Поліція безпеки (SiPo)

17 червня 1936 Адольф Гітлер призначив рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера також начальником німецької поліції. Одним з перших кроків Гіммлера на новій посаді було створення нової політичної установи – поліції безпеки (Sicherheitspolizei або SiPo). До неї увійшли два слідчі поліцейські підрозділи нацистської Німеччини: 

• Кримінальна поліція (зазвичай відома як кріпо нім. Kriminalpolizei), детективна поліція, відповідальна за розслідування таких злочинів, як крадіжки та вбивства. Вона також відповідала за переслідування імовірних соціальних та кримінальних ворогів нацистської Німеччини.
• Політична поліція (відома як гестапо, нім. Geheime Staatspolizei – таємна державна поліція), відповідальна за розслідування загроз державі. Їй було доручено переслідування імовірних політичних та расових ворогів нацистської Німеччини.

Створення поліції безпеки (SiPo) навмисно встановило тісний зв’язок між кріпо та гестапо. Ці два поліцейські підрозділи мали багато спільного:

• Обидва підрозділи поліції були слідчими органами.
• Вони обидва були відповідальні за захист нацистської Німеччини від її імовірних ворогів.
• Поліцейські кріпо та гестапо мали схоже походження та проходили подібну підготовку. 
• Обидва підрозділи поліції використовували однакову систему звань. 
• Під час виконання своїх повсякденних обов’язків ці поліцаї часто носили цивільний одяг, а не уніформу. 

У певному сенсі об’єднання цих двох підрозділів було логічним і практичним рішенням. Через схожість навичок, необхідних для виконання обов’язків, розшукова робота та робота політичної поліції довгий час вважалися двома сторонами однієї медалі. Так було до нацистського періоду в Німеччині, а також в різних інших європейських країнах. Однак створення поліції безпеки в Німеччині зробило більше, ніж просто централізувало та об’єднало ці поліцейські сили.

Об’єднання кріпо і гестапо стало значним кроком у створенні нацистської системи СС та поліції. Нове відомство відображало нацистську ідеологію, яка розглядала політичних опонентів і злочинців як подібні та пов’язані між собою загрози. Нацисти вважали, що самим своїм існуванням обидві групи підривають безпеку Volksgemeinschaft (расово визначеної народної спільноти). Як сильне, централізоване та уніфіковане політичне та кримінальне поліцейське відомство, поліція безпеки мала відігравати життєво важливу роль у забезпеченні виконання диктату нацистського режиму та досягненні його расистських цілей.

Створення поліції безпеки (SiPo)

Генріх Гіммлер створив поліцію безпеки в рамках своїх зусиль із реорганізації та централізації раніше децентралізованих поліцейських підрозділів Німеччини. Для цього він створив дві нові державні структури: 

• Головне управління поліції безпеки (Hauptamt Sicherheitspolizei, SiPo);
• Головне управління поліції порядку (Hauptamt Ordnungspolizei). 

Вибір Гіммлера назвати ці відомства словом Hauptamt («головне управління») був важливим символічним рішенням. Hauptamt зазвичай не використовувалося в назвах німецьких державних установ того часу. Скоріше, це було слово, яке зазвичай використовувалося в назвах адміністративних підрозділів СС. Вживши це слово, Гіммлер сигналізував, що ці поліцейські організації належали до СС, якщо не за законом, то за духом. Таким чином, створення поліції безпеки також було частиною зусиль Гіммлера, спрямованих на злиття СС та поліції в одну систему. 

У цій новій системі СС і поліції Гіммлер планував, що поліція безпеки співпрацюватиме з розвідувальною службою СС (Sicherheitsdienst, або СД), щоб вистежувати імовірних ворогів нацистського режиму. 

Гіммлер призначив лідера СД Райнгарда Гейдріха начальником Головного управління поліції безпеки. Це означало, що Гейдріх тепер керував як СД, так і поліцією безпеки. Він отримав нове звання — начальник поліції безпеки та СД. Гейдріх був особистою сполучною ланкою між цими двома організаціями, так само, як Гіммлер пов’язував СС і поліцію через свою посаду рейхсфюрера СС та начальника німецької поліції.

Відносини між поліцією безпеки (SiPo) та Sicherheitsdienst (СД)

Гіммлер та Гейдріх сподівалися, що поліція безпеки та СД працюватимуть разом. Однак нацистська партія, компонентами якої були СС та СД, мала зовсім іншу структуру, ніж німецький уряд, до якого входила поліція. Координація роботи поліції безпеки та СД стала завданням чиновників, які були призначені на посади в обох організаціях.

Розподіл праці 

Поліція безпеки та СД нібито мали різні, але взаємодоповнюючі ролі. 

Поліція безпеки була державною служби при уряді Німеччини. Вона підпорядковувалася начальнику німецької поліції та Міністерству внутрішніх справ. За своєю суттю поліція безпеки була поліцейською організацією. Співробітники поліції безпеки, як правило, мали поліцейську підготовку, знання правових бюрократичних процедур та досвід проведення розслідувань. Найголовніше, вони мали поліцейські повноваження, а саме право офіційно заарештовувати людей. Фактично, поліція безпеки була єдиною інституцією нацистського режиму, яка мала повноваження відправляти людей до концентраційних таборів. 

На відміну від поліції безпеки, СД була нацистською партійною організацією і підпорядковувалася СС. Вона відповідала за розробку теоретичних аспектів розвідки та безпеки. За своєю суттю СД була нацистською організацією, а нацистська ідеологія визначала все, що робила СД, включно зі структурою їхньої розвідувальної системи. Як організація нацистської партії, СД не мала повноважень заарештовувати потенційних ворогів у нацистській Німеччині. Ці повноваження належали німецькій системі кримінального правосуддя. 

Співпраця та конкуренція 

Теоретично розподіл праці означав, що СД визначатиме, хто або що становить загрозу, а поліція безпеки здійснювала фактичні арешти. На практиці, однак, завдань поліції безпеки та СД значною мірою дублювалися. Як наслідок, вони часто конкурували між собою за вплив. Функції СД у нацистському режимі дублювали завдання, які зазвичай виконувала поліція, такі як розслідування та спостереження. Залучивши СД до процесів, Гіммлер і Гейдріх зрештою досягли успіху в радикалізації та нацифікації поліцейської практики. 

СД та поліція безпеки не завжди добре співпрацювали через конкуренцію між собою. Намагаючись вирішити цю проблему, Гейдріх створив посаду інспекторів поліції безпеки та СД (Inspekteur der Sicherheitspolizei und des SD, IdS). Їхнє завдання полягало в нагляді за всіма підрозділами поліції безпеки та СД у певному регіоні нацистської Німеччини та заохоченні їх до співпраці. 

Наприкінці 1930-х років у поліції безпеки та СД дедалі частіше відбувалися кадрові перестановки та дублювання функцій. Офіцерів СД іноді переводили до поліції безпеки. Наприклад, Адольф Айхманн був офіцером СД, якого в 1939 році перевели на керівну посаду в гестапо. Аналогічно, співробітники поліції безпеки, які обіймали керівні посади в кріпо та гестапо, часто також мали звання СС та були членами СД.

Поліція безпеки під час Другої світової війни

Фото

Парад німецьких військ по Варшаві (Фото)

Парад німецьких військ по Варшаві після їхнього вторгнення до Польщі. Варшава (Польща), 28-30 вересня 1939 року.

Джерело:

• National Archives and Records Administration, College Park, MD

Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року з німецького вторгнення до Польщі. Під час війни поліція безпеки та СД відігравали важливу роль у нібито захисті Німеччини від її ворогів. Визнаючи їхню важливість у воєнний час, 27 вересня 1939 року Гіммлер створив Головне управління безпеки рейху (Reichssicherheitshauptamt, РЗГА). Це відомство офіційно об’єднало Головне управління поліції безпеки та СД.

• Гестапо стала Управлінням IV РЗГА, хоча її продовжували називати «гестапо». 
• Кріпо стала Управлінням V РЗГА, хоча її все ще називали «кріпо».

З цього моменту більше не існувало організаційного відомства під назвою Головне управління поліції безпеки. Його замінило Головне управління безпеки рейху. Проте певні підрозділи та посади в СС і поліції по всій Німеччині та окупованій німцями Європі продовжували мати словосполучення «поліція безпеки» у своїй офіційній назві. 

Поліція безпеки та Голокост

Поліція безпеки відіграла важливу роль у Голокості. Співробітники поліції безпеки брали безпосередню участь у масових убивствах євреїв та інших жертв нацизму. Наприклад, співробітники кріпо розробили перші методи масового вбивства людей за допомогою отруйного газу. Інші приклади:

• Співробітники гестапо, які відповідали за депортацію євреїв з нацистської Німеччини та з усієї Європи на смерть у місцях убивств і таборах смерті в окупованій Німеччиною Східній Європі. Адольф Айхманн, який очолював управління гестапо IV B 4, був особливо сумно відомий своєю роллю в підбурюванні та координації депортацій з більшої частини Європи. 
• Співробітники гестапо, які розшукували євреїв у схованках, і піддавали депортації тих, кого знаходили. 

Особливо смертоносними були об’єднані підрозділи поліції безпеки та СД. У багатьох частинах окупованої Німеччиною Європи керівники поліції безпеки та СД і їхні підлеглі несли відповідальність за здійснення масових вбивств європейських євреїв. Наприклад, командувач поліції безпеки та СД Бельгії та Північної Франції (Befehlshaber der Sicherheitspolizei und des SD Belgien und Nordfrankreich) відповідав за координацію депортації бельгійських євреїв на смерть.

Найбільш сумнозвісними об’єднаними підрозділами поліції безпеки та СД були айнзацгрупи (оперативно-тактичні групи або групи спеціального призначення; іноді англійською мовою їх називають мобільними підрозділами вбивств). Айнзацгрупи були мобільними підрозділами поліції безпеки та СД, які вперше були розгорнуті в 1938 році. Айнзацгрупам було доручено здійснювати різні заходи безпеки на нещодавно захоплених німецькими збройними силами територіях. Наприклад, їм було призначено виявляти та нейтралізувати потенційних ворогів німецького правління. Айнзатцгрупи також захоплювали важливі об’єкти та запобігали диверсіям. Окрім того, вони вербували колаборантів і створювали розвідувальні мережі. Айнзацгрупи були послідовними і жорстокими виконавцями нацистської окупаційної політики. 

Айнзацгрупи найбільш відомі тим, що здійснювали масові розстріли євреїв після німецького нападу на Радянський Союз у червні 1941 року. Багато співробітників поліції безпеки приєдналися до цих підрозділів та очолили їх. Артур Небе, відомий співробітник поліції безпеки та лідер кріпо, особисто командував одним із таких підрозділів. Він очолював «айнзацгрупу B» з червня по листопад 1941 року. Під час правління Небе цей смертоносний підрозділ був відповідальним за масові вбивства 45 тисяч осіб у районах Білостока, Мінська та Могильова.