Оскар Шиндлер
Оскар Шиндлер є одним із найвідоміших рятівників євреїв під час Голокосту. Під час Другої світової війни Шиндлер керував фабрикою, на якій працювали єврейські примусові робітники з Краківського ґетто. Після того, як Шиндлер став свідком жорстокості та насильства нацистів проти євреїв, він вирішив захистити якомога більше єврейських примусових робітників.
Ключові факти
-
1
Оскар Шиндлер був опортуністом, німецьким шпигуном і членом нацистської партії. Він приїхав до окупованого німцями Кракова в 1939 році, намагаючись розбагатіти.
-
2
Шиндлер допоміг понад 1000 євреїв вижити під час Голокосту.
-
3
Оскароносний фільм Стівена Спілберга Список Шиндлера (1993) зробив Оскара Шиндлера відомим на весь світ.
Реакції неєврейського населення на Голокост були різноманітними та залежали від багатьох факторів. Більшість людей не бажали допомагати євреям через страх, егоїзм, жадібність, антисемітизм, а також політичні чи ідеологічні переконання. Інші вирішили допомагати через релігійні чи моральні переконання або на ґрунті міцних особистих зв'язків. Ця стаття оповідає про Оскара Шиндлера, члена нацистської партії, який зрештою допоміг врятувати євреїв.
Вступ
Оскар Шиндлер (1908–1974) є одним із найвідоміших рятівників євреїв під час Голокосту. Він допоміг вижити понад 1000 євреїв. Проте багато в чому Шиндлер був людиною, яка з низькою ймовірністю могла стати рятівником.
Під час Голокосту люди вирішували допомагати євреям із різних причин. Багато рятувальників посилалися на свої релігійні переконання або моральні чи етичні принципи. Проте Оскар Шиндлер не був релігійним. Ніщо в його біографії не вказує на людину з високою мораллю. Він був жадібним опортуністом, німецьким шпигуном і членом нацистської партії. Мав численні позашлюбні зв’язки. Раз у раз ухвалював хибні фінансові рішення та не сплачував кредити. Шиндлеру був 31 рік, коли він приїхав до Кракова в окуповану Німеччиною Польщу, маючи намір розбагатіти.
У Кракові Шиндлер поступово трансформувався. Зрештою він вирішив використати своє нове багатство та вплив, щоб допомогти євреям.
Очевидна суперечність між характером Шиндлера та його вчинками є однією з причин, чому так багато людей цікавляться Шиндлером.
Оскар Шиндлер: Загальні відомості
Оскар Шиндлер народився 28 квітня 1908 року у Цвітау, Австро-Угорщина (сьогодні Світави, Чехія). Після розпаду Австро-Угорської імперії наприкінці Першої світової війни Шиндлер став громадянином новоствореної Чехословаччини. Шиндлер був етнічним німцем. Це означало, що він говорив німецькою та вважав себе німцем.
У 1928 році Шиндлер одружився з Емілією Пельцль. Наприкінці 1920-х і на початку 1930-х років він працював на різних посадах. Як і всі інші чоловіки-громадяни Чехословаччини, Шиндлер відслужив короткий обов’язковий термін у війську.
Нацист Шиндлер
Хоча Шиндлер не мешкав у нацистській Німеччині в 1930-х роках, вже з середини 1930-х років він мав зв'язок з нацистським рухом. У той час серед етнічних німців Чехословаччини зростала підтримка нацистів. У 1935 році Шиндлер приєднався до Судето-німецької партії Конрада Генляйна (Sudetendeutsche Partei). Проте зв'язок Шиндлера з нацистською Німеччиною не обмежувався членством у цій політичній партії.
Станом на 1936 рік Шиндлер працював шпигуном на користь нацистської Німеччини. Він був агентом відділу німецької військової розвідки, який називався Абвер. Чехословацька поліція ув’язнила його за ці зрадницькі дії в липні 1938 року. Шиндлер, однак, уникнув подальшої відповідальності за свої злочини. Невдовзі після його арешту нацистська Німеччина анексувала Судетську область (переважно німецькомовний регіон Чехословаччини) згідно з Мюнхенською угодою. Внаслідок цього в жовтні 1938 року Шиндлера було звільнено з в’язниці. Він оперативно подав заяву на членство в нацистській партії. У лютому 1939 року він отримав умовне членство.
Після звільнення Шиндлер продовжував працювати на Абвер. Він підтримував територіальну агресію нацистської Німеччини проти Чехословаччини та Польщі. У березні 1939 року нацистська Німеччина вторглася та окупувала чеські землі, якими нацисти потім керували як Протекторатом Богемії та Моравії. Незабаром, 1 вересня 1939 року, нацистська Німеччина вторглася до Польщі, розпочавши Другу світову війну.
Шиндлер поглинає єврейські підприємства в окупованій Польщі
німецького вторгнення та окупації Польщі Шиндлер переїхав до окупованого Кракова. На той час він все ще працював на Абвер як агент розвідки, хоча його точне завдання невідоме.
У Кракові Шиндлер став наживатися на війні. Нацистська німецька влада невдовзі почала конфісковувати приватну власність у поляків-євреїв та неєвреїв. Шиндлер приєднався до цього процесу широкомасштабного пограбування. Зрештою, він взяв на себе керівництво кількома конфіскованими підприємствами, сподіваючись заробити на них статки.
Зокрема, Шиндлер орендував, а згодом придбав компанію Rekord, Ltd. – єврейську фабрику з виробництва емальованого посуду. Поглинання Шиндлером компанії Rekord, Ltd. восени 1939 року було здійснено через офіційний німецький процес експропріації.
Фабрика Rekord, Ltd. виготовляла емальовані каструлі та сковорідки. Шиндлер змінив назву компанії на Deutsche Emailwarenfabrik (Німецька фабрика емальованого посуду, або DEF). Фабрику часто називали «Емаля» (польське слово, що означає «емаль»). Шиндлер також керував двома іншими підприємствами в Кракові, принаймні одне з яких він забрав у єврейських власників.
Шиндлер не був надто успішним бізнесменом. Він покладався на деяких колишніх власників, зокрема Абрама Банкера, для управління «Емалєю». Єврей Банкер був співвласником компанії Rekord, Ltd. і керував фабрикою до війни.
Єврейські примусові робітники на фабриці Шиндлера «Емаля», 1940–1943 роки
Оскар Шиндлер повною мірою скористався експлуататорською системою праці, яку німецька влада створила в окупованій Польщі.
Спочатку більшість робітників на фабриці Шиндлера були поляками-неєвреями. Єдиними євреями, яких він найняв на роботу, були Банкер і кілька інших менеджерів. У певний момент 1941 чи 1942 року Шиндлер почав залучати для роботи на фабриці «Емаля» єврейських примусових робітників із Краківського ґетто.
Шиндлер використовував єврейських примусових робітників, тому що це було дешевше, ніж наймати польських робітників-неєвреїв. В окупованій Німеччиною Польщі власники фабрик, як-от Шиндлер, зазвичай не платили єврейським примусовим робітникам за їхню працю. Натомість вони сплачували щоденну орендну плату СС.
Власники фабрик мали повну свободу, аби знущатися над єврейськими примусовими робітниками та перевантажувати їх роботою. Проте свідчення тих, хто вижив, вказують, що Шиндлер добре ставився до своїх робітників на «Емалі».
Шиндлер втручається в акцію депортації, червень 1942 року
Жорстоке поводження німців і вбивства євреїв безпосередньо вплинули на Шиндлера та його фабрику. Влітку 1942 року німецька влада почала депортувати тисячі євреїв із Краківського ґетто до центру вбивства в Белжеці. У червні чотирнадцять єврейських примусових робітників «Емалі», в серед них Абрам Банкер, були зібрані для депортації. Шиндлер особисто втрутився, щоб урятувати їх від депортації. Зрозуміло, що вони були потрібні йому для підтримки роботи фабрики. Але невідомо, чи знав Шиндлер у той час про пункт призначення поїзда або про центр убивства в Белжеці. Незалежно від його мотивів, втручання Шиндлера майже напевно врятувало їм життя.
Зв’язки Шиндлера з єврейською групою порятунку
Окрім власних зусиль з допомоги єврейським в’язням у Кракові, Шиндлер також уклав зв’язки з ширшою мережею допомоги євреям.
Починаючи з кінця 1942 року, Шиндлер працював з Комітетом допомоги та порятунку. Це була єврейська благодійна організація, що базувалася в Будапешті, Угорщина. Її очолювали угорські євреї, зокрема Єно Бранд і Рудольф Кастнер. Шиндлер працював кур’єром. Він допомагав єврейським в’язням, передаючи їм гроші, листи та інформацію.
У листопаді 1943 року Шиндлер поїхав до Будапешта. Там він надав комітету інформацію про масові вбивства євреїв в окупованій Німеччиною Польщі.
Шиндлер захищає євреїв під час знищення Краківського ґетто, березень 1943 року
Шиндлер почав більш безпосередньо допомагати євреям у 1943 році. У березні того року німці ліквідували Краківське ґетто і вбили багатьох його мешканців, які ще лишалися в ґетто на той момент. Під час ліквідації ґетто Шиндлер захистив своїх єврейських робітників, давши їм вказівку залишатися на фабриці на ніч. Як наслідок ці єврейські робітники вижили під час жорстокої та смертельної акції. Згодом тих в’язнів, які працювали на «Емалі», відправили з ґетто до сусіднього табору примусової праці Плашув.
Рушійними мотивами моїх дій і моєї внутрішньої зміни було те, що я щодня спостерігав нестерпні страждання єврейського народу та жорстоку окупацію… на окупованих територіях.
—Оскар Шиндлер
«Емаля» як притулок для єврейських в’язнів Плашова, 1943–1944 роки
Після ліквідації Краківського ґетто Шиндлер надалі використовував єврейських примусових робітників на «Емалі». Спочатку ці примусові робітники жили в таборі праці Плашув, а на роботу до «Емалі» їздили за кілька кілометрів. Пізніше їх розмістили в таборі на фабриці Шиндлера.
Дружба Шиндлера з комендантом Плашова Амоном Ґетом
У Плашові в’язні зазнавали надзвичайних поневірянь і свавільних актів насильства під керівництвом коменданта СС Амона Ґета. Ґет керував Плашовом із лютого 1943 року до вересня 1944 року. Він мав погану славу через надмірну жорстокість і садизм. Він часто стріляв у в’язнів із балкона своєї вілли, а також здійснював свавільні страти. Шиндлер заприятелював із Ґетом і відвідував п’яні вечірки на його віллі. Шиндлер використовував ці особисті стосунки та підкуп, щоби здобути прихильність коменданта. Це дозволило Шиндлерові успішніше керувати фабрикою та допомагати єврейським в’язням.
Табір Шиндлера на «Емалі», 1943–1944 роки
У певний момент 1943 року Шиндлер переконав Ґета дозволити єврейським примусовим робітникам жити постійно за межами Плашова в таборі на «Емалі». Табір був розташований на території фабричного комплексу «Емаля». Єврейські примусові робітники, які жили в таборі, працювали на «Емалі» та трьох інших фабриках, розташованих неподалік.
Умови в таборі «Емаля» були значно кращими, ніж у головному таборі Плашув. Шиндлер та австрійський власник фабрики Юліус Мадріч здобували додаткову їжу для в’язнів на чорному ринку.
У січні 1944 року СС змінило призначення Плашова з табору примусової праці на концентраційний табір. Табір «Емаля» відтоді офіційно називався підрозділом табору «Заблоче». Влітку 1944 року в цьому підрозділі табору перебувало близько 1450 єврейських в’язнів.
У певний момент 1943 чи 1944 року Шиндлер додав до «Емалі» фабрику з виробництва озброєння. Єврейські в’язні будували фабрику, яку завершили наприкінці літа 1944 року.
Закриття табору «Емаля» на фабриці Шиндлера, літо 1944 року
Улітку 1944 року радянська армія просунулася на територію Польщі в напрямку Кракова. Німецька влада почала евакуацію в’язнів із табору Плашув та його підрозділів, серед них з «Емалі». Влада також наказала перенести фабрики з виробництва озброєння в окупованій Німеччиною Польщі вглиб Німеччини. Зокрема це стосувалося Шиндлерової фабрики з виробництва озброєння на «Емалі».
Сотні єврейських в’язнів було виведено з-під захисту Шиндлера, коли їх відправили з «Емалі» назад до Плашова. Багатьох одразу ж помістили в переповнені товарні вагони. Потім їх перевезли до концентраційного табору Маутгаузен. Деякі в’язні згадували, як Шиндлер намагався допомогти їм у невеликий, але значущий спосіб, навіть в останній момент. Він підкупив Ґета та охоронців СС, щоб вони давали в’язням воду на станції в Плашові та по дорозі до Маутгаузена. Щойно потяг від’їхав із Плашова, Шиндлер більше не міг допомогти цим людям.
Зусилля Шиндлера на «Емалі» все ще мали велике значення. Шиндлер подбав про те, щоб в’язні «Емалі» були захищені та відносно добре харчувалися на фабриці. Це означало, що вони мали більше шансів вижити в екстремальних умовах у Маутгаузені.
На той момент на «Емалі» разом із Шиндлером залишалося лише близько 300 в’язнів-євреїв чоловічої статі. Їхнім завданням було допомогти Шиндлеру демонтувати фабрику з виробництва озброєння та підготувати її до переміщення на нову локацію.
Переїзд фабрики з виробництва озброєння до Брюнліца, осінь 1944 року
Восени 1944 року Шиндлер отримав дозвіл на перенесення своєї фабрики з виробництва озброєння до містечка Брюнліц (Бренець) у Протектораті Богемії та Моравії (нині Чехія).
Фабричний табір Брюнліц був підрозділом концентраційного табору Ґросс-Розен. Німецька влада перевезла близько 1000 єврейських в’язнів із Плашова до Брюнліца для роботи на тамтешній фабриці Шиндлера. Серед них було 700 чоловіків і 300 жінок. Для єврейських в’язнів Плашова переведення до Брюнліца означало більші шанси на виживання. Ті, кого відправляли до інших концентраційних таборів, стикалися зі ще більш суворими умовами.
Чи створив Оскар Шиндлер список?
Оскар Шиндлер не створював списку. Поняття «список Шиндлера» є узагальненням зусиль Шиндлера, спрямованих на порятунок людей під час Голокосту. Під ним зазвичай розуміють список в’язнів, врятованих Шиндлером. Зокрема, його часто асоціюють з іменами в’язнів, яких перевезли з концентраційного табору Плашув до фабрики Шиндлера в Брюнліці.
Існував не один трансферний список із Плашова до Брюнліца. Були окремі списки для чоловіків і жінок. Імена в списках змінювалися кілька разів. Крім того, Шиндлер не писав ці списки і не мав вирішального голосу щодо імен. Списки насправді підготував Марсель Ґольдберґ. Ґольдберґ був єврейським в’язнем-функціонером, який служив діловодом для СС у головному таборі Плашув. Він склав окремі списки в’язнів, чоловіків і жінок, яких мали перевезти на фабрику Шиндлера в Брюнліці.
Списки, складені Ґольдберґом, включали деяких єврейських робітників із фабрик Шиндлера і Мадріча, а також членів їхніх сімей. Ці списки також включали провідних єврейських в’язнів-функціонерів та їхні сім’ї. Деякі в’язні давали Ґольдберґу хабарі, щоб їх внесли до списку. Іншим просто пощастило.
Більшість людей, переведених із Плашова до Брюнліца, не працювали на Оскара Шиндлера на «Емалі». На той час Шиндлер не знав більшість із них особисто.
Перевезення в’язнів до Брюнліца, осінь 1944 року
Процес перевезення в’язнів із Плашова до Брюнліца був хаотичним. Під час перевезення в’язні були тимчасово виведені з-під нагляду Шиндлера, і він не міг їх захищати.
В’язнів-чоловіків перевозили до Брюнліца через Ґросс-Розен. Вони прибули до Брюнліца лише за кілька днів. Проте жінок перевозили через Аушвіц-Біркенау. Їх утримували там протягом трьох тижнів. Для жінок-в’язнів час, проведений в Аушвіц-Біркенау, був жахливим, небезпечним і принизливим. Одна літня ув’язнена захворіла на тиф і померла. Врешті-решт жінки прибули до табору Брюнліц у середині листопада 1944 року. Цілком імовірно, що Шиндлер втрутився через гінця, щоб домогтися їхнього звільнення. Всупереч поширеній хибній думці, він не поїхав по них особисто.
Як у Ґросс-Розені, так і в Аушвіці, декілька в’язнів були вилучені з транспортних списків Брюнліца та замінені іншими в’язнями.
Зусилля Шиндлера з порятунку в Брюнліці
Найзначніші зусилля Шиндлера з порятунку людей мали місце в таборі Брюнліц, в останні відчайдушні місяці Другої світової війни. Від створення табору в жовтні 1944 року до його звільнення в травні 1945 року Шиндлер присвятив себе порятунку єврейських в’язнів. Це було складне й ризиковане завдання, яке вимагало від нього витратити статки, що їх він заробив у Кракові.
Захист в’язнів від СС
Оскільки Брюнліц був підрозділом табору Ґросс-Розен, ним керував комендант СС і його охороняли есесівці. Шиндлер постійно побоювався, що комендант СС вирішить ліквідувати табір і вбити єврейських в’язнів. Щоб захистити єврейських в’язнів від СС, Оскар та Емілія Шиндлери жили в квартирі на території табору.
Шиндлер купує продукти харчування та ліки в Брюнліці
У Брюнліці Емілія Шиндлер допомагала Оскару купувати дефіцитні продукти харчування та ліки. Шиндлер платив за них з власних коштів. Це була перша значуща роль Емілії в зусиллях Оскара з порятунку. Місцеві жителі також потайки допомагали забезпечувати в’язнів їжею.
Фальсифікація виробничих показників для порятунку євреїв
Завод у Брюнліці був класифікований як фабрика з виробництва озброєння. Це було важливо для його подальшого існування. Шиндлер стверджував, що всі в’язні були кваліфікованими робітниками, які виробляли озброєння для німецької армії. Насправді не всі вони працювали на фабриці. Ті, хто працював, не зробили багато. Загалом фабрика виробила лише один вагон боєприпасів.
За допомогою єврейських в’язнів Іцхака Штерна та Мітека Пемпера Шиндлер підробив дані виробництва, щоб обдурити нацистську німецьку владу. Цей обман був необхідний для того, щоб СС не змогли закрити табір.
Допомога іншим в’язням
Коли в цей район прибули інші в’язні, Шиндлери вирішили піклуватися про них у Брюнліці. Загалом з інших таборів прибуло три транспорти в’язнів. Шиндлери привезли їх у Брюнліц, де вони отримали медичну допомогу та їжу.
18 квітня 1945 року в списку в’язнів Брюнліца було 1098 імен (801 чоловік і 297 жінок). У ньому були як імена євреїв, переведених із Плашова, так і імена новоприбулих. Цей список також іноді називають «списком Шиндлера».
Визволення
Табір Брюнліц було звільнено у травні 1945 року. Шиндлери покинули Брюнліц 9 травня 1945 року, якраз перед тим, як до табору прибули радянські війська. Вони втекли на захід, побоюючись опинитися в радянському полоні. Перед від’їздом єврейські в’язні подарували Оскарові золоту каблучку й підписану заяву, яка засвідчувала його зусилля, спрямовані їм на допомогу. Зрештою Шиндлери дісталися до американської зони окупованої союзниками Німеччини.
Життя Шиндлера після Другої світової війни
Після Другої світової війни Шиндлер та його дружина не змогли повернутися до Чехословаччини. Його довоєнна діяльність як німецького шпигуна зробила його там воєнним злочинцем. Німецьке етнічне походження також зробило його небажаним у повоєнній Чехословаччині. Після Другої світової війни вона депортувала етнічне німецьке населення за межі країни.
Сім’я Шиндлерів прожила кілька років у містечку Реґенсбурґ, яке перебувало в американській окупаційній зоні Німеччини. Там вони зазнавали фінансових труднощів. Шиндлер неодноразово звертався по допомогу до своїх колишніх єврейських в’язнів і єврейських благодійних організацій. Він домагався фінансової компенсації від Американського єврейського об’єднаного розподільчого комітету (Джойнт) за гроші, які він витратив на порятунок євреїв. Шиндлер стверджував, що витратив 2,64 мільйона райхсмарок (близько одного мільйона доларів США на той час). Пізніше він також звертався до уряду Західної Німеччини з проханням про компенсацію збитків, завданих його фабриці.
У 1949 році Оскар та Емілія емігрували до Аргентини. Там Оскар намагався започаткувати успішний бізнес, але йому це не вдалося. Він заліз у борги. У 1957 році Шиндлер сам повернувся до Німеччини. Він постійно жив окремо від Емілії, але вони не розлучилися. Шиндлер помер у Німеччині в жовтні 1974 року. Похований в Ізраїлі.
Багато євреїв, яким Шиндлер допоміг, залишалися відданими йому і після війни. Їх часто називають Schindlerjuden або євреями Шиндлера.
Перетворення імені Шиндлера на всесвітньо відоме
Оскар Шиндлер не був відомий під час Другої світової війни. Він став відомим після війни завдяки зусиллям євреїв Шиндлера.
Починаючи з 1940-х років, деякі євреї Шиндлера почали оприлюднювати його історію. У ХХ столітті історія Шиндлера висвітлювалася в газетах, книгах і фільмах. У 1957 році есе Шиндлера було включено до німецької книги про рятівників під час Голокосту.
Фільм 1993 року Список Шиндлера зробив ім’я Оскара Шиндлера всесвітньо відомим. Фільм, знятий Стівеном Спілберґом, здобув популярність і визнання критиків. На церемонії вручення премії «Оскар» 1994 року він отримав сім премій, зокрема за найкращий фільм. Фільм Спілберґа значною мірою ґрунтується на романі Томаса Кініллі Список Шиндлера 1982 року (первісна назва – Ковчег Шиндлера). Кініллі тісно співпрацював з Леопольдом Пейджем, одним із євреїв, врятованих Шиндлером.
Роман і фільм представили американській публіці історію Шиндлера. Втім, обидва містять деякі неточності.
Шиндлер як рятівник
Безпринципність та опортунізм Оскара Шиндлера зробили його ефективним захисником єврейських в’язнів. Але ті ж самі риси також змушували Шиндлера поводитися менш шляхетно. Через це його статус рятівника був предметом суперечок.
Приміром, у 1960-х роках його номінація на звання Праведника народів світу від Яд Вашем – ізраїльського національного інституту вшанування пам’яті жертв Голокосту – спричинила суперечки. Багато євреїв Шиндлера підтримали його висунення. Однак двоє єврейських чоловіків із Кракова переконливо звинуватили Шиндлера в крадіжці та зловживаннях у перші роки Другої світової війни. Попри ці звинувачення, Яд Вашем запросив Шиндлера посадити дерево на його честь. Церемонія посадки відбулася 8 травня 1962 року.
Наприкінці 1963 року комітет, який присуджував звання «Праведник народів світу», вирішив офіційно не надавати Шиндлеру цієї честі. У 1993 році Яд Вашем скасував своє попереднє рішення і присвоїв Оскару та Емілії Шиндлерам це звання.
Оскар Шиндлер широко відомий як героїчний рятівник під час Голокосту. Його історія демонструє складнощі та виклики під час рятування.
Примітки
-
Footnote reference1.
У 1943 році табір на «Емалі» іноді називали Judenlager (єврейський табір) або Nebenlager (допоміжний табір). Він підпорядковувався Плашову.