Карл Стойка

Карл був четвертим із шести дітей, народжених у католицьких батьків у селі Вамперсдорф на сході Австрії. Стойки належали до племені ромів-ловарів – це були мандрівні торговці кіньми. Вони жили у сімейному фургоні й зимували в столиці Австрії Відні. Предки Карла проживали в Австрії понад 200 років.

1933-39: Карл ріс і звикав до свободи, подорожей і важкої праці. У березні 1938 року, коли Німеччина анексувала Австрію, фургон його сім’ї стояв у віденському таборі. Це сталося незадовго до його сьомого дня народження. Німці наказали родині залишатися на місці. Батьки Карла перетворили фургон у дерев’яний будинок, але хлопчик не звик до осілого способу життя. Його батько і старша сестра почали працювати на фабриці, а Карл вступив до початкової школи.

1940-44: у 1943 році сім’ю Карла депортували до нацистського табору у Біркенау, призначеного для тисяч ромів. Тепер вони жили за колючим дротом. У серпні 1944 року залишилися живими лише 2000 ромів, а 918 із них відправили на примусові роботи в Бухенвальд. Там німці вирішили, що 200 з них не можуть працювати, і їх потрібно відправити назад у Біркенау. Карл опинився серед них: нацисти постановили, що хлопець був занадто молодий. Проте його брат і дядько стверджували, що він 14-річний карлик. Його залишили. Решту повернули та отруїли газом.

Пізніше Карла депортували до концтабору Флоссенбюрг. 24 квітня 1945 року американські війська звільнили його неподалік німецького міста Рец. Після війни він повернувся до Відня.