Гад Бек

Гад виріс у Берліні. Його батько був євреєм, переселенцем з Австрії. Мати Гада прийняла юдаїзм. Беки жили у бідному районі Берліна, населеному переважно євреями-переселенцями зі Східної Європи. Коли Гаду та його сестрі-близнючці Міріам було 5 років, Беки переїхали в район Вайсензе в Берліні, де він вступив до початкової школи.

1933-39: Гаду було всього 10 років, коли нацисти прийшли до влади. Як один із небагатьох учнів-євреїв у своїй школі, він швидко став об’єктом антисемітських висловлювань: «Можна я сяду деінде, не поруч із Гадом? У нього смердючі єврейські ноги». У 1934 році батьки записали Гада в єврейську школу, але хлопцю довелося її залишити у 12 років, оскільки рідні більше не могли оплачувати його навчання. Гад знайшов роботу продавцем у магазині.

1940-44: Гад був дитиною від змішаного шлюбу [мішлінгом], тому його не депортували на схід разом з іншими німецькими євреями. Він залишився у Берліні, де долучився до підпільної роботи, допомагаючи євреям тікати до Швейцарії. Бувши гомосексуалом, він мав змогу звертатися по їжу й притулок до своїх перевірених гомосексуальних знайомих – неєвреїв. На початку 1945 року єврейський шпигун гестапо зрадив Гада та кількох його друзів-підпільників. Його інтернували до єврейського транзитного табору в Берліні.

Після війни Гад допомагав організовувати імміграцію до Палестини для євреїв, що вижили. У 1947 році він виїхав у Палестину, а повернувся до Берліна в 1979 році.