Ґерхард (Ґад) Бек

Ґерхард (Ґад) Бек народився 1923 року в Берліні. У нього була сестра-близнючка Марґо (Міріам). Їхній батько, Генріх, був єврейським бізнесменом, який переїхав до Берліна з Австрії. Мати, Гедвіґа, прийняла юдаїзм, щоб вийти заміж за свого чоловіка. Сім’я святкувала як християнські, так і юдейські свята. Коли народилися Ґад і Міріам, Беки жили в Шойненфіртель, бідному районі в центрі Берліна, де мешкало багато єврейських іммігрантів зі Східної Європи. У 1929 році сім’я переїхала до більшої квартири в приміському районі міста.

1933–1939 роки. Ґаду було дев’ять років, коли нацисти прийшли до влади в 1933 році. Як один із десятка єврейських дітей у своїй школі, він став об’єктом антисемітських знущань. Ґад пригадав, як його однокласник запитав: «Можна я сяду деінде, не поруч із Ґадом? Тут пахне смердючими єврейськими ногами». Через дискримінацію, з якою він зіткнувся у своїй школі, батьки Ґада записали його до єврейської школи. Коли йому було 12 років, батьки не змогли оплачувати навчання, і школу довелося кинути. Ґад знайшов роботу продавця в магазині. У 1938 році Беки були змушені покинути свою прекрасну велику квартиру та переїхати назад до свого старого району.

1940–1944 роки. У 1940 році Ґад планував емігрувати до підконтрольної Британії підмандатної Палестини. Однак він був травмований і не міг подорожувати. Приблизно в цей час він приєднався до єврейської молодіжної групи. Там він познайомився з Манфредом Левіним і зав’язав із ним романтичні та сексуальні стосунки. У листопаді 1942 року Манфред і його сім’я отримали наказ з’явитися до збірного табору. Левінів депортували до центру вбивств Аушвіц-Біркенау. Манфред не пережив Голокост. 

Оскільки нацисти класифікували матір Ґада як «арійку», Ґад, Міріам та їхній батько мали певний захист від нацистської антиєврейської політики. Їх не депортували на схід, як сім’ю Манфреда та більшість інших німецьких євреїв. Але в лютому 1943 року Ґада, Міріам та їхнього батька заарештували. Їх затримали разом з іншими євреями, які мали арійських родичів. Їх утримували в Єврейському общинному центрі на Розенштрассе. Мати Ґада приєдналася до арійських жінок, які протестували за безпечне повернення свого коханого. Приблизно через тиждень Беків відпустили.  

Ґад брав участь у сіоністському підпіллі, допомагаючи євреям тікати до Швейцарії. На початку 1945 року на нього та кількох його друзів із підпілля донесли в Ґестапо, і їх заарештували. Він залишався у в’язниці в Берліні, доки Червона Армія не захопила місто в квітні 1945 року.

Батьки й сестра Ґада також пережили Голокост у Берліні. У 1947 році Ґад іммігрував до підмандатної Палестини. Він повернувся до Німеччини наприкінці 1970-х років. Він був одним із перших відкритих геїв, які пережили Голокост і розповіли про свій досвід. Його мемуари доступні англійською як Підпільне життя: мемуари єврея-гея в нацистському Берліні (An Underground Life: Memoirs of a Gay Jew in Nazi Berlin). Ґад жив у Берліні до своєї смерті у 2012 році у віці 88 років.