагали функціонерам у виконанні дрібних завдань. Зазвичай такі мережі формувалися між членами однієї категорії в’язнів або людьми однієї національності. Приміром, політичні в’язні-комуністи були схильні формувати мережі з іншими політичними в’язнями-комуністами.
Допомога мережам спротиву в таборах
Часто в’язні-функціонери були в курсі останніх табірних новин. Як наслідок, вони могли відігравати важливі ролі в таборових рухах спротиву. Вони також могли забезпечувати спротив доступом до ресурсів. У кількох таборах, зокрема в Бухенвальді та Аушвіці, в’язні-функціонери відіграли центральну роль в зусиллях зі спротиву.
Турбота про інших
Деякі в’язні-функціонери допомагали захищати своїх співв’язнів та піклуватися про них. Діловодів, лікарів і медсестер часто згадують за маленькі чи великі прояви доброти.
Наприклад, діловоди могли записати особисті дані в’язня в такий спосіб, щоби підвищити його шанси на виживання. Вони могли підробити вік людини, щоб вона потрапляла у віковий діапазон, який вважали придатним для примусової праці. Діловоди також могли реєструвати в’язнів як таких, що мають навички або професію, корисні в таборі.
Попри повну відсутність санітарії, медикаментів та витратних матеріалів, лікарі та медсестри намагалися надавати медичну допомогу хворим і пораненим в’язням. Вони шукали способи полегшити страждання та врятувати тих, кого могли, не порушуючи наказів СС.
Знущання та вбивства в’язнів
Для капо та старост блоків побиття й покарання підлеглих в’язнів було обов’язком. Міжособистісне насильство було звичним явищем у табірному житті. СС цього вимагали. Більшість в’язнів-функціонерів відповідали очікуванням СС. Вони били в’язнів, які порушували порядок або не могли виконувати свою роботу.
Деякі в’язні-функціонери набули поганої слави через свою жорстокість і садизм. Дехто з них носив при собі батоги або палиці, якими били в’язнів, що перебували під їхнім наглядом. Було багато випадків, коли в’язні-функціонери вбивали інших в’язнів, виконуючи свої службові обов’язки. Також було багато випадків сексуального насильства та знущань над в’язнями з боку функціонерів.
Покарання в’язнів-функціонерів після війни
Після Другої світової війни невеликий відсоток в’язнів-функціонерів було покарано. Іноді відбувалися прямі сутички між колишніми функціонерами та в’язнями, які були свідками їхньої поведінки. У деяких таких випадках колишні в’язні вбивали в’язнів-функціонерів у позасудових актах помсти. В інших випадках колишні в’язні видавали в’язнів-функціонерів представникам союзних держав або іншим органам влади. Деяких із цих людей судили за воєнні злочини військові трибунали союзників, європейські та ізраїльські суди. Їх часто судили разом із колишніми охоронцями-членами СС. Не всі в’язні-функціонери, яких судили, отримали звинувальний вирок.
Капо та інші в’язні-функціонери у повоєнній пам’яті
Капо та інші в’язні-функціонери часто фігурують у мемуарах та свідченнях осіб, які пережили Голокост. Багато з тих, хто вижив, описують спектр поведінки, якої вони зазнали від в’язнів-функціонерів. Вони розповідають історії про жорстоке поводження та вбивства, але також про допомогу й порятунок. Лауреат Нобелівської премії Елі Візель описує, як капо знущався над ним, у своїх знаних мемуарах Ніч.
В есе під назвою «Сіра зона» Прімо Леві, котрий пережив Аушвіц, пише, що в’язні-функціонери існували в морально неоднозначній зоні. Він зазначає:
Мережа людських стосунків у таборах не була простою: її годі було звести до двох блоків жертв і переслідувачів… Гібридний клас в’язнів-функціонерів… це сіра зона з нечіткими контурами, яка водночас розділяє й об’єднує два табори — панів і слуг.
У своєму есе Леві застерігає від морального осуду поведінки людей у таких екстремальних вимушених обставинах. Він нагадує читачам, що «найбільша відповідальність лежить на системі, на самій структурі тоталітарної держави».
У системі нацистських концентраційних таборів усі в’язні, включно з в’язнями-функціонерами, зазнавали принижень, дегуманізації та надзвичайної жорстокості. Перед лицем цієї нелюдяності багато людей просто намагалися вижити.