Оссі Стойка

Оссі був наймолодшим із шести дітей у ромській родині, яка подорожувала на сімейному фургоні. Вони були католиками. Їхній табір зимував у Відні, столиці Австрії, а влітку вони їздили по австрійських селах. Стойки належали до племені ромів-ловарів. Це були мандрівні торговці кіньми. Предки Оссі жили в Австрії понад 200 років.

1933-39: Оссі було 2 роки, коли Німеччина анексувала Австрію у березні 1938 року. Фургон Стойків стояв у віденському таборі, коли в місто увійшли німці. Вони наказали ромам залишитися на місці. Стойкам довелося переробити свій фургон на дерев’яний будинок і пристосуватися до осілого способу життя.

1940-44: ромів змушували ставати на облік як представників іншої «раси». Коли Оссі було 5 років, німці забрали його батька, а згодом і сестру Каті. Зрештою, Оссі та інших членів його сім’ї депортували до нацистського табору для ромів у Біркенау. Серед нечисленних поживних харчів в їх раціоні переважала ріпа. Маленький Оссі захворів на тиф, і його забрали в барак для хворих в’язнів, лазарет, який ув’язнені часто називали «передпокоєм крематорію».

У лазареті Оссі не лікували, і він помер від тифу й недоїдання. Йому було 7 років.