Владислав Тадеуш Сурмацький

Владислав, який народився в сім’ї католиків, навчався у варшавській школі, а диплом інженера-геодезиста отримав у Москві в 1914 році. Після участі у Першій світовій війні він командував кінно-артилерійським дивізіоном у Варшаві, працював у польському Військово-географічному інституті, де викладав топографію. Владислав одружився у 1925 році, а після звільнення з армії у 1929 році заснував геодезичну компанію.

1933-39: коли війна з Німеччиною стала неминучою влітку 1939 року, Владислав записався в добровольці, але йому відмовили через похилий вік. На початку вересня, коли Німеччина подолала польську оборону на заході, він утік, сподіваючись взяти участь в обороні східної Польщі. У середині вересня, за день до вторгнення в Польщу радянських військ, Владислав мав можливість покинути країну та виїхати до Великої Британії, але вирішив залишитися і боротися в рядах польського опору.

1940-42: Владислав став начальником штабу ТАП, однієї з груп польського підпілля. Влітку 1940 року його заарештували і відправили до Аушвіца. Бувши ув’язненим № 2759, він працював інженером-геодезистом у будівельному управлінні табору. Завдяки своїй роботі, він міг виходити за межі табору, що і використовував для контрабанди листів. До жовтня Владислав допоміг організувати військове підпілля. У листопаді 1941 року його звільнили на прохання колишнього колеги-німця, але відразу ж після цього знову заарештували і помістили у варшавську в’язницю Павіак.

28 травня 1942 року Владислава разом із ще 223 поляками вивезли до лісу поблизу Магдаленка і розстріляли з кулеметів. Їх поховали у братських могилах, а згодом перепоховали на місцевому кладовищі.